4. Гарантії депутатів місцевих рад від необґрунтованого переслідування

8 вересня 2005 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 2854 - IV, яким внесено зміни в статті 30 та 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». У відповідності до положень цього Закону депутат місцевої ради не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, арештований або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання радою. Із подальшого змісту статті 31 Закону (яка викладена в новій редакції) вбачається, що названі вище заходи щодо депутата місцевої ради не можуть бути застосовані без згоди на це ради, депутатом якої він є, а у разі її відмови – місцевої ради вищого рівня, Верховної Ради Автономної Республіки Крим або Верховної Ради України. Це означає, що даним Законом фактично була відновлена депутатська недоторканність депутатів місцевих рад, яка існувала до 1998 року.

Наше ставлення до вищевказаних положень є різко негативним, оскільки вони могли сприяти криміналізації місцевих рад та значно ускладнити боротьбу з організованою злочинністю і корупцією. Крім того, свого часу (у 1997 році) Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-зп від 23.12.97 р. визнав неконституційними положення Закону України «Про Рахункову палату», якими Голові та деяким іншим посадовим особам Рахункової палати надавалась недоторканність такого ж типу, як і та, що зараз надана депутатам місцевих рад. Аргументуючи свою позицію, Конституційний Суд у згаданому висновку зазначив:

«Недоторканність посадових осіб є гарантією більш високого рівня у порівнянні з недоторканністю, яка встановлюється для всіх осіб, що відповідає принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України).

Тому, якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод (у тому числі додаткові гарантії недоторканності особи) визначаються виключно законами України (пункт перший статті 92 Конституції України), то гарантії вищого рівня (для депутатів, суддів та інших посадових осіб), оскільки вони допускають винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом, мають за логікою визначатися виключно Конституцією. Конституція України таких гарантій недоторканності для посадових осіб Рахункової палати не передбачає».

Також, слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року №1-рп/98, у котрому, зокрема, зазначається:

«Вирішуючи питання щодо недоторканності певних посадових осіб, необхідно виходити з того, що встановлення додаткових порівняно з недоторканністю особи (стаття 29 Конституції України) гарантій недоторканності для окремих категорій державних посадових осіб має на меті створення належних умов для виконання покладених на них державою обов’язків та захист від незаконного втручання в їх діяльність. Недоторканність посадових осіб є гарантією більш високого рівня у порівнянні з недоторканністю, яка встановлюється для всіх осіб, що відповідає принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України). Якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод (у тому числі додаткові гарантії недоторканності особи) визначаються виключно законами України (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України), то гарантії вищого рівня мають за логікою визначатися виключно Конституцією України, оскільки вони допускають винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян, їх рівності перед законом».

Як відзначалося у висновку народних депутатів Б. Безпалого, Ю. Ключковського до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” : „Надання недоторканості ускладнює процедуру притягнення до відповідальності тих депутатів, які скоїли злочин, до набуття чинності закону, яким надається право недоторканості. Тобто, депутатський мандат стає інструментом уникнення відповідальності, що буде вкрай негативно сприйматися громадянами, а також сприятиме зниженню їх довіри до місцевих рад та й до влади загалом”.

Враховуючи негативний суспільний резонанс у зв’язку з наданням недоторканості депутатам місцевих рад, Верховна Рада України прийняла Закон України від 04.04.2006 р. N 3590-IV “Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, у відповідності до якого положення щодо недоторканності депутатів місцевих рад було скасовано. Статтю 31 даним Законом було викладено у новій редакції. У ній були закріплені положення, які слід розглядати як правові гарантії для депутатів місцевих рад від необґрунтованого кримінального переслідування:

1) кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради може порушити відповідно Генеральний прокурор України, заступник Генерального прокурора України, прокурор автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) прокурор, який порушив кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня порушення кримінальної справи;

3) запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом;

4) суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.

.