Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Муниципальне_право2.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
2.27 Mб
Скачать

§3. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами

Згідно із ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 77 відтворює конституційну норму (ст. 56), яка закріпила право кожного на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця норма є лише загальною правовою засадою, що дістає свій подальший розвиток у статтях 1173-1175 ЦК України.

Аналізуючи зазначені статті, слід підкреслити, що відповідальність за шкоду, заподіяну фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1173 ЦК України), посадовими або службовими особами цих органів (ст. 1174 ЦК України), а також шкода, заподіяна внаслідок прийняття зазначеними органами нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст. 1175 ЦК України), відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових чи службових осіб.

Найбільш суттєвою відмінністю цього виду спеціального делікту є суб’єктний склад заподіювачів шкоди. До них, зокрема, належать:

органи місцевого самоврядування, тобто виборні та інші органи територіальних громад, що наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення (сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради народних депутатів, їх виконавчі комітети та голови тощо);

посадові або службові особи відповідних органів.

Ці суб’єкти здійснюють покладені на них функції від імені і в інтересах відповідних публічних утворень, тобто відповідної територіальної громади. Саме через це останні і будуть нести відповідальність за шкоду, завдану неправомірними діями зазначених органів та їх посадових і службових осіб.

Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи, органу органу місцевого самоврядування, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (ст. 1175 ЦК України). Заподіювач шкоди та відповідач за завдану шкоду в цьому деліктному зобов’язанні не збігаються.

Територіальна громада буде нести відповідальність за шкоду, заподіяну її органами та посадовими чи службовими особами, за рахунок власного майна, у тому числі грошових коштів, які належать їм на праві власності (стаття 327 ЦК України). При цьому слід враховувати, що оскільки розпорядження цим майном відбувається через відповідні органи територіальних громад, то саме зазначені фінансові органи будуть відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту.

Окрім специфіки суб’єкта, певними особливостями за цим деліктом наділені також і загальні умови деліктної відповідальності. Що стосується такої умови, як протиправність діяння, то насамперед слід підкреслити, що у цьому делікті варто говорити не стільки про протиправність, скільки про незаконність рішень, дій або бездіяльності відповідних органів. Сутність цього розмежування полягає в тому, що дані органи та їх посадові чи службові особи, на відміну від інших суб’єктів, мають здійснювати свою діяльність не на принципі заборони (дозволено все, що не заборонено законом), а на принципі дозволу (дозволено лише те, що дозволено законом чи іншими підзаконними актами). Тому незаконними будуть не лише рішення, дії чи бездіяльність органу органу місцевого самоврядування та їх посадових чи службових осіб, які прямо заборонені в законі, але й ті, що вчинені без відповідних повноважень, з їх перевищенням чи зловживанням.

Слід зазначити, що незаконні дії цих органів чи осіб можуть здійснюватись як у формі активних дій (усні або письмові розпорядження, рішення тощо), так і у формі бездіяльності (невиконання тих дій, які вони зобов’язані були виконати на підставі покладених на них обов’язків).

При цьому закон не передбачає переліку незаконних діянь, за які наступає відповідальність за даним деліктом. Тому до них можуть належати будь-які рішення, дії та бездіяльність, які обов’язкові для виконання та прийняті (вчинені) органом чи його посадовою (службовою) особою при реалізації компетенції органу чи виконанні посадових (службових) обов’язків.

Іншою особливістю цього делікту є те, що законодавець до окремого виду протиправного діяння відносить також і прийняття органом органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (ст. 1175 ЦК України).

При цьому можливість відшкодування шкоди, заподіяної даним різновидом делікту, не залежить ні від органу, що прийняв його, ні від різновиду нормативно-правового акта. Основними критеріями є те, щоб цей нормативно-правовий акт був визнаний незаконним, тобто таким, що суперечить чинному законодавству, та скасованим, тобто таким, щоб внаслідок незаконності була припинена його дія.

Певну особливість має причинно-наслідковий зв’язок, який у цьому випадку має, як правило, складний характер, оскільки часто завдана шкода є наслідком протиправного діяння не лише одного органу чи посадової (службової) особи. Що стосується шкоди, то вона відшкодовується у повному обсязі як та, що завдана майну фізичної та юридичної особи, так і моральна шкода (ст. 1167 ЦК України).

Найбільш специфічною у цьому випадку є можливість відшкодування заподіяної шкоди незалежно від вини органу місцевого самоврядування та його посадових чи службових осіб. Аналізуючи чинне законодавство, варто дійти висновку, що вина відповідних органів та їх посадових і службових осіб у цьому випадку передбачається. Це вид певної гарантії, яка витікає з того, що дані суб’єкти, які є представниками відповідної публічної влади, мають діяти від імені та в інтересах осіб. Крім цього, законодавець презюмує також і знання цими органами та їх посадовими (службовими) особами чинного законодавства і покладає на них обов’язок безумовного дотримання його приписів.

Після відшкодування завданої шкоди територіальні громади мають право регресу до винної у цьому завданні шкоди посадової чи службової особи.

Виходячи із статей Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа свої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної з вини посадової особи органу місцевого самоврядування, пред’являє до відповідного органу місцевого самоврядування, який її відшкодовує заявникові, а винна посадова особа відшкодовує цьому органу з власних коштів виплачену ним фізичній чи юридичній особі суму.

Заподіяна потерпілій фізичній чи юридичній особі матеріальна шкода відшкодовується у повному обсязі. Слід мати на увазі, що спори, які можуть виникнути між юридичними і фізичними особами, з одного боку, і органом місцевого самоврядування - з іншого, розглядаються у судах загальної юрисдикції (спори фізичних осіб) і господарських судах (спори юридичних осіб) у порядку позовного провадження. Для цього юридична чи фізична особа має звернутися з позовною заявою до суду.

Передбачивши відповідальність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за заподіяну юридичним і фізичним особам шкоду, законодавець у ч. 1 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не вказує види шкоди. Але, виходячи з конституційних засад (ст. 56) про гарантування кожному права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів місцевого самоврядування, слід мати на увазі, що підлягає відшкодуванню заподіяна матеріальна і моральна шкода. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних, явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування чи його посадовою особою.

Частина 2 ст. 77 вищеназваного Закону встановила, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, які виникають унаслідок рішень дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Ці спори розглядаються в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.