2.4. Етнос

Походження терміну етнос цікаве: від гр. еthnos, що дослівно перекладається з давньогрецької мови не тільки як ‘народ’, ‘плем’я’, а й як ‘не грек’, ‘чужинець’; таке значення існувало з V ст. до н.е. і з таким значенням слово перейшло до латини. Себе давні греки позначали словом «демос» – народ. Нині терміни етнос і народ синонімічні, але слово етнос найчастіше уживається як науковий в етнографії – науці, що досліджує різні народи, народності, нації, маленькі і великі етнічні групи тощо.

Етнос (гр. ethnos - народ, плем’я) - історично сформована на певній території стійка сукупність людей, що мають спільні риси і стабільні особливості культури й мови, психологічного складу, а також усвідомлення своєї єдності й відмінності від інших подібних соціальних спільнот. Найважливіші ознаки етносу, що відрізняють його від інших етносів.: мова, народне мистецтво, звичаї, обряди, традиції, норми поведінки, особливості комунікації та ін. Для етносів. притаманна самосвідомість, уявлення про спільність свого походження.

Наведе визначення є типовим і найпоширенішим. Проте термінологічно поняття етнос по-різному витлумачується науковцями. Одні вважають його колективом людей («динамічною системою»), що протиставляє себе всім іншим аналогічним колективам («ми» і «не ми»), має свою особливу внутрішню структуру. Основними ознаками такого колек­тиву визнаються самосвідомість і стереотипи поведінки як норма відносин між групою та індивідом і між індивідами, що формується обов’язково в певному культурному сере­довищі.

Відомий російський етнолог, син зіркового поетичного подружжя Миколи Гумільова та Анни Ахматової, Лев Гумільов (1912-1992) дає таке визначення етносу: «Природно сформований на про основі оригінального стереотипу поведінки колектив людей, що існує як система, яка протиставляє себе іншим подібним систе­мам, виходячи з відчуття компліментарності».

Відповідно до іншої точки зору, етнос розглядається як історично сформована на певній території стійка су­купність людей, що володіють спільними і відносно стабільними особливостями мови, культури і психіки, а також свідомістю своєї єдності й мають відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), фіксованими у самоназві. Спільне у всіх цих поглядах – розуміння етносу як стійкої групи людей, в якій її члени усвідомлюють себе на основі будь-яких ознак, що сприймаються як етноідентифікуючі.

У різних анкетах прийнято відповідати на запитання про національність, а не етнічну приналежність. Щоправда, громадяни США в такому випадку дають відповідь «американець», що, як було сказано, цілком співвідноситься з їхнім розумінням цього терміну. Якщо треба вказати свою етнічну ідентифікацію, то вони найчастіше будуть мати на увазі расову приналежність, що в США береться до уваги в першу чергу. Проте їхня расова диференціація не збігається із загальноприйнятою і багато в чому є незрозумілою термінологічно. Так, вони виділяють Black (чорних), White (білих), Native American (американських індійців, аборигенів Америки), Hispanic (латиноамериканців, або іспанців, які приїхали до Америки) Caucasian (не кавказців у нашому уявленні, а «білошкірих»; у принципі цей термін не має еквівалента).

Расизм – свого роду фобія для американського суспільства, свідченням чого є наступне твердження: однієї краплини крові достатньо, щоби називатися чорним. Мова чітко обмежує некоректні назви: афроамериканець (Afro-American) замість «забороненого» негр (Negro). Разом з тим у мові народжуються нові дивні слова, які фіксують змішані шлюби та людей, що народжені в таких національно-расових сплетіннях (mixed race): Cablinasian (Caucasian, Black, Indian and Asian), Korgeninian (Korean and Argentinean), China-Latina, Blackanese та под.

Показником важливості саме расової ідентифікації в американській культурі є й той факт, що О.С. Пушкін у США вважається чорним, а його фігура знаходиться в музеї негритянських воскових фігур у Балтиморі, що дуже дивує наших туристів.