1.2. Об’єкт, предмет і завдання міжкультурної комунікації

Об’єктом у науці прийнято називати певні фрагменти дійсності, на які спрямоване наукове пізнання. Предмет вивчення – це вже конкретні сторони, аспекти об’єкта, які досліджуються з метою встановлення особливостей їх існування та функціонування. Приміром, об’єктом біології є жива природа, а предметом вивчення можуть слугувати способи організації окремих форм життя в природі.

Об’єктом міжкультурної комунікації є саме явище спілкування представників різних національних і лінгвокультурних спільнот. Безпосереднім предметом МК є прийняті в національних спільнотах моделі або національно-культурні коди комунікації, які включають вербальні та невербальні форми спілкування. Це прийняті в соціумі мовні стереотипи, а також прийняті норми поведінки, спілкування, оцінки, певні «культурні сценарії» різних дій, усталені моделі сприйняття та оцінки предметів і явищ, соціально унормовані звички, традиції, ритуали, дозволи і заборони та под.

Комунікація у широкому розумінні передбачає одержання та передачу будь-якої інформації у будь-якій формі. Тому опосередковано в поле інтересів міжкультурної комунікації потрапляють культурні коди, які є надзвичайно насиченими в плані пізнання інших народів і культур. Культурні коди включають фольклор і художнє мистецтво, літературу, музику, архітектуру, дизайн інтер’єру, артефакти, оформлення вулиць і будинків, особливості одягу і косметики, харчування, відпочинку і розваг, нюанси інтимного життя, багато чого іншого, що допомагає найповніше виявити спільне і відмінне в усьому, чим живе людина.

Завданням міжкультурної комунікації як науки і навчальної дисципліни є встановлення особливостей вербального та невербального спілкування між представниками різних культур та вивчення шляхів досягнення міжкультурної толерантності.

Різність культур у цьому відношенні сприймається у широкому розумінні, тобто йдеться про вивчення специфіки комунікації між представниками різних народів, націй, мов усередині однієї країни чи на рівні міжнародного спілкування.

У зв’язку з цим інколи проводиться розмежування термінів міжкультурна та крос-культурна комунікація (з англ. intercultural/cross-cultural communication), де під першим розуміється власне діалог культур, тобто комунікативна взаємодія учасників двох різних культур, а під другим – перетин (від англ. to cross – перетинати) багатьох культур уже в так званому мультикультурному (multicultural) контексті. З огляду на відносність встановлення культурних меж комунікації (за одним столом можуть сидіти громадяни однієї держави, але представники різних національностей і спілкуватись однією мовою) та на відсутність необхідності запозичення ще одного іноземного терміна в усіх випадках будемо користуватися одним зрозумілим для нашої мови терміном міжкультурна комунікація.

Непросте питання про виділення основних одиниць міжкультурної комунікації як науки. У мовознавстві – це, як відомо, звуки, слова, морфеми, речення та інші одиниці, з яких складається людська мова. На сьогодні існують спроби висунення на роль такої основної (презентативної) одиниці МК таких одиниць, як культурема, спеціалема, а також лакуна, культурний стандарт, культурний символ та ін. На думку Ф.С. Бацевича, в якості такої одиниці має бути «культурно-специфічний смисл». Думається, що культурно-специфічний смисл – необхідний семантичний складник двовимірної (білатеральної) за структурою і семіотичної за природою одиниці МК. Простіше кажучи, за таку одиницю треба прийняти будь-який знак міжкультурної комунікації, який несе певне семантичне навантаження і є значимим для вираження культурно-специфічного смислу. У якості таких знаків можуть виступати різні елементи залежно від характеру і сфери спілкування: елементи мови, жестів, одягу, поведінки, обрядових церемоній та багато чого іншого, що так чи інакше забезпечує спілкування між людьми.

Кінцева гуманістична мета міжкультурної комунікації як науки і навчальної дисципліни – формування міжкультурної компетенції, необхідних знань про різні народи та культури з метою уникнення міжетнічних і міжкультурних конфліктів та встановлення комфортних умов спілкування в різних сферах та життєвих ситуаціях.