4.3. Лексична конотація

Найбільш цікавими в рідній мові і мовній культурі інших народів є слова, які в своїй семантиці містять додаткові до прямих значень смислові нюанси, які називаються конотаціями.

Лексична конотація (від лат. сonnotatio,  con – разом та noto – позначаю) – це співзначення слова, яке супроводжує його основне значення.

Так, за словами куля, блискавка, стріла в українській та інших мовах закріпилося ще й співзначення «швідкість»: летіти як куля, стріла. Рос. стрекоза – це не тільки комаха, а й рухлива дівчинка, укр. і рос. пень (пеньок) – це ще й дурень або дуже стара людина; с.-г. видра – видра, а також розторопна людина; рос. ворона – птах і неуважна людина, що в німецькій пов’язується із переносним значенням слова гусак (Flőg) тощо.

У вузькому розумінні конотації не включаються до поля лексичного значення слів. Проте насправді буває важко, а іноді неможливо відділити певні семантичні нюанси від власне значення. Тоді говорять про відтінки у значеннях як перехідні моменти формування окремих лексичних значень. Усе умовно. Тому простіше прийняти широке розуміння конотації, яка частково буде охоплювати і вторинні (метафоричні, або переносні) значення, фразеологічні актуалізації, інші форми життя слова, де буде відчутне найголовніше – оцінна маркованість як суттєва ознака будь-якої конотативної характеристики.

Подібні значення іноді чітко закріплюються за певними синонімами, що також необхідно мати на увазі. Так рос. аист в українській мові відповідає два слова: лелека і чорногуз, але тільки з першим з них пов’язується поетична асоціація з вірністю в коханні: Кохай мене, я твій завжди, незмінна подруга далека. Моя зажурена лелеко, прилинь сюди! (С. Упенек). Цікаво також, що різні додаткові смислові відмінності, закріплені і за парою російських синонімів осел та ишак, де перше в переносному значенні – дурень, а друге – трудяга, працьовита людина.

Сама ідея про те, що, крім основних значень, слова можуть набувати певних «співзначень» вперше в історії мовознавства з’явилася давно, ще у відомій граматиці Пор-Рояля (1660 р.), а згодом набула широкого розповсюдження й остаточно затверджена завдяки американському лінгвісту Леонарду Блумфілду. Він у своїй відомій книжці «Мова» (1933 р.) трактував це явище як «додаткові елементи значення», а точніше, – «додаткові цінності» (supplementary values), що несуть інформацію про істотні властивості й ознаки об’єкта; вчений виділяв також суто семантичні конотації, які безпосередньо належать до сфери свідомості й пов’язані з уживанням слів різними соціальними прошарками, у різних жанрах та сленгах. Звернемо увагу й на вживання Л. Блумфілдом терміну values (цінності), що певним чином перегукується із сосюрівським терміном значимість, про який вже йшлося.

Конотація має безпосереднє відношення до національної культури, оскільки формується в певному національно-мовному середовищі, де прагматика мовців виступає найголовнішим чинником, що впливає на смисловий ореол слова.

Прагматика (гр. рragта, рragmatos - діло, справа, дія) - комунікативний складник спілкування, який виявляє ставлення мовця до мовленнєвої ситуації, змісту комунікації та виражається у системі мовних і мовленнєвих засобів.

Іншими словами, під прагматикою в аспекті формування конотацій треба розуміти історичні, культурні, соціальні умови та всю сукупність людських знань і вірувань, що впливають на ставлення мовця, людини, яка говорить, до мови. Пор. приклади, які демонструють, з одного боку, загальні принципи метафоризації, з іншого, – певні національні особливості цього процесу: укр. казан, кабак, макітра, купол, довбешка; рос. тыква, котелок, черепок, чайник; англ. cabbage (капуста), bean (фасолина), melon (диня), mug (кружка), brain bucket (відро для мозку); ісп. la chola (котелок), el casco (черепок, каска), el tiesto (горщик, черепок), el coco (кокос) та інші у значенні голова.

Пов’язуючи виникнення конотацій зі сферою прагматики, деякі вчені доходять висновку, що прагматичний компонент значення, до якого, власне, включається і конотація, розглядається як периферійний, вторинний. Так воно і є насправді, але для спілкування, комунікації нічого вторинного не існує. Тому радимо уважно придивлятися до таких додаткових смислів, які, слідом за іншими дослідниками, будемо називати конотемами, тобто потенційними семами, які не завжди фіксуються в лексичному значенні слів, але присутні у свідомості мовців.

Конотації, як і слова в цілому, можуть бути мінливими з плином часу. Відомо, наприклад, що В.І. Даль слово спекулянт тлумачив без будь-якої негативної характеристики, це просто було слово на позначення підприємця. Якщо ж відкрити словники радянського періоду, то всі вони це ж слово подають із негативною оцінкою як синонімічне поняття до шахрая, який наживається на фінансових аферах. У принципі така ж негативна конотація була закріплена і за словом підприємець; пор. російський варіант тлумачення цього слова у чотирьохтомному академічному словнику російської мови: предприниматель – неодобр. Делец, ловкий организатор выгодных предприятий. У той самий час англійський аналог укр. або рос. спекуляція / спекуляция слово speculation – це звичайний термін без будь-яких додаткових нашарувань. Або ж у не термінологічному значенні це просто міркування, припущення тощо. Свого часу відомий британський юрист Д. Пріт з цього приводу зазначив: «Спекуляція … не трактується у британському праві повністю, хоча може привести людину або на лаву підсудних, або ж до палати лордів; тоді як російський термін «спекуляція», який мало відрізняється за значенням, зустрічається у списку злочинів, що перелічені в радянському Карному кодексі…» .

У наші дні слово спекулянт майже вийшло з ужитку як радянський архаїзм, а слово підприємець, дуже швидко набуло не просто позитивної, а я б сказав, поважної конотації, як і слово бізнесмен, що слугує вже синонімом успішної людини.

До лексики, що найбільш чутлива до сприйняття додаткових смислових і оцінних нашарувань, традиційно відносять найменування кольорів, а також слова, що позначають рослин і тварин. Розглянемо ці групи по черзі.