В. М. Манакін мова і міжкультурна комунікація

Навчальний посібник

• Міжкультурна комунікація як наука і навчальна дисципліна

• Основні поняття міжкультурної комунікації

• Картини світу і концептосфера нації

• Вербальне вираження національних особливостей

• Національна специфіка невербальної комунікації

• Типи культур і міжкультурні стилі комунікації.

• Мови і культури у єдності відмінностей.

Київ 2012

ББК

Це перший в Україні навчальний посібник, у якому на рівні сучасних досягнень викладено основні поняття міжкультурної комунікації – провідної міждисциплінарної галузі знань і одного з найпопулярніших навчальних предметів в університетах світу.

Особливу увагу приділено міжкультурним розбіжностям, які віддзеркалюються в різних мовних картинах світу. В якості основних лінгвокультур порівняння обрано українську та англійську. Залучено також широке коло інших поширених в світі мов і культур, розгляд яких здійснено крізь призму українського національного світобачення.

Невимушений доступний стиль, розмаїття цікавих прикладів, система завдань і запитань, короткий словник термінів сприятимуть кращому засвоєнню матеріалу.

Для студентів вищих навчальних закладів різних спеціальностей (іноземні мови, соціальні комунікації, менеджмент, міжнародні відносини, туризм, соціальна психологія, історія, культурологія та ін.), усім, хто потребує знань та практичного удосконалення у сфері міжкультурних та міжнародних контактів.

Рецензенти:

доктор філологічних наук, професор Г.Ю.Богданович;

доктор філологічних наук, професор А.М.Приходько;

доктор філологічних наук, професор Н.В. Слухай (Молотаєва)

ISBN

Зміст

1. Вступ

1. Визначення та історія виникнення міжкультурної комунікації

2. Об’єкт, предмет і завдання міжкультурної комунікації

3. Місце міжкультурної комунікації серед інших наук

4. Аспекти міжкультурної комунікації

2. Основні поняття міжкультурної комунікації

1. Культура, культурний код і культурний контекст

2. Нація

3. Народ

4. Етнос

5. Національно-етнічна свідомість

6. Менталітет

7. Етос

8. Конфлікт «свого» і «чужого» в міжкультурній комунікації

9. Стереотип

   1. Прототипи та архетипи як складники формування стереотипів

10. Символ

11. Символ і слово

3. Картини світу і концептосфера нації

   1. Поняття «картини світу»

   2. Мовна(і) картина світу

      1. Гіпотеза лінгвістичної відносності

   3. Концепт і концептуальна(і) картина світу

      1. Чинники відмінностей мовних і концептуальних картин світу

      2. Природа

      3. Культура

      4. Пізнання

   4. Ціннісна(і) картина світу

      1. Британські цінності

      2. Американські цінності

      3. Німецькі цінності

      4. Російські цінності

      5. Українські цінності

      6. Арабські цінності

3.5. Часова і просторова картини світу

3. Вербальне вираження національних особливостей

   1. Звукова сторона мови

   2. Лексика і фразеологія

      1. Слово як одиниця міжмовного зіставлення

      2. Якою мірою довіряти словникам?

      3. Значення і смисл слова крізь призму між культурної комунікації

      4. Значимість як ціннісна ознака слова

      5. Аспекти зіставлення лексики різних мов

      6. Чи існують однакові слова в різних мовах? (Чому немає однакових слів в різних мовах….)

   3. Лексична конотація

      1. Конотації кольоропозначень в різних культурах

      2. Мовні конотації і порівняння

      3. Зо оніми

      4. Фітоніми

   4. Внутрішня форма слова

   5. Міжмовні омоніми

   6. Без еквівалентна лексика і фонові знання

   7. Інші способи мовного вираження національної специфіки

4. Національна специфіка (своєрідність)невербальної комунікації

   1. Визначення, основні види і функції невербальної комунікації

   2. Мовчання як форма комунікації

   3. Міжкультурні відмінності невербальних кодів комунікації

      1. Зовнішній вигляд і одяг

      2. «Мова тіла»

         1. Поза

         2. Жести

         3. Дотики

         4. Вираз обличчя і контакт очей

      3. Паралінгвальні засоби комунікації

      4. Соціальний простір (Проксеміка??)

3. Типи культур і міжкультурні стилі комунікації.

   1. Основні типи культур

   2. Міжкультурні стилі комунікації

4. Мови і культури у єдності відмінностей.

7.1. Єдність як організуюча категорія

7.2. Мова і ноосфера

Література

Короткий словник термінів

Між який народ попадеш, того і шапку надівай

(Українська народна приказка)

1. МІЖКУЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Світ постійно змінюється, змінюємося й ми, пристосовуючи своє життя до сучасних стандартів навчання, роботи, відпочинку, просто буття. Спілкування пронизує усі види людської діяльності і є одним з найважливіших складників життя людини. Це добре розуміли в античності, приділяючи особливу увагу мистецтву спілкування, дискусій, риторики. «Заговори, щоб я тебе побачив» – один з постулатів, який приписують Сократові.

Сутність людського спілкування залишається незмінною. Це обмін думками, інформацією та – як кінцева мета – досягнення взаємного порозуміння, гармонії стосунків в усіх сферах та на всіх рівнях нашого буття: від міжособистісних до міжнародних. Однак форми, засоби і методи людської комунікації постійно змінюються. За відносно короткий історичний час людство пройшло шлях від кінної пошти, яка використовувалася ще у ХІХ ст., до телекомунікацій, мобільного зв’язку та інтернету. Почалася доба глобалізації.

Характер спілкування теж змінився із зростанням глобалізаційних змін, поширенням міжнародних контактів, інтернаціоналізації суспільства в цілому. Встановлення ділових та дружніх контактів з іноземцями сьогодні – звичайне явище. Тому так швидко зросла потреба у вивченні іноземних мов у різних країнах світу. Оволодіння іноземними мовами – чудова річ, але цього, як свідчить практика міжетнічного та міжнаціонального спілкування, замало. Тому й виникла необхідність ознайомлення із міжкультурною комунікацією – дисципліною, яка значно розширює знання про культури і нації, які населяють планету, і вивчає особливості спілкування, встановлення ділових та дружніх контактів між ними.

Для кого потрібна ця дисципліна? Усім, хто так чи інакше має (планує мати) справу з іноземцями, хто хоче досягти необхідних професійних та особистісних контактів з носіями інших мов, культур, релігій, тобто з людьми, які інакше, ніж ми, сприймають світ і своє життя у світі. Сфери застосування знань з між­­­культурної комунікації неосяжні: від дипломатичної діяльності, вивчення іноземних мов, міжнародних обмінів та міжнародної співпраці до міграції та воєнних дій. Хотілося б, щоб останнє залишилося за межами людської діяльності.

Це тільки здається, що всі люди, маючи спільні закони мислення, однакові можливості сприйняття і т. ін., мало чим відрізняються один від одного. У книжці читач знайде дуже багато прикладів, які вказують на зворотне. Незнання міжетнічних та міжкультурних відмінностей може стати серйозною професійною перешкодою. Не випадково міжкультурна компетенція стала вимогою не тільки для дипломатів, журналістів, фахівців з іноземних мов, а й для представників багатьох інших професій. Типові, наприклад, оголошення конкурсу на посаду топ-менеджерів з вимогою знань у міжкультурній комунікації та навичок у ­крос-культурному сприйнятті. Навіть у звичайних туристичних подорожах, які відкрилися тепер для кожного, інформація про особливості мовленнєвого етикету, звичаїв, поведінки, етичних цінностей та інші національно-етнічні риси різних народів­­ стає важливою та необхідною.

У цьому криється найбільша небезпека: людину важко переконати в тому, що вона живе із спотвореними в очах інших людей уявленнями про світ. Це як рух різних планет у координатах певних орбіт, але в межах однієї системи. Зіткнення планет – винятковість, яка призводить до катастроф. Зіткнення культур – повсякденність, і уникнення катастроф залежить від самих людей.