3.3. Концепт і концептуальна картина світу

Крім мовної та наукової картин світу, сучасна наука виділяє також концептуальну картину світу (ККС). Ключовим поняттям та основою формування концептуальної картини світу є особлива одиниця ментальності – концепт.

Про концепт зараз пишеться дуже багато. Сьогодні немає жодної праці з міжкультурної комунікації, лінгвокультурології, етнолінгвістики, інших наук, де б не приділялася увага концептам. Останні роки швидкими темпами розвивається окрема гуманітарна дисципліни – концептологія як відгалуження когнітивної психології (когнітології), психологічної науки, що вивчає приховані механізми формування та збереження знань мозком та свідомістю людини. Право на існування завоювала і когнітивна лінгвістика, оскільки мова є найголовнішим джерелом та своєрідним «вікном» знань людини про світ і себе в ньому. Когнітивна лінгвістика разом з когнітивною психологією покликана відповісти на питання про те, як організовано людську свідомість і як мова репрезентує ментальний простір.

Наочно і яскраво про те, що таке концепт і чим він відрізняється від логічного поняття та мовного значення, можна продемонструвати, звернувшись до наступної замальовки узбецького письменника Т. Пулатова:

Сонце російською – це зовсім не те, що куєнш узбецькою, і вже зовсім не те, що офтоб таджицькою. Адже узбек, що живе більшу частину року під його палючими променями, ніколи не скаже пестливо-зменшувально «сонечко», так само, як і у росіянина немає відчуття того, що сонце може бути не тільки плодоносним і землеоновлюючим, але і ворожим. Зате до місяця, цього нічного світила, що несе прохолоду і умиротворення, в узбека зовсім інше ставлення. Усе гарне й бажане він називає «місяцеподібним», та з такою інтонацією, що для російського слуху це може здатися щонайменше дивним.

Те, про що йдеться в наведеному фрагменті, – поле концептосфери (термін Д.С. Лихачова).

Концептосфера - сукупність специфічних для певної національної лінгвокультурної спільноти концептів культури, які найповніше виражають її особливості.

Іншими словами, концептосфера – це спільне для нації психоментальне уявлення, «дух народу», за Гумбольдтом, який невидимим ореолом супроводжує життя кожної нації.

Якщо поняття та лексичні значення слів сонце, місяць можуть збігатися в різних мовах, то їхні концепти – ні. Концепти, як одиниці етнокультурної інформації, відбивають світ національного світосприйняття предметів і понять, позначених мовами. Тому Ю.С. Степанов називає їх згустками «культури у свідомості людини; це те, у вигляді чого культура входить до ментального світу людини».

Сучасна австралійська дослідниця А. Вежбицька зробила цікаве спостереження щодо пошуку аналогів одному з екзотичних понять наварської етнічної психології в англійській мові, а саме поняттю nuga, що означає «священний розум». Його спробували перекласти англійською як mind (свідомість) і heart (серце), що ніяк не збігається з наварською культурою, оскільки nuga є не тільки «місцем перебуванням пізнання, пам’яті і сприйняття», а й «місцем розташування емоційного досвіду». Насправді поняття nuga виявилося набагато ближче до російського «душа», яке теж, на думку дослідниці, не має повних аналогів в англійській та інших мовах сіту.

Ще один приклад із праць А. Вежбицької щодо неадекватного тлумачення слова чашка в різних словниках. Причина тут криється не в мистецтві лексикографів, а в різних концептуальних уявленнях про цей предмет у різних мовних культурах. Наприклад, китайська чашка, маленька, витончена, з тонкими стінками, без ручки і блюдечка, все-таки може вважатися чашкою – із неї можна пити чай. Зауважимо також, що в даному випадку А. Вежбицька говорить про «класичну» китайську чашку. «Повсякденна» китайська чашка швидше нагадує і за розміром, і за формою типову американську чашку (схожу на наш кухоль із ручкою, для якої в англійській мові існує спеціальне слово – mug на відміну від cup), але зі спеціальною кришечкою з маленькою дірочкою, оскільки чай там заварюється прямо в чашці. Європейська чашка в ідеалі має ручку і блюдце. А росіяни традиційно, як відомо, саме з блюдця люблять пити чай.

Тож, концепт убирає в себе додаткові культурні нашарування, образи, асоціації, на які слово тільки «натякає» своїм значенням. Логічне поняття стає концептом лише тоді, коли воно обростає спільними ціннісними для нації асоціаціями. Поняття базується на категоризації, а концепт – на концептуалізації світу. Як пише А.М.Приходько у своїй книзі «Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики» (2010), «… взявши свій початок від понять, концепт проходить крізь «сито етнопсіхологічної оцінки, з’єднуючись з лінгвокультурною, і перетворюється на етносоціолінгвокультурний феномен».

У розумінні та оперуванні поняттям «концепт» завжди треба мати на увазі його віднесеність до, як мінімум, двох площин знань – когітивістики, зокрема лінгвокогнітології, та лінгвокультурології, де концептові відводиться неоднакова роль.

Концепт (лат. сопсеptus - думка, поняття) – 1. В когнітивній лінгвістиці та психології концепт – одиниця ментальності, людської свідомості, пам'яті тощо, якою оперує людина в процесах мислення і за допомогою якої здійснюється, зберігається та віддзеркалюється зміст досвіду і знань. 2. В лінгвокультурології концепт – одиниця, яка виражає етно-національну специфіку і вербалізується в словах, фразеологізмах та інших мовних засобах.

Отже, у вимірах лінгвокультурології та міжкультурної комунікації концепти – це особливі ментальні одиниці колективного знання, що містять специфічну етнокультурну інформацію, відображаючи світ національного світосприйняття предметів і понять, позначених мовою. Відповідно до цього можна визначити і концептуальну картину світу.

Концептуальна картина світу – це певна система концептів як значущих психоментальних координат, за якими визначаються межі колективної національної свідомості, концептосфери нації.

Концептуальна картина світу є основою для мовного втілення (мовної концептуалізації) і, за визначенням, значно багатшою за мовну картину світу, оскільки в її утворенні беруть участь різні типи мислення, образи, асоціації, емоції, оцінки, культурні та інші чинники.

Концептуальні картини світу можуть бути різними у представників різних епох, різних соціальних і вікових груп, різних областей наукового знання і т.д. Люди, що говорять різними мовами, можуть мати за певних умов близькі концептуальні картини світу, а люди, що говорять однією мовою – різні. Це стосується, наприклад, «батьків» і «дітей», які належать до різних вікових генерацій та субкультур.

У випадках володіння двома або більше мовами (білінгвізм та полілінгвізм) можна говорити про «первинну» та «вторинну» / «вторинні» мовні картини світу. Наприклад, у процесі вивчення іноземної мови відбувається нашарування вторинної мовної картини світу на первинну.

Завжди цікаво зіставити мовні і концептуальні картини світу різних національних культур і виявити, що в них є відмінного, спільного і навіть універсального. У зв’язку з цим, зокрема в мовознавстві, виділяють три галузі: контрастивне мовознавство, яке займається встановленням контрастних, або відмінних рис між мовами, типологічне мовознавство, найголовнішими завданням якого є дослідження типологічних явищ та закономірностей у розвитку мов, та лінгвістичну універсологію – галузь, яка тільки набирає обертів і намагається побачити не просто спільні, а універсальні речі, які об’єднують мови світу між собою в єдиному універсальному просторі Буття, Природи і Свідомості.