1.3. Місце міжкультурної комунікації серед інших наук

Зв'язок міжкультурної комунікації з іншими науками очевидний. У самому терміні на позначення цієї дисципліни вже міститься відсилання до науки про культуру і комунікацію. Міжкультурна комунікація за визначенням виросла з різних наук, утвердившись як інтердисциплінарна галузь. Вивчення міжкультурної комунікації, як і людської комунікації в цілому, передбачає оволодіння знаннями і навичками з мовознавства, психології, культурології, етнології, історії, соціології, інших, у тому числі суміжних галузей, – лінгвокраїнознавства, етнолінгвістики, лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, соціолінгвістики, соціальної психології та ін. Залежно від того, на чому саме зосереджується увага і що стає безпосереднім предметом вивчення можна виділяти певні аспекти міжкультурної комунікації.

1.4. Аспекти міжкультурної комунікації

Виходячи з термінологічного найменування дисципліни, де ключове поняття культура, культурологічний аспект слід вважати найголовнішим серед інших. Розуміння цього аспекту варто сприймати у широкому сенсі, як і саме поняття культури, що включає неосяжний спектр людських надбань в історичному розвиткові цивілізації – від фольклорно-міфологічних уявлень і національних звичаїв до витворів мистецтва і взагалі особливостей життя різних народів. Відомий факт віднесення корів до священних тварин в Індії, що різко відрізняється від нашого сприйняття цієї домашньої годувальниці. Але ж до недоторканних там належать також і мавпи! От як жартівливо з цього приводу пише Л. Костенко у своєму романі «Записки українського самашедшего» : «У столиці Індії Делі в урядових приміщеннях завелися мавпи. Політичне життя паралізоване, мавпи бігають коридорами влади, засідають у кабінетах, корчать усім гримаси, стрибають по столах, шматують папери і дощенту з’їдають усе в буфетах. А припинити це неможливо, бо у них там ці тварини недоторканні». Традиції культури бувають непохитні.

Лінгвістичний аспект вивчає мовні відмінності, які можуть суттєво впливати на комунікацію між носіями різних мов. Серед європейських мов багато спільнокореневих слів, значення яких не збігаються. Візьмемо для прикладу знайомі всім поняття зі сфери вищої освіти. Треба знати, що наше ректор – це керівник вищого навчального закладу, а в англійській та деяких інших мовах rector – це глава духовної семінарії, а також парафіяльний священик, пастор. Священик може позначатися також англ. minister, яке у більшості європейських мов – це міністр, а от ректор університету може звучати, як англ. сhancellor або president (особливо у США). Колектив викладачів в університетах США та Європи називається словом faculty, що не можна плутати з нашим поняттям факультет, яке там передається як коледж (college), школа (school) або департамент (department). Хоча найчастіше department – це університетська кафедра. А словом коледж, зокрема, в Америці часто називається вищий навчальний заклад, тобто університет. У нашій країні коледж – це рівень довузівської, як правило, середньої спеціальної освіти. Англ. aspirant post – це не аспірант в нашому розумінні, а взагалі людина, яка прагне досягти чого-небудь. Це слово може зустрітися у незрозумілому для нас контексті: presidential aspirants, тобто кандидат на пост президента, а от graduate student – це і є аспірант в англомовному варіанті.

Продовжуючи університетську тематику, варто знати, що професором в Америці, Європейських країнах можуть називати просто викладача університету, тоді як у нас – це не тільки посада на кафедрі, а ще найвище вчене звання. Польське professor – це також і звичайний шкільний учитель. Французьке та іспанське semester, крім піврічного терміну навчання в університеті, позначає також стипендію за півроку.

Лінгвістичний аспект, звичайно ж, не обмежується виявленням семантичних особливостей слів різних мов. Цікаве зіставлення різних комунікативних ситуацій, способи членування світу мовними засобами, порівняння «мовної поведінки» представників різних культур та багато іншого, чому присвячена значна частина цієї книжки.

Етичний аспект спрямований на розуміння відмінностей етичних норм, які притаманні різним країнам і націям. До етичних норм належать, зокрема, прийняті у суспільстві норми моралі, поведінки, міжособистісного спілкування, мовленнєвого етикету тощо.

Труднощі виникають при звертаннях, коли не знаєш, кого і коли треба чи не треба називати сером, міс, місіс, мадам…

Наше бажання бути ввічливими також може зашкодити навіть гаманцю. У Польщі хтось попереджав мене не говорити «дякую» під час розрахунку в ресторані: це може бути розтлумачено як відмова від решти на користь чайових.

Особливо обережно треба стежити за жестикуляцією, яка слугує важливим виразником інформації. Але одні й ті самі жести в різних країнах можуть містити зовсім різний етичний зміст. Так, великий палець руки, піднятий вгору, – це для нас, як і для більшості європейців означає «дуже добре», «класно», «супер». В Америці за допомогою цього жесту зупиняють авто на дорозі, а от у Новій Зеландії цей жест може тлумачитись як сексуальна образа. Цей жест має й різні цифрові значення: для італійців та французів – це «один», для англійців і американців – «п’ять».

Одяг, макіяж також елементи етикету, а відтак і предмет уваги у міжкультурних контактах. Наші жінки це знають особливо добре, дивуючись, як неуважно західноєвропейська слабка стать ставиться до свого зовнішнього вигляду. Вони ж (європейські та американські жінки), зі свого боку, не можуть збагнути, навіщо із самого ранку слов’янські жінки, наділені дивною природною вродою, накладають на свої обличчя непомірно багато макіяжу, навішують на себе купу золота, ходять на таких великих підборах навіть по магазинах і базарах. Коли іноземцям доводиться бувати у нас, вони губляться через те, що не знають, який одяг і коли треба носити, щоби не бути надмірно урочистими (overdressed) або, навпаки, не виглядати простакувато (underdressed).

Соціальний, точніше – соціально-комунікативний аспект вивчає прийняті суспільством (соціумом) моделі, норми і правила спілкування, встановлення, підтримання контактів у цілому. Кожний соціальний прошарок у кожній країні має прийняті правила соціальної поведінки і спілкування, які скеровуються багатьма чинниками. У країнах, де панує монархія (Велика Британія, наприклад), звичайно ж, встановлені певні церемоніальні моделі, яких дотримуються в одязі, мовних зверненнях, манерах, відстанях між персонами і т. ін. Молодіжні соціуми практично в усіх країнах «відділяють» себе від дорослих мовою (молодіжні сленги), зовнішністю, одягом, розкутістю в поведінці та под. Дуже правильна, книжна англійська з вуст студентів-іноземців інколи шокує американців у їхній країні. У таких випадках від них можна почути: Don’t speak English to me – you sound like a guide (Не розмовляй зі мною англійською – ти говориш, як гід).

Соціальний аспект є важливим для усвідомлення прийнятих у різних культурах стилів комунікації, стратегій і тактик спілкування та поведінки в цілому.

Психологічний аспект спрямований на вивчення психологічної реакції людей в умовах спілкування з представниками інших держав і етносів. Психологи разом з фахівцями в галузі МК та етнології розробляють спеціальні рекомендації, наслідування яких зменшує дискомфорт перебування в чужинному середовищі. Важливо також не створювати дискомфорт для інших своїм перебуванням або неадекватною для певного національного середовища поведінкою.

Українці й росіяни відрізняються від інших слов’ян і більшості народів Західної Європи величезною любов’ю до живого спілкування. Нам це приносить задоволення і духовне збагачення. Не виключено, що ми набагато глибше проникнуті сутністю розкоші людського спілкування (А. Сент-Екзюпері), ніж наші європейські сусіди, які інколи не можуть зрозуміти, як це так легко ми можемо вступити в контакт із незнайомцем і відразу почати з ним обговорення серйозних питань про економіку, політику, сенс життя.

У західноєвропейській психології спілкування також вважається неввічливим мовчання навіть в оточенні незнайомих. Із цією метою утворилися світські розмови ні про що («про погоду») і тільки заради того, щоби уникнути незручного мовчання. Натомість у деяких північних культурах розмова з незнайомцем вважається небезпечною, тому вони витримують час мовчання, після якого дуже поступово починають спілкуватися, починаючи з небагатьох фраз. Неважко уявити психологічний стан людини, яка не знає про такі особливості. Східні люди також рідко беруть лідерство бесіди в свої руки, вони віддають перевагу мовчанню і слуханню.

Психологічний аспект МК тісно взаємодіє з лінгвістичним, особливо коли йдеться про комунікативні стилі або професійно зумовлені ситуації спілкування з іноземцями.

Професійно-прикладний аспект спрямований на безпосередні сфери застосування знань із міжкультурної комунікації. Останні роки, наприклад, активно розвивається міжкультурний менеджмент, який ставить за мету навчити основам міжкультурної комунікації працівників, які працюють у сфері міжнародного бізнесу або у полікультурних колективах. Згідно з дослідженнями німецьких вчених, від 10 до 20% співробітників, які направляються за кордон, не можуть адаптуватися до іноземного культурного середовища, до інших правил ділового спілкування тощо і повертаються додому. Міжкультурні невдачі у сфері бізнесу – це передовсім економічні втрати. У якості ще одного прикладу можна навести діяльність компанії «Ашан», одного з лідерів продуктових гіпермаркетів у Франції, які за останні роки активно поширилися в Україні і Росії. Проте маловідомим є факт, що прийняття рішення про вихід на російський та український ринки було прийнято після невдалих спроб «Ашану» завоювати ринки США, Мексики і Таїланду. Не останню роль у цьому зіграла непідготовленість компанії до соціокультурних особливостей інших країн.

Сфера професійного спілкування в різних культурах є неоднаковою з точки зору ступеня формальності/неформальності комунікативних стратегій, тобто відносин між начальником та підлеглим. Прийнято вважати, що стосунки з американським босом є більш демократичними, розкутими, ніж в країнах «пізньої демократії», до яких належить, зокрема, Україна. Виклик «на килим», тобто до начальника, у нас і дотепер супроводжується, як правило, психологічним стресом для підлеглого. Радянсько-бюрократична формула «Я начальник – ти дурень», на жаль, міцно тримається у свідомості багатьох людей. Крім того, неабияку силу має і релігійне уявлення християн про те, що будь-яка влада від Бога. Схожий постулат існує і для мусульман, тому демократизація суспільних, у тому числі й професійних стосунків тут має свою специфіку, а інколи виглядає штучно і просто смішно.

Крім зазначених, можна виділити й інші аспекти МК залежно від сфери застосування чи функціонування міжкультурних контактів. Це можуть бути національні особливості медіа-комунікацій, інтернету, театру, дитячого спілкування, молодіжних та інших культур та субкультур.

Запитання. Завдання.

1. Як і коли виникла міжкультурна комунікація? Чому саме практичні потреби виявилася вирішальними для створення МК?

2. Що є предметом і об’єктом МК?

3. Сформулюйте основні завдання МК. Які завдання міжкультурної комунікації виникають та імовірні в майбутньому з розвитком глобалізаційних процесів?

4. Укладіть список практичних та наукових галузей, які межують із проблематикою та завданнями МК. Визначте приблизні відстані між МК та іншими науками і галузями за важливістю для останніх знань з міжкультурної комунікації.

5. Назвіть аспекти МК. Які з них є універсальними, а які - актуальними для спеціальності, за якою ви навчаєтесь?