4.8. Інші способи мовного вираження національної специфіки

Вербальне вираження національних особливостей далеко не обмежується розглянутими способами мовної фіксації специфічних культурних рис, в яких відбивається «дух народу». Тут можна виявити багато цікавих речей, які закодовані, зокрема, в граматиці, словотворі, стилістиці та інших мовних рівнях. Ці речі активно досліджуються та описуються мовознавцями, і результати таких досліджень так чи інакше корисні для практики міжкультурного спілкування.

Наприклад, та сама категорія роду, по-різному представлена в європейських мовах. Інколи це несуттєво, а інколи граматичний рід відіграє неабияку роль у передачі певної інформації. Це помітно, зокрема, коли йдеться про метафоричні назви певних предметів, які відсилають нас до характеристики осіб.

Ілюзія значної подібності близькоспоріднених мов зникає, коли ми дізнаємось, що навіть спільнокореневі слова української і російської мов можуть відноситись до різного роду: : рос. берлога (ж.р.) – укр. барліг (ч.р.), рос. дробь (ж.р.) – укр. дріб (ч.р.), рос. насыпь (ж.р.) – укр. насип (ч.р.), рос. пособие (сер.р.) – укр. посібник (ч.р.), рос. собака (ж.р.) – укр. собака (ч.р.), рос. ягненок (ч.р.) – укр. ягня (сер.р.) і т.п. Таких прикладів насправді дуже багато, і це явище спричинює прикрі мовленнєві помилки (інтерференцію) типу: Хворий відчував нестерпну біль в спині замість правильного уживання - Хворий відчував нестерпний біль в спині.

Родові розбіжності зустрічаються і серед різнокореневих та запозичених іменників, наприклад: рос: здание (сер.р.) – укр. будинок (ч.р.), рос. сирень (ж.р.) – укр. бузок (ч.р.), рос. крыша (ж.р.) – укр. дах (ч.р.), рос. тетрадь (ж.р.) – укр. зошит (ч.р.), рос. зонтик (ч.р.) – укр. парасоля (лька) (ж.р.) і т.п. Якщо додамо ще одну близькоспоріднену східнослов’янську мову, зокрема, білоруську, то переконаємось, що там є свої своєрідності: білор. гусь (ж.р.), шинель (ч.р.), собака (ч.р.), пара (ж.р.), салата (ж.р.), стэп (ч.р.) і т.д.

Категорія роду в усіх мовах, де вона є, традиційно вважається асемантичною, тобто такою, що не має логічного відношення до природи самих речей, названих іменником. Це справедливо принаймні до найменувань неживих істот. Видатний французький мовознавець Антуан Мейе (1866-1936) писав з цього приводу: «Граматичний род – одна з найменш логічних та найбільш непередбачуваних категорій».

«Про те, чи має род сенс, - зауважував свого часу О.О.Потебня, - можна судити лише у тих випадках, де думці надана можливість на ньому зосередитись, тобто у творах поетичних». Класичним прикладом у цьому відношенні є вірш М.Лермонтова «Сосна» у порівнянні з німецьким прототипом, де в оригіналі уживається слово «Кедр». Подібний прийом був використаний і Максимом Рильським, який, перекладаючи О. Пушкіна, замінив рос. луна укр. зоря замість очікуваного місяць, оскільки це стосувалося уособлення жіночого персонажу.

Іменники лебідь/лебедь в українській і російській мовах – чоловічого роду. Однак при стилізації в російській поезії слово лебедь, як правило, уживається в архаїчній формі жіночого роду: За тобою живая ладья, словно белая лебедь плыла (Блок). В українському фольклорі і поезії спостерігаємо протилежне – порівняння лебедя з чоловіком: Та йшла дівка яриною, та ярина леліє, за нею іде козаченько, як лебідь біліє (Нар. творчисть.).

Іще приклад. В російській мові іменник лиса зазвичай позначає і самку, і самця. Але у фольклорі та переносному значенні росіяни про лисицю кажуть як про жіночу істоту: Лиса и во сне кур считает; Всякая лиса свой хвост хвалит; пор. також Лиса Патрикеевна. В українському фольклорі перевага надається чоловічому роду: Лукавий Лис – усюди Лис, не раз про його, може, чули (Глібов); Лис Микита та под.

Ілюстрацією родових розбіжностей неспоріднених англійської та російської мов слугує переклад «Щасливого принца» Оскара Уайльда – історії про те, як покохали одне одного the Swallow і the Reed – he і she, ластівка і тростинка. Російською (так само, до речі, як і українською) обидва слова відносяться до жіночого роду, внаслідок чого сюжетний смисл оригіналу повністю втрачено у наступному перекладі російською: Как-то ночью пролетала тем городом ласточка .. она задержалась тут, потому что была влюблена в гибкую красивую тростинку. Цей переклад відомого і талановитого російського письменника і перекладача К.І.Чуковського було надруковано ще у 1912 році. Корній Іванович, очевидно, й сам усвідомлював неточність перекладу і пізніше виправив «тростинку» на «тростник». Таким чином «чоловік» і «жінка» у цій парі помінялися місцями, що, на жаль, також не відбиває задум оригіналу, де the Swallow – юнак а the Reed – дівчина.

Незважаючи на універсальність існування, по-різному в різних мовах поводить себе і категорія числа. Є мови, в яких взагалі немає формального вираження категорії числа. В деяких мовах, крім традиційних однини і множини, є подвійне, потрійне число для позначення відповідно парних предметів або предметів, які сприймаються «трійцями». Подвійне число було, наприклад, в давньоруській, страслов’янській, давньогрецькій, готській мовах і санскриті. Подвійне число є в сучасних арабській, словенській, асліндській та інших мовах. У давньогрецькій було також п’ятеричне число, що цілком зрозуміло з огляду на п’ять пальців руки як один з найдавніших «інструментів» для запам’ятовування чисел та рахунку.

Найскладніше – це засвоїти утворення множини там, де є певні особливості. Йдеться, зокрема, про протиставлення однини/множини за допомогою а) різнокореневих слів (так званий суплетивізм): рос. человек – люди; англ. (a) man – people та под.; б) так званої внутрішньої флексії: англ.. foot (нога) – feet (ноги); в) змінювання огласовки («ломана множина»): арабськ. китаб (книга) – кутуб (книги); г) повторів слів (редуплікація), як, наприклад, в індонезійській мові: оранг (людина) – оранг-оранг (люди) та ін.

Важливим є і знання смислових нюансів, пов’язаних із граматичним числом. В українській та багатьох інших європейських мовах слова на позначення різних речовин, продуктів та деякі інші назви, які в принципі не можна рахувати, у формі множини змінюють значення: води – це вже певна територія (нейтральні води) або сорти води (мінеральні води); сири, ковбаси - також сорти; грязі – цілюща речовина і т.д. Пор.: англ.arm ‘рука’ – arms ‘зброя’, authority ‘авторитет’ – authorities ‘влада’, board ‘доска’ – boards ‘ сцена’, look ‘погляд’ – looks ‘зовнішність’ і т.п

Чимало труднощів пов’язано із вираженням збірності та сукупності однорідних предметів, осіб, істот і т.д.: козацтво, студентство, професура, дітлашня, вишняк, маковиння, мишва та под. Українська й інші слов’янські мови в цьому відношенні мають унікальні способи утворення подібних назв, які відсутні в інших мовах світу. У свою чергу, інші мови відрізняються певними особливостями, які потребують особливої уважності при вивченні. Так, поняття зграя (птахів, риб і т.д.) в англійській мові передається різними сполуками залежно від виду фауни: : a rafter of turkeys (зграя гиндиків), a gaggle of geese (зграя гусей), a bevy of quails (зграя куропаток), a fall of woodcocks (зграя вальдшнепів), an exaltation of larks (зграя жайворонків), a watch of nightingales (зграя солов’їв ), a wisp of snipe (зграя бекасів), a richness of martens (зграя куниць), a skulk of foxes (зграя лисиць), a pack/a route of wolves (зграя вовків), a pride of lions (зграя левів), a leap of leopards (зграя леопардів) і т. д.

Слово стадо також має різні варіанти перекладу залежно від видів тварин: a trip of goats (стадо кіз), a herd of elephants (стадо слонів), a flock of sheep (стадо овець), a gang of buffalo (стадо бізонов), a gam of whales (стадо китів) та под. Крім того, в англійській, як і в інших мовах, прямі значення породжують вторинні номінації, які наповнюються додатковими конотаціями. Так, основне значення слова bevy – це зграя (птахів)): a bevy of birds. Але це слово може позначати також і жіноче зібрання: a bevy of beauties (група («зграйка») красунь). І таких прикладів багато.

Не зупиняючись детально, лише зауважимо, що неабиякий потенціал для вираження національної специфіки закладений у словотворі. В українській, російській, інших мовах з розвиненою словотвірною системою за допомогою афіксів можна передати те, що іншими мовами передається тільки описово і то з втратою того смаку експресії, який містять такі слова, як доця, дочечка, донька, донечка; дощик, дощичок або рос. дождичек, дождяра (розм.) та под. Іще раз нагадаємо про унікальність слов’янських, зокрема східнослов’янських мов, де валентність зменшувально-пестливих суфіксів розповсюджується не лише на клас іменників, а й на інші класи самостійних частин мови. Так, неможливо собі уявити наявність зменшувально-пестливих, чи, взагалі, оцінних суфіксів в англійському прикметнику (пор. з укр. біднесенький чи рос. тяжеленный), дієслові (їстоньки, питоньки,), вказівних займенниках (тамоньки, туточки) або навіть у вигуках (опаньки). Це неможливо перекласти іншими мовами без втрати особливого емоційного слов’янського духу.

Ментальний лад нації так чи інакше відбивають усі мовні елементи та засоби: від фонетики до синтаксису. Звичайні мовці, як правило, не помічають цього до тих пір, поки не стикаються з іншими мовами, у тому числі близькими. Тож, «зіткнення» мов і мовних культур в цьому сенсі є дуже корисним для пізнання та усвідомлення себе серед інших за допомогою мови як основного засобу людського спілкування.

Крім мови, значну роль відіграють й інші, зокрема невербальні, засоби комунікації, про що ми дізнаємось з наступного розділу.

Запитання. Завдання.

1. Розкрийте поняття вербальної комунікації. З чого вона складається і які засоби мови є найвиразнішими в плані національної специфіки?

2. Чи можна за звуковим ладом мови виявити певні риси національного характеру і темпераменту? Висновки проілюструйте конкретними прикладами.

3. Проаналізуйте таблицю звуконаслідувальних слів (ономатопів) різних мов на стор. 119-120 і спробуйте пояснити їх особливості.

4. Як ви розумієте вислів В. фон Гумбольдта про те, що «мови – це ієрогліфи, в які людина закарбовує світ і своє уявлення» ?

5. Обґрунтуйте різницю між лексичним значенням і смислом слова. Продемонструйте на прикладах, які смислові нашарування можуть виникати у комунікаційному дискурсі.

6. Що таке лексична конотація? Наскільки важливим є розуміння цього явища для між культурної комунікації? Свої висновки підтвердить прикладами конотацій найменувань кольорів, фітонімів, зоонімів, інших прошарків лексики з різних мов.

7. Чи погоджуєтесь ви із твердженням про відсутність абсолютно однакових слів у різних мовах? Якщо це так, то на чому ґрунтується можливість взаєморозуміння і перекладу?

8. Чому виникають безеквівалентні назви? Які існують шляхи їх передачі іншими мовами? Наведіть приклади лексем, які позначають українські національні реалії і які поширились серед мов світу.

9. Наведіть приклади інтерференції, яка є наслідком контактування української і російської мов, а також мови, яку ви вивчаєте як іноземну. Які шляхи подолання цього явища?

10. Що таке «фальшиві друзі перекладача»? Чи стикались ви з цим явищем при вивченні іноземної мови? Наведіть приклади українсько-російських міжмовних омонімів тощо.

11. Як національна специфіка мов виражається у таких явищах, як полісемія, перенос значень, гіперо-/гіпонімія, синонімія, звертання та ін.?

12. Як і чому національна специфіка світобачення відбивається у внутрішній формі слова?

13. Чому мовні порівняння, виражені у пареміях, слугують яскравою скарбницею національної своєрідності? Відповідь проілюструйте прикладами з різних мов.

14. Що означає термін «фонові знання»? Наведіть приклади важливості фонових знань для між культурної комунікації.