- •В. М. Манакін мова і міжкультурна комунікація
- •Визначення та історія виникнення міжкультурної комунікації
- •1.2. Об’єкт, предмет і завдання міжкультурної комунікації
- •1.3. Місце міжкультурної комунікації серед інших наук
- •1.4. Аспекти міжкультурної комунікації
- •2. Основні поняття міжкультурної комунікації
- •2.1. Комунікація, культура, культурний код і культурний контекст
- •2.3. Народ
- •2.4. Етнос
- •2.5. Національно-етнічна свідомість
- •2.6.Менталітет
- •2.7. Етос
- •2.8. Конфлікт «свого» і «чужого» в міжкультурній комунікації
- •2.9. Стереотип
- •2.9.1. Прототипи і архетипи як складники формування стереотипів
- •2.10. Символ
- •2.10.1 Символ і слово
- •3. Картини світу і концептосфера нації
- •3.1. Поняття «картина світу»
- •3.2. Мовна картина світу
- •3.2.1. Гіпотеза лінгвістичної відносності
- •3.3. Концепт і концептуальна картина світу
- •3.4. Чинники відмінностей мовних і концептуальних картин світу
- •3.5. Ціннісні картини світу
- •3.5.1. Британські цінності
- •3.5.2. Американські цінності
- •3.5.3. Німецькі цінності
- •3.5.4. Арабські цінності
- •3.5.5. Російські цінності
- •3.5.6. Українські цінності
- •3.6. Часова і просторова картини світу
- •3.6.1.1. Розподіл часу в різних культурах
- •3.6.1.2. Сприйняття часу в різних культурах
- •3.6.2. Простір
- •4. Вербальне вираження національних особливостей
- •4.1. Звукова сторона мови
- •4.2. Лексика і фразеологія
- •4.2.1. Слово як одиниця міжмовного зіставлення
- •4.2.2. Якою мірою довіряти словникам?
- •4.2.3. Значення і смисл слова крізь призму міжкультурної комунікації
- •4.2.4. Значимість як ціннісна ознака слова
- •4.2.5 Аспекти зіставлення лексики різних мов
- •4.2.6. Чи існують однакові слова в різних мовах?
- •4.3. Лексична конотація
- •4.3.1. Конотації кольоропозначень в різних культурах
- •4.3.2. Мовні конотації і порівняння
- •4.3.3. Зооніми
- •4.4. Внутрішня форма слова
- •4.5. Міжмовні омоніми
- •4.6. Безеквівалентна лексика і фонові знання
- •4.7. Звертання
- •4.8. Інші способи мовного вираження національної специфіки
- •5. Національна специфіка невербальної комунікації
- •5.1. Визначення, основні види і функції невербальної комунікації
- •5.2. Мовчання як форма комунікації
- •5. 3. Міжкультурні відмінності невербальних кодів комунікації
- •5.3.1. Зовнішній вигляд і одяг
- •5.3.2. «Мова тіла»
- •5.3.2.1. Поза
- •5.3.2.2. Жести
- •5.3.2.3. Дотики
- •5.3.2.4. Вираз обличчя і контакт очей
- •5.3.3. Паралінгвальні засоби комунікації
- •5.4. Соціальний простір
- •6. Типи культур і міжкультурні стилі комунікації
- •6.1. Основні типи культур
- •6.2. Міжкультурні стилі комунікації
- •6. 3. Міжкультурні особливості комунікативної поведінки
- •Типологія комунікативних категорій та паремійні засоби їхньої вербалізації
- •Домінантні риси української та американської комунікативної поведінки
- •7. Мови і культури у єдності відмінностей
- •7.1. Єдність як організуюча категорія
- •7.2. Мова і ноосфера.
Домінантні риси української та американської комунікативної поведінки
№ |
Українська КП |
Американська КП |
1 |
Товариськість, комунікативний демократизм |
Товариськість, відкритість, комунікативний демократизм |
2 |
Комунікативна стриманість
|
Яскраво виражена комунікативна привітність |
3 |
Комунікативний песимізм (Як справи? Так собі) |
Комунікативний оптимізм (How are you doing? Just fine!) |
4 |
Дифузна самопрезентація комунікантів (уникнення частого вживання займенника першої особи однини: «Я» – остання літера в абетці), схильність до обговорення успіхів та досягнень інших осіб |
Асертивна (агресивна) самопрезентація (Be assertive! Blow your own horn!), шумність
|
5 |
Щирість у спілкуванні |
Діловитість та правдивість у спілкуванні
|
6 |
Низький ступінь комунікативної толерантності |
Комунікативна толерантність (political correctness) |
7 |
Несхильність до світських розмов, схильність до щирих розмов, які часто торкаються сфери особистих інтересів |
Світські розмови (small talk) |
8 |
Більший ступінь свободи вступу, підключення та переривання комунікативного контакту, допустимість перебивання співрозмовника
|
Свобода вступу до контакту, низька свобода підключення до контакту, плавність виходу з контакту, небажаність перебивання співрозмовника |
9 |
Можливість саморозкриття – повідомлення особистісної інформації малознайомим людям: у потязі, на відпочинку тощо (Self-disclosure) |
Приватність, неприйнятність повідомлення особистісної інформації незнайомим людям (Privacy)
|
10 |
Широта тематики спілкування |
Тематична обмеженість спілкування, малоінформованість із питань, які не входять до сфери особистісних інтересів |
11 |
Невисока компліментарність та евфемістичність |
Висока компліментарність та евфемістичність |
12 |
Підвищена можливість емоційної реакції на репліку співрозмовника |
Схильність до обговорення власних успіхів та досягнень, недопустимість емоційної реакції на репліку співрозмовника |
13 |
Комунікативний тиск (можливість зауважень щодо поведінки адресата, наприклад, у міському транспорті: Проходьте наперед замість Будь-ласка, дайте мені пройти |
Неімпозитивність (уникнення нав’язування власної думки, зауважень адресату) |
Ясна річ, стилі міжкультурної комунікації, стратегії і тактики комунікативної поведінки тощо не мають чітких меж і кордонів. Вони співіснують між собою і однозначно твердити, що в якійсь культурі є тільки такий або інший стиль спілкування чи переважають риси певної комунікативної поведінки, ніяк не можна. Йдеться лише про загальні тенденції, які утвердилися в певному національно-культурному просторі.
Важливим висновком є також й те, що українській нації не притаманне переважання жодного з розглянутих комунікативних стилів та відповідно жодних домінантних рис комунікативної поведінки, що, як було зазначено, зумовлено особливостями культурно-історичного розвитку нації. З одного боку, українці відрізняються вродженою толерантністю і певною емоційністю, наближеною до сентиментальності, що певною мірою зближує нас зі Сходом. З іншого боку, ми швидко можемо перекодувати спілкування відповідно до регістрів власне європейського комутативного стилю, а саме: бути переконливими, рішучими і навіть впертими (рос. жарт. хохол упертый (упрямый); упертый (упрямый) как хохол).
У цьому криється неабияка перевага для нашої нації, що здатна набагато легше віднайти шляхи порозуміння з представниками інших країн, а також почуватися комфортно у різностильових комунікативних умовах та ситуаціях.
Запитання. Завдання.
Дайте визначення культурного коду. Чи можна стверджувати, що культурні коди є конкретними проявами типів культур? Наведіть приклади між- культурних кодів.
Наскільки стабільним з огляду на глобалізаційні процеси можна вважати віднесення культур до вузькоконтекстних та ширококонтектних? До якого з цих типів належить українська комунікативна культура?
Охарактеризуйте українську культуру на фоні інших за такими вимірами: а) індивідуалізму/колективізму; б) дистанції влади; в) ставлення членів соціального колективу до невизначеності життєвих ситуацій; г) маскулінності/фемінності.
Що таке комунікативний стиль? Які існують різновиди комунікативних стилів і що лежить в основі їх диференціації? Дайте характеристику кожному з комунікативних стилів із наведенням прикладів.
Якими основними рисами різняться західний і східній типи комунікації? Що можна сказати про особливості українського комунікативного стилю?
Дайте визначення комунікативної поведінки. Як це поняття перетинається із типом культури та комунікативним стилем? Наведіть приклади конфліктів комунікативної поведінки в умовах міжкультурних контактів.
Визначте домінантні риси української, американської та інших національних різновидів комунікативної поведінки