4.2.6. Чи існують однакові слова в різних мовах?

Порівняльне вивчення лексичної семантики та лексичного складу (лексикону) мов в одному із зазначених аспектів дає можливість виявлення як спільних, так і відмінних рис у порівнюваних мовах. Якщо ж ці аспекти, хоча б частково, об’єднати і спробувати проаналізувати лексичні паралелі в одночасному перетині їх семасіологічних і ономасіологічних ознак, тобто в тому об’єктивно нерозчленованому вигляді, в якому слово існує в системі мови і мовлення, а отже у мовній свідомості людей, – у такому випадку навряд чи можна знайти навіть два однакових слова в будь-яких мовах. І це твердження має прийматися як одна з аксіом для порівняльної лексикології. Аксіоматичність цього твердження зумовлена ​​загальною і в певному сенсі універсальною рисою словесного значення як категорії конкретної мови, а саме: неповторною індивідуальністю будь-якого лексичного значення в конкретному національно-мовному вимірі.

Прийнята аксіома про відсутність у мовах лексико-семантичних паралелей, які можуть збігатися в усіх параметрах зіставлення, переконливо ілюструється будь-якими прикладами. Для доказовості звернемося до близькоспоріднених російської та української мов і, зокрема, до таких слів, які не мають значних ​​формальних відмінностей: рос. дом і укр. дім.

Історично ці слова мають спільний корінь і співвідносні з самого початку з позначенням одного і того ж предмета. З точки зору членування дійсності (тобто ономасіологічної) сучасні укр. дім і рос. дом у цілому збігаються: основні словникові значення російського слова співвідносяться в основному з тими ж реаліями, на які вказують і значення української лексеми: це 1) будівля для житла, 2) житлове приміщення, 3) родина, 4) монархічна династія (застаріле). Однак рос. дом має ще два значення, що вказують на інші предмети, один з яких в українській мові позначається словом будинок: науковий, культурно-освітній, побутовий та ін. державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься. Принагідно зауважимо, що зміни соціально-економічних відносин останнього часу повертають назви типу торговий дім, тобто осучаснюють застарілі колись слова або окремі значення слів.

Російська і більшою мірою українська мова для позначення одних і тих самих реалій використовують також і синонімічні слова, окремі з яких тільки деякими значеннями співвідносяться з рос. дом і укр. дім. Так, наприклад, поняття «житлове приміщення» в українській мові може називатися також словами домівка, житло, оселя та ін. Це свідчить про те, що зіставлені лексеми російської та української мов схожі, але не тотожні. Якщо ж до зазначених відмінностей додати відмінності щодо можливих семантичних конфігурацій на мовленнєвому рівні (пор. у О.С. Пушкіна: «Он принадлежал к хорошему дому»), а також відмінності словотворчі (рос.: домик, домишко, домище та ін.), фразеологічні та інші зв’язки, то кількість відмінностей значно збільшиться, що доводить тим самим правомірність твердження про відсутність однакових (тотожних) у всіх відношеннях слів навіть у близькоспоріднених мовних системах. До речі, англ. house, своєю чергою, також відрізняється від слов’янських відповідників: house – це будинок, де живуть, на відміну від building – будівля, де працюють; великий багатоповерховий будинок, де живуть люди, це вже не house, а block flats; торговий дім – commercial firm; дім для божевільних – lunatic asylum. Англ. house – це також палата парламенту (the House of Commons); театр (opera house) і т.д. Якщо ж вам захочеться знайти Білий Дім у Вашингтоні, не забудьте про артикль (the White House), інакше вас можуть не зрозуміти і – що ще гірше – виявити вашу грубу помилку.

Розбіжність семантичних структур багатозначних слів у різних мовах – це одне з найбільш помітних явищ, що відбиває суттєві особливості лексичних систем і відіграє важливу роль при засвоєнні іноземних мов, що разом з тим є перешкодою при спілкуванні іноземною мовою.

Психологія ототожнення значень слів рідної мови з іноземною та мимовільні мовленнєві помилки, що з цим пов’язані, – поширене явище, що має назву лексична інтерференція.

Інтерференція (лат. inter - між + ferio - доторкаюсь, б'ю) – взаємодія мов, наслідком чого є помилки (фонетичні, лексичні, граматичні) у мовленні тих, хто використовує ці мови. Відповідно розрізняють фонетичну, лексичну, граматичну та інші види інтерференції.

Інтерференція виникає внаслідок перенесення правил рідної мови на іноземну, що знайомо кожному, хто вивчає іноземні мови або має досвід спілкування з іноземцями тощо. Навіть ті, хто гарно знає іноземні мови, інколи допускають інтерференційні помилки: важко уникнути того, що змалку стало невід’ємним. Процес мовлення в цьому плані – явище унікальне, що постійно на межі свідомого і підсвідомого. Тож, залишається одне – весь час контролювати своє мовлення і, безумовно, не зупинятися у вдосконаленні своєї іноземної.

Типовою лексичною помилкою при оволодінні європейськими мовами є, зокрема, неправильне вживання дієслів мовлення. Дарма в усьому звинувачувати викладачів іноземних мов, які не змогли цього навчити, або самих учнів, які так і не зуміли вивчити ці дієслова. Головна причина криється у специфіці самих дієслів мовлення, їх однопонятійності, що провокує оманливість уживання дуже близьких, але не тотожних слів за значеннями. На практиці буває досить важко провести чітку межу між сказати / розповісти / розказати / говорити / розповідати / повідомляти і т.д.

Ще складніше буває швидко і точно підібрати потрібне слово із семантикою мовлення в англійській (say, speak, talk, tell), німецькій (sagen, sprechen, erzählen, reden) або іншій мові. Д. Леман, аналізуючи цей понятійний клас дієслів, показав принципи їх формування для позначення типових і природних з точки зору інтуїції мовних актів. Але деякі дієслова, наприклад відповідати (answer), заперечувати (deny) і т.д., не можуть бути проаналізовані за допомогою типової формули спілкування; для них потрібна більш складна формула, що включає додаткові характеристики, так звані пресуппозиції мовців і т.ін. Інакше кажучи, для цих дієслів розгортається своя мережа лексико-семантичних відносин в межах зіставлення багатозначних слів, і тоді нам потрібно більш детально уточнити, що спільного і відмінного між, наприклад, укр. відповідати і англ. (to) answer на рівні їх лексемної організації значень, відтінків значень і мовленнєвих уживань. У результаті ми дізнаємося, наприклад, що англ. answer, крім значень, які збігаються з укр. відповідати, має також інші: виконувати (to answer orders – виконувати накази); сплачувати борги (to answer debts); мати успіх, удаватися (the experiment has not answered at all / експеримент зовсім не вдався); відчиняти двері (комусь) (to answer the door) та ін.

Наведені приклади міжмовних лексичних розбіжностей, як ми зазначили, – прояв особливостей полісемії (багатозначності слів) – однієї з найважливіших закономірностей розвитку лексичної семантики та лексичного складу мов. Так, відомий факт, що полісемічність французької та англійської мов більш розвинена у порівнянні, наприклад, з українською та російською мовами.

Класичним прикладом найбільш багатозначного слова європейської мови служить англійське дієслово to get, що має близько сотні значень і ще більше вживань. Здається, цей процес не зупиняється, особливо в американському варіанті англійської, де розмовна мова перенасичена цим дієсловом у різних граматичних формах. Складається таке враження, що майже всі дії та стани вони передають цим to get, звикнути до чого непросто.

У цілому відмінності в складі та ієрархії значень зіставлюваних лексем зумовлюються двома основними причинами. По-перше, неоднаковим ступенем розвиненості багатозначності порівнюваних слів у різних мовах і, по-друге, наявністю окремих слів для вираження змісту, який в іншій мові передається одним із значень багатозначного слова. Типова помилка при контактуванні української та російської мов – плутанина значень укр. жінка та рос. жена, що, як бачимо, мають спільний корінь походження, який з часом розвинув власні значення в цих мовах. Сучасне співвідношення значень рос. жена і укр. жінка, згідно з тлумачними словниками, виглядає так: рос. жена₁ – замужняя женщина (по отношению к своему мужу) = укр. жінка₃ ; укр. жінка₁ – особа жіночої статі; жінка₂ – доросла, на відміну від маленької дівчинки. Так що на відміну від імовірного російського речення Смотри – жена идет! український аналог Дивись – жінка іде! містить неоднозначність сприйняття інформації, значимість якої здатна виявити лише ситуація, або комунікативний контекст (дискурс).

Лексичні паралелі близькоспоріднених мов насправді досліджувати складніше, ніж мов віддалених. Тут треба використовувати «лінгвістичний мікроскоп» набагато точніший і потужніший водночас: найдрібніші відмінності побачити, як відомо, складніше. Але ж, здавалося б, дрібні речі можуть так само спричинювати певні комунікативні збої. Якщо російською українцю хтось скаже про когось, що Он(она) хвароет, то носій української може зрозуміти це так, що хтось дійсно хворіє, тобто серйозно занедужав. Насправді ж, російське слово хворать передає значно менший ступінь інтенсивності, ніж синонім болеть. Так, зазвичай, кажуть про людину, яка не дуже сильно і недовго хворіє.

На тонкому смисловому рівні визначаються і відмінності між рос. усмешка та укр. ýсмішка, де російське слово має іронічний відтінок, а українське – повноцінний відповідник рос. улыбка.

В окремих випадках труднощі щодо правильного розуміння в іншій спорідненій мові нібито простих, а інколи і знайомих на слух слів, викликані наявністю так званих лакунарних (відсутніх у рідній мові) синонімічних назв. Пор. укр. ранок і болг. ранок, сутрін, сутріна, утрін, утріна, зара; укр. сутінки і болг. здрач, полумрак, мр’квана, свечеряване, смрачаване, що передають різновиди пори доби, які помітили і зафіксували у своїй мові болгари.

Щодо української мови то, навпаки, ми стикаємось із «зайвими» синонімами, свого роду – лексичними дублетами, які постійно потрапляють до лексичного складу в результаті впливу переважно російської, а також останнім часом ще більше – англійської мов. Так, українську мову заполонили дублети-русизми, без яких цілком можна обійтися у більшості випадків: парус і вітріло (перше слово в парі – русизм, друге – українське), баня і лазня, фонтан і водограй, кровать і ліжко, керосин – гас, лід - крига і т.д. Ці приклади взято із словників української літературної мови! Під впливом англійської в інші мови зараз також активно проникають аналогічні синонімічні дублети (спікер, тінейджер, кілер, менеджер і т.д.), про що ми вже згадували раніше.

Буває і так, що слово, яке прийшло з іншої мови і прижилося в рідній, змінює певні семантичні характеристики, що заплутує мовців. Знову найкращою ілюстрацією слугує українсько-російське контактування мов, яке породило масу таких дублетів, з якими треба окремо розбиратися. Так, рос. і укр. билет – білет та укр. квиток не повністю збігаються значеннями, а саме: рос. билет₁ – документ, удостоверяющий право пользования чем-либо (обычно за плату) = укр. квиток₁ та білет₁; рос. билет₂ – документ, удостоверяющий принадлежность к какой-либо организации, партии и т.п. = укр. квиток₂ та укр. білет₂ ; рос. билет_3устар. – бумажный денежный знак = укр. білет_4заст.; рос. билет₄ – листок с указанием вопросов, на которые должен ответить экзаменующийся = укр. білет₃. Із двох останніх значень укр. квиток_3заст. «квитанція, розписка» та квиток_4заст. «судова повістка» одне передається відповідно до рос. квиток_прост. , а інше не має однослівного позначення. Схематично все це виглядає так:

рос. билет укр. білет укр. квиток

рос. квиток_прост

Коли наступає пора Великодня, в регіонах, де панує українсько-російський суржик (двомовністю інколи це назвати важко) починається плутанина із найменуваннями, що пов’язані з цим святом. Йдеться, зокрема, про змішування значень рос. пасха та укр. паска, які семантично перетинаються, тобто містять як спільні, так і відмінні значення: рос. пасха₂ – христианский праздник, посвященный воскресению… основателя христианства – Христа = укр. паска_{2 церк.,розм.}, Великдень₀ . А от укр. паска₁ – солодкий здобний високий білий хліб циліндричної форми, що за православним звичаєм випікається до Великодня, тотожне за значенням російському слову кулич. Крім того, значення рос. пасха₃ – сладкое кушанье из творога в форме небольшой четырехугольной пирамиды, изготовляемое ко дню этого христианского праздника не має відповідника в українській літературній мові. Але не виключено, що в українських діалектах, а це вже національна мова, можливо, і є такі ж відповідники. У цілому ж сирна солодка «паска», також стала улюбленою для українців стравою, особливо в останні роки.

Схематично зазначенні особливості розглянутих лексем можна показати так:

рос. пасха укр. паска

Формування семантичних розгалужень лексем підпорядковане загальним принципам смислових переносів за схожістю, суміжністю зовнішнього вигляду предметів, функціями і т.д., що виявляється в багатозначних словах будь-якої мови. Дія цих же принципів дозволяє побачити, наскільки наближені або віддалені ті чи інші так звані вторинні (переносні) значення у порівнюваних словах різних мов. Так, якщо укр. міст, крім основного значення «споруда для переходу, переїзду через річку, яр тощо» позначає також «спорт. вигнуту позу тіла», «техн. частину шасі автомобіля», «мед. планку для зміцнення зубів» та ін, то англ. bridge – це ще й «перенісся», «підставка для струн в скрипці, гітарі», «перемичка на окулярах» і т.д.

Особливості семантичних переносів – яскраві виразники національно-специфічної інформації, що також априорі віддаляє «подібні» слова різних мов. Інколи – навпаки, ми переконуємось у наявності спільних для різних мов шляхів метафоризації слів. Так чи інакше, вивчення семантичних переносів, що містять ті чи інші слова, є не тільки корисно, але й дуже цікаво в плані ознайомлення з іншими мовними культурами.

Сучасна когнітологія розглядає метафору як ментальну операцію, за допомогою якої людина пізнає, структурує та пояснює навколишній світ. Усе це виражається мовою. Мовець мислить метафорами, вживає їх у спілкуванні, взагалі існує у світі метафор, сам виступає їх творцем тощо.

Семантичним чинником переносів найменувань є виявлення спільних рис зіставлюваних предметів. У свідомості мовця спрацьовує асоціативно-образний механізм, який породжує сталі асоціативні зв’язки між уявленням про один об’єкт навколишньої реальності зі схожими ознаками іншого. Наприклад, англійське слово balloon (повітряна куля), яке несе в собі конотацію легкості, втілюється в експресивній метафорі-оксюмороні to go down like a lead balloon, коли мова йде про виступ, жарт чи пропозицію, які не сприймаються оточенням. Тоді як в українській та російській мовах інша конотація – конотація геометричної форми – втілюєтьсяя 000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 у метафорі-іронії проковтнути повітряну кульку (рос. проглотить воздушный шар) або англ. to swallow a water-melon (букв. проковтнути кавуна, що означає «завагітніти»).

Те саме стосується жаргонної лексики, яку представнокові іншої культури буває засвоїти найважче, оскільки типові підручники знайомлять лише з літературними словами. Проте цікаво дізнатися, що українським словом брехунець у жаргонному прошарку української мови позначається квартирний гучномовець; з назви стає зрозумілим, чому саме народ так назвав радіоприймач. Укр. бурса – професійно-технічне училище; щоправда зараз майже усі вони перетворилися на виші, коледжі тощо.; реанімація – пивний бар; штукатурка – косметика; аґресори – важке армійське взуття та ін.

Ті ж процеси спостерігаються в жаргонній англійській мові. Так, словом bull (бик) позначається поліцейський, cock (півень) – лідер, вожак, заводила, china (порцеляна) – зуби, coffin (труна) – танк або бронетранспортер, pork (тут жирний шмат) – державні субсидії, які отримує конгресмен для свого округу; laundry (пральня) – банк для легалізації (відмивання) грошей, здобутих злочинним шляхом, та под.

Дещо схожу ситуацію можна спостерігати в укр. та рос. малина, де супровідний смисл (конотація) «солодка» у залежності від контексту використання може активізовуватися в переносних значеннях «веселе життя» або «відсутність заборон». Нерідко певним ступенем експресії наділені лексеми, які вживаються для іронічного позначення явищ, протилежних за змістом або формою тим явищам, які ці лексеми позначають згідно зі своїм прямим значенням: укр. баскетболіст – мала на зріст людина; рос. благословить – засудити когось; англ. babe (малюк) – високий, кремезний чоловік.

К. Джеймс у своїй книзі «Контрастивний аналіз» (1982 р.) на прикладі порівняння значень англійського слова hand (рука, точніше – кисть руки) з німецькими відповідниками показав можливості компонентного (семного) аналізу для виявлення механізму формування окремих значень з комплексу різних семантичних ознак. Зокрема, К. Джеймс пропонує наступні набори компонентів:

hand 1: частина тіла, кінець руки, щоб тримати...

hand2: частина годинника, на циферблаті, рухоме...

hand3: людина, працює, на зарплаті...

hand4: діяч-людина, публічне визнання, рух ...

У німецькій мові ці значення передаються наступними словами (відповідно): 1) die Hand (кисть руки); 2) der Zeiger (стрілка годинника); 3) der Hilfsarbeiter (підсобний працівник, помічник); 4) der Beifall (оплески). Якщо порівняти вторинні значення англ. hand, які відсутні в нім. die Hand та в укр. рука, то неважко побачити, що всі вони пов’язані з рукою як частиною людського тіла або за зовнішньою схожістю (стрілка годинника), або за функцією – допомагати в роботі, аплодувати тощо. В українській і російській мовах за словом рука закріпилися й інші значення, які теж цілком зрозумілі: «манера письма, почерк», а також «манера творчості» (рука майстра); «працівники» (у множині: робочі руки); «людина, яка має владу, вплив» (тільки одн.: сильна рука господаря) та ін.

Незбіг дуже схожих, на перший погляд, слів різних мов зумовлюється також і явищем так званої гіпо-/гіперонімії.

Гіперонімія – це відсутність диференціації значень в одній мові порівняно з іншою, де ці значення виражаються окремими словами (гіпонімами).

Ми стикаємося з цією проблемою, коли не маємо уявлення, як точніше перекласти деякі конкретні назви іншою мовою, наприклад, різновиди одягу, що в кожній культурі мають національні особливості. Виручають саме гіпероніми, як типове англійське coat, якому в українській та інших мовах еквівалентними можуть бути такі назви: пальто, плащ, шуба, дублянка, піджак, мундир, кітель тощо. Дуже схоже «нерозрізнення» видів одягу містить і фінське слово pusero – блузка, сорочка, кофта, батник та ін. Пор. також англ. boat – човен і пароплав, desk – парта і письмовий стіл, gun – гармата і рушниця, floor – підлога і поверх; фр. verre – склянка і чарка; нім. Knochen – кістка тварин, Gräte – кістка риби та укр. кістка, англ. bone; нім. Wald, англ. forest, wood – ліс як частина природи; нім. Holz, англ. timber – лісоматеріали та укр. ліс, що об’єднує усі ці значення та ін.

Таких прикладів чимало, і незнання цих нюансів часто створює конфузи міжкультурної комунікації. Відвідувачі закордонних крамниць люблять цікавитися, з якої шкіри виготовлені гаманці, сумочки, плащі та інші галантерейні товари. Нерідко при цьому помилково вживається англ. skin, що називає шкіру людини і тварин, через це викликає сильний подив продавців. Справа в тому, що для шкіри як матеріалу виготовлення речей, зокрема в англійській, існує спеціальне слово – leather, яке і варто вживати у таких випадках. Крім того, в англійській є гіпоніми: peel, rind (фруктова шкірка), slough (шкіра змій, яку вони скидають із себе), jacket (шкіра риби, змії), hide (шкіра у великих тварин) тощо.

Переважання гіпонімів або гіперонімів – суттєва ознака лексичної системи мови. Традиційно гіпонімія і гіперонімія розглядаються як показники більшої конкретності або абстрактності мови. З цього приводу існує чимало розвідок. Загальновизнана думка про більшу абстрактність французької мови відносно до німецької, англійської, російської та ін. Ступінь конкретності/абстрактності лексики може змінюватися в результаті розвитку словникового складу мови. В.Г. Гак, зіставляючи давньоруські тексти з їхніми перекладами сучасною російською мовою, зауважує, що в давньоруській частіше використовувалися гіпероніми там, де тепер уживаються гіпоніми. На його думку, конкретизація російської лексики –явище пізнішого періоду. Але це, так би мовити, глобальний аспект явища.

Для досягнення успішної комунікації між представниками різних національних культур набагато важливішим є просто розуміння того, що такий лексико-семантичний дисбаланс існує і що його треба адекватно сприймати. Про поширення цього явища серед різних мов світу свідчать і такі приклади: болг. зграя означає кімната, палата, номер; татар. кук – синій, сизий, блакитний; ненец. еся – залізо, метал, гроші; рос. свет – світло, мир, всесвіт; турец. аğiz – рот, горло, вхід, дуло гвинтівки, жерло (знаряддя), говірка, діалект, манеру розмови; ісп. ojo – очі, арка, проліт мосту, вушко голки і т.д.

Завершуючи питання міжмовного незбігу через гіпо-/гіперонімічні відношення, зауважимо, що це явище може спричиняти певні перекладацькі труднощі тощо. Тільки один приклад. Відоме оповідання А.П. Чехова називається «Злоумышленник», тобто «Зловмисник», якщо перекласти це українською. Це слово виступає гіпонімом відносно злочинника (рос. преступника). На відміну від злочинника зловмисник – людина, яка вчинила злочин із заздалегідь продуманим наміром, де найголовнішими семами (компонентами змісту слова) є як раз підкреслені компоненти. У деяких інших мовах точного аналогу рос. злоумышленник або укр. зловмисник немає. Пор. англ.: criminal. Оповідання А.П. Чехова – це по суті опис дрібного вчинку і аж ніяк не заздалегідь продуманого злочину персонажа (Дениса), якій відкручував гайки з залізничних рейок, щоб зробити з них грузила для рибалки. В оповіданні виявляється ціла система мовних елементів, які так чи інакше відбивають іронічний сенс заголовку оповідання відносно цього персонажа. Показове в цьому відношенні зауваження самого А.П. Чехова, висловлене М. Горькому з приводу оповідання: «Якби я був суддею, – серйозно сказав Антон Павлович, – я б виправдав Дениса... Я сказав би йому: «Ти, Денис, ще не дозрів до типу свідомого злочинця, іди – дозрівай!».

Тож, неточний – з об’єктивних чи суб’єктивних причин – переклад назви цього чеховського оповідання є, як ми переконалися, небажаним, оскільки не до кінця передає ідейно-образну сутність цього твору.

Нарешті, ще один суттєвий чинник, що пояснює наявність відмінностей між «однаковими» словами різних мов і призводить тим самим до комунікативних збоїв і невдач, – лексична сполучуваність. Лексична сполучуваність слугує також і важливим індикатором порівняння семантики слів у різних мовах. Так, більшість значень рос. добрый і укр. добрий збігається, але українці правомірно скажуть добрий борщ (у значенні «смачний»), а російською так сказати ніяк не можна.

Польський прикметник ostry (гострий) багато в чому збігається зі слов’янськими паралелями, включаючи укр. гострий (ostra siekierka – гострий топірець, ostra igła – гостра голка, ostry kamień – гострий камінь та ін.), але має і суттєві відмінності, які реалізуються в таких словосполученнях: ostry zakaz – сувора заборона, ostry zakręt – крутий поворот, ostre rysy – різкі риси (особи), ostra zima – сувора зима, ostre zdjęcie – різкий (чіткий) знімок, ostre pogotowie – бойова готовність та ін. Свої особливості сполучуваності мають також укр. гострий (гострий розум, гострий погляд, гостре слівце, гострий запах, гостре бажання, гостре становище тощо), англ. sharp (sharp ascent – крутий підйом, sharp fall –різкий спад, sharp envy – пекуча заздрість, sharp tactics – майстерна (тонка) тактика, sharp cry – пронизливий крик, sharp walk – швидка, енергійна прогулянка пішки та ін.).

Незнання стійких традицій лексичної сполучуваності, на яке вказує закріплене в конкретній мові значення, призводить до типової лексичної інтерференції. Лексико-семантична валентність (сполучуваність) багато в чому також несе відбиток національного в мові. Тому ми говоримо висока трава, а англійці long grass (довга трава), порівн. також укр. міцний чай і англ. strong tea (сильний чай), укр. чистити зуби і англ. (to) wash one’s tooth (мити зуби), укр. спіймати таксі і англ. to take a taxi (взяти таксі) і т.д.

Особливості лексичної сполучуваності досить добре вивчені відносно до різних конкретних мов. Тут, як правило, виділяються два типи стійких сполучень: 1) стійкі лексико-семантичні поєднання, зумовлені семантикою керуючих слів (укр. брати (не приймати, що часто уживають під впливом російської мови) + участь; схожа модель і в англ. to take part (in) +) і 2) фразеологічні сполучення (пор. рос. застигнуть врасплох і англ. to be caught napping; укр. найкоротший шлях і англ. a short cut).

На відміну від наведених прикладів маловивченими ще залишаються випадки, що регламентують сполучуваність певної частини оцінної лексики в порівняльному аспекті. Так, рос. красивый має практично необмежену сполучуваність, а от укр. красивий є обмеженим як за вживанням (переважає синонім гарний), так і за значенням: укр. красиві слова – це «ефектні слова» в прямому, а також в іронічному сенсі, тобто слова, за якими нічого немає.

Треба бути уважним і з гендерними оцінками в різних мовах. Українською рівноправно можна сказати гарна/красива жінка і гарний/красивий чоловік, тоді як в англійській краса «диференціюється» за статтю: beautiful – це по відношенню до жінок, handsome – чоловіків. Принаймні, у більшості випадків. Тут ще раз нагадаємо, що з компліментами іноземцям треба бути вкрай обережним, щоб не здивувати і навіть не відлякати цим американок й особливо – мусульманок. Про слова beautiful або wonderful щодо малознайомих іноземок краще забути зовсім.

Розглянуті аспекти міжмовного зіставлення лексичного складу і семантики, особливості варіювання значень і смислів слів у різних мовах, відмінності в структурах, сполучуваностях слів та інші нюанси дають важливу і цікаву інформацію для удосконалення мовних знань і, звичайно ж, для практики міжкультурного спілкування.

На окрему увагу заслуговують такі мовні явища, як лексична конотація, внутрішня форма слова, міжмовна омонімія, безеквівалентність тощо, детальніше ознайомленнями з якими сприятиме більш ґрунтовному оволодінню тонкощами міжкультурної комунікації.