2. Методи закупівель

У логістиці постачання виділяють три основних методи закупівель:

• оптові закупівлі;

• регулярні закупки дрібними партіями;

• закупівлі по мірі необхідності.

У кожного методу є свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати.

Закупівля товару великою партією (оптові закупівлі). Цей метод передбачає постачання товарів великою партією за один раз.

Переваги:

• простота оформлення документів;

• гарантія постачання всієї партії;

• низькі транспортні витрати;

• підвищені торгові знижки.

Недоліки:

• вірогідність замовлення надмірної кількості товару;

• велика потреба в складських приміщеннях;

• уповільнення оборотності капіталу.

Регулярні закупки дрібними партіями. В цьому випадку покупець замовляє необхідну кількість товару, яка поставляється йому дрібними партіями впродовж певного періоду.

Переваги:

• прискорення оборотності капіталу, оскільки товари оплачуються по мірі надходження окремих партій;

• економія складських приміщень;

• низькі витрати на документування постачання, оскільки оформлюється тільки замовлення на всю поставку.

Недоліки:

• великі транспорті витрати;

• вірогідність замовлення надмірної кількості товару;

• необхідність оплати всієї кількості товару, визначеної в замовлені.

Закупівля товарів по мірі необхідності. Цей метод схожий на регулярне постачання, але характеризується наступними особливостями:

• кількість товару не встановлюється, а визначається приблизно (наприклад, близько 5 тон/міс., близько 4 поставок на тиждень тощо);

• покупець перед виконанням кожного замовлення зв’язуються з постачальником;

• оплачується тільки поставлена кількість товару.

Переваги:

• відсутність твердих зобов’язань на покупку певної кількості товару;

• прискорення обороту капіталу;

• більш гнучка реакція на зміни ринку;

• мінімум роботи з обліком запасів та витрат на їх утримання.

Недоліки:

• великі транспорті витрати;

• відсутність торгових знижок;

• збільшення кількості необхідних трансакцій.

Крім того, закупівля матеріальних ресурсів може здійснюватись централізовано або децентралізовано.

При централізованій доставці в процесі перевезень беруть участь вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач. Перша сторона здійснює відпустку і завантаження, друга – перевезення і експедирування, третя – розвантаження і приймання товарів.

Децентралізованою вважається доставка, коли товари транспортує саме виробниче підприємство. При цьому завантаження товарів на транспорт одержувача здійснює сам одержувач, для чого передбачені штати вантажників і експедиторів, транспортні засоби.

Вивезення товарів підприємством при такому засобі постачання припускає здебільшого маятникових (лінійних) маршрутів, в той час як при централізованому в основному застосовуються більш раціональні і економічні кільцеві маршрути. Децентралізована доставка неефективна зважаючи на вкрай нераціональне використання автотранспорту (простої, недовикористання вантажопідйомності, пробіг без вантажів тощо).

Централізоване постачання докорінно змінює всю систему доставки товарів і вносить істотні зміни в характер господарської діяльності підприємств. Воно сприяє вивільненню робочого часу працівників робітників, адже експедиційні функції при централізованому товаропостачанні покладаються на водіїв автотранспорту, завантаження товарів і матеріальну відповідальність за цілість їх в дорозі забезпечують постачальники, внаслідок чого значно скорочується чисельність вантажників, зайнятих вантажно-розвантажувальними роботами, а також експедиційного персоналу, зайнятого в процесі постачання. Спрощується документообіг, скасовуються разові доручення на отримання вантажів, що в цілому прискорює процес відпустки і приймання товарів в роздрібних підприємствах.

Централізована доставка, таким чином, як процес являє собою комплекс взаємоузгоджених дій постачальників, перевізників і одержувачів, починаючи з відділу збуту постачальника матеріальних ресурсів до надходження і приймання матеріалів на виробничому підприємстві.

Централізована доставка припускає проведення постачальниками і одержувачами ряду підготовчих заходів організаційно-технічного та економічного характеру. До них відносяться:

• аналіз дислокації виробничих підприємств, їх характеристика та угруповування по типам і обсягам матеріалообороту;

• визначення розрахункового вантажопотоку, раціональних розмірів постачання і частоти завозу матеріалів;

• розрахунок потреб кількості транспортних засобів і багатооборотної тари, а також вартості доставки матеріалів від кожного постачальника окремо;

• організація диспетчерських служб для координації дій постачальників і одержувачів, обладнання експедицій і розвантажувальних місць підприємств для забезпечення приймання матеріалів;

• здійснення розрахунків економічної ефективності впровадження конкретної технологічної схеми завозу і виявлення резервів її підвищення.

До централізованого товаропостачання пред’являються певні вимоги:

• точна відповідність асортиментного переліку товарів встановленому типу виробництва;

• дотримання планомірності постачання по графікам, що забезпечують частоту завозу і найбільш економічні розміри партій матеріалів;

• розробка раціональних маршрутів централізованої доставки матеріалів на підприємства;

• укладання графіків завозу матеріалів на підприємства;

• забезпечення постачання матеріалів в підсортованому вигляді, укомплектованих невеликими партіями;

• визначення потреби кількості автомобілів на кожний день тижня.

Важливим в проведенні підготовчих робіт є складання переліку підприємств і визначення конкретних постачальників з урахуванням вибору раціональних маршрутів руху автомобільного транспорту. Знаходження оптимальних маршрутів перевезень представляє складну задачу, що припускає проведення замірів відстаней (кілометражу), угруповування підприємств і складання карти-схеми їх розміщення. Після цього підприємства групуються по місцю розташування, режиму роботи і завдаються на карту-схему з вказівкою відстаней до постачальників. На основі цього складаються раціональні маршрути руху автотранспорту і графіки завозу матеріалів, мета яких – забезпечити не тільки ритмічність і безперебійність постачання, але і покращити такі важливі показники роботи транспорту, як коефіцієнт використання вантажопідйомності і пробігу автомобіля, скорочення середньої відстані перевезень та ін.