4. Основні концепції логістики постачання
Концепція являє собою систему поглядів на підвищення ефективності функціонування систем підприємства на основі оптимізації матеріальних потоків.
Концепція реалізується на основі системного підходу та містить у собі такі структурні елементи: поле бізнесу, основні цілі, стратегію, стиль дій. Концепція повинна орієнтуватись на майбутнє, вона показує напрямок, у якому має розвиватися підприємство для досягнення системної оптимізації.
Існують наступні концепції логістики постачання:
Концепція «глобального джерела постачання» (Global sourcing) виражається в ефективному використанні світових ресурсів у сферах персоналу, матеріалів, енергії і капіталу. Використання глобальних джерел постачання дозволяє залучити мізерні чи відсутні у власній країні товари, послуги або виробничі потужності в бажаній якості і кількості.
Впровадження стратегій глобального джерела вимагає певних зовнішніх і внутрішніх умов.
До зовнішніх умов відноситься: політична стабільність, торговельна і правова безпека.
До внутрішніх умов відносять: достатні знання і компетенції у міжнародних аспектах постачання, досвід менеджменту, кваліфікація і високий рівень співробітництва, логістично-орієнтована організація підприємства тощо.
Переваги концепції глобального джерела постачання:
зниження ризику придбання за рахунок вищої надійності постачання;
використання нових технологій;
посилення конкуренції.
Недоліки концепції глобального джерела постачання:
додаткові витрати на вивчення ринку постачальників, маркетинг, інформаційні системи, організаційні заходи, підвищення кваліфікації працівників;
ризики коливання валютних курсів;
політичні зміни тощо.
Загалом, промисловий перехід до глобального джерела у всіх випадках ускладнює кількісну, якісну, просторову і часову можливість визначення матеріальних потоків.
Для зменшення складності постачальницьких процесів, зниження витрат закупівлі та збільшення прозорості процесу придбання багато підприємств впроваджують концепції «єдиного постачальника» і «модульного джерела постачання».
Концепція «єдиного постачальника» (одиничних постачальників, Single Sourcing) означає свідому відмову від одночасного співробітництва з багатьма постачальниками: поставка певних товарів тривалий час здійснюється силами єдиного постачальника. Скорочення числа постачальників зазвичай здійснюється з метою зниження витрат по закупівлі й логістиці. Вибираються зазвичай тільки великі, найбільш конкурентоспроможні й спеціалізовані постачальники.
Переваги концепції єдиного постачальника:
цінові поступки з боку конкретного постачальника в обмін на обіцянку здійснювати закупівлі даного товару тільки в нього;
захист фірмового ноу-хау (свого й постачальника) від подальшого поширення;
узагальнення ноу-хау клієнта й постачальника;
можливість перенесення цінових переваг крупносерійних гарантованих закупівель на покупця, з метою становлення фірми-закупівельника таким же ексклюзивним постачальником для роздрібних торговців або кінцевих споживачів;
оптимізація використання власних технологій фірми й завантаження власного устаткування, легко досяжна при взаємодії закупівельника з єдиним постачальником;
досягнуте взаєморозуміння між закупником і даним постачальником, їхня ефективна взаємодія в питаннях маркетингу, логістики й ін.
Недоліки концепції єдиного постачальника:
ринкова позиція закупівельника повинна бути значно сильніше позиції постачальника, щоб останній погодився на значні цінові поступки в порівнянні з іншими своїми клієнтами. Інакше постачальника важко схилити до цінових поступок;
ціни продажу по закінченні часу можуть перестати бути конкурентоспроможними;
збільшується ризик збоїв у поставках;
росте залежність від можливостей єдиного постачальника, особливо якщо частка товарів, що поставляються їм, дорівнює або перевищує 20% у загальному обсязі закупівель фірми;
Концепція «модульного джерела постачання» (Modular Sourcing) являє собою ще один різновид концепції з орієнтацією на скорочення числа постачальників або обмеження числа продуктів, що закуповуються. Але тут мова йде не про окремі види, а про цілі комплекси - модулі постачання. Перехід від закупівель окремих видів товарів до закупівлі модулів можливий у декількох варіантах:
закупівельник переходить від замовлення окремих деталей до замовлень комплексів (модулів) у постачальника, який надалі становиться єдиним. Це спричиняє зменшення власних закупівель і власного виробництва;
закупівельник переорієнтує частину своїх постачальників на поставки деталей єдиному постачальникові, що стає відповідальним за виготовлення модулів, роблячи його фактично своїм посередником (генеральним постачальником) у взаєминах з іншими постачальниками. За рахунок його активності кількість зв'язків закупівельника з постачальниками різко скорочується.
Переваги концепції модульного джерела постачання:
зменшення власного виробництва й особливо асортиментної роботи відносно комплектації;
скорочення числа постачальників;
освоєння особливостей науково-технічного й адміністративного потенціалу, корпоративної культури й традицій обраних постачальників;
виграш в індивідуалізованому, гнучкому підході до конкретного ексклюзивного постачальника, що дозволяє закупівельнику краще реагувати на будь-які зміни навколишнього ринкового середовища.
Недоліки концепції модульного джерела постачання:
наявність небезпеки по закінченню часу співпраці втратити власне ноу-хау, спеціально розроблене під виробництво модулів;
втрата прямих зв'язків закупівельника з товарними ринками, безліччю недавніх партнерів-постачальників;
процеси створення сукупної вартості й особливо частки витрат живої праці перерозподіляються на сторону фірми-виробника модулів;
конкурентоспроможність закупника прямо залежить від постачальника.
Порівняння традиційних систем постачання і системи „Modular Sourcing” представлено на рис. 1 та 2.
Рис. 1. Традиційна система постачання
Рис. 2. Модульна система постачання
Концепція «регіонального джерела постачання» (Regional Sourcing). За основу приймається територіальне «районування» систем постачання на відміну від товарного «районування» в попередніх системах постачання.
Концепція «Just-in-time» (точно в строк) полягає в організації процесів матеріально-технічного забезпечення, виробництва, збуту, а також в управлінні ними таким способом, щоб ці процеси виконувалися своєчасно, а термін їх реалізації був мінімальним. Комплексне управління фактором часу необхідно застосовувати також на етапі проектування продукту.
Метою концепції є економія часу та коштів. Організаційні й управлінські рішення розглядаються з точки зору мінімізації обсягу поточних витрат, зокрема з урахуванням рівня оборотного капіталу та швидкості його обігу. Особливо важливе значення має оптимізація часу реалізації замовлень споживачів з врахуванням економічних інтересів підприємства. Не слід забувати, що економія коштів (часу) в одному підрозділі (наприклад, постачанні) може призвести до збільшення коштів в іншій ділянці (наприклад, виробництві). Таким чином, до питання економії коштів (часу) потрібно підходити системно.
Інший аспект концепції Just-in-time полягає у взаємозв’язаному підході до оптимізації часу, кількості, асортименту та місця закупки продукції:
відповідний термін (запланований відповідними службами та узгоджений з клієнтом), тобто не пізніше і не раніше;
відповідна кількість (узгоджена з плановою номенклатурою пропозиції або ж із споживачем), тобто не забагато і не замало;
відповідне місце (ділянка праці, лінія, робоче місце) згідно до технологічного процесу або місце, узгоджене із споживачем.
Вищезгаданим умовам також повинна відповідати технічна, виробнича, економічна інформація, яка необхідна в процесі управління підприємством.
Переваги концепції «Just-in-time»:
зниження витрат формування і складування запасів;
усунення «вузьких» місць в ланцюгу «постачальник – виробник»;
створення довіри між постачальником та виробником.
Недоліки концепції «Just-in-time»:
зростання кількості субпостачальників;
збільшення транспортних витрат;
зростання ризику від постачальників.
Концепція «управління ланцюгами постачань» (Supply Chain Management) – це варіант повної системної інтеграції процесів постачання, виробництва і дистрибуції, що видозмінює межі функціонування окремих учасників логістичного ланцюга, починаючи від кінцевого користувача і охоплюючи всіх постачальників товарів, послуг та інформації.
Це концепція планування, управління і контролю за допомогою ланцюга постачань, який охоплює всі фази створення і доставки логістичних цінностей, – від місця отримання сировини через виробництво до кінцевого споживача з метою пропозиції відповідних товарів у відповідному місці й часі, у відповідній кількості та якості, при обґрунтованих витратах, з використанням сучасних інформаційних технологій. Управління ланцюгами постачань – це високо інтерактивний, комплексний і системний підхід, який вимагає одночасного розгляду і обліку багатьох процесів обміну. Ланцюг постачань виходить за межі організації, оскільки включає обміни, що відбуваються як в системі, так і за її межами. У кожному випадку склад цих обмінів залежить від того, де повинні зберігатися запаси і виконуватися ті або інші види діяльності.
Мета ланцюгів постачань – досягти максимальної конкурентоспроможності і рентабельності компанії, а також всієї мережевої структури ланцюгів постачань, включаючи кінцевого споживача. У зв'язку з цим, інтеграція і реінжиніринг процесів ланцюгів постачань повинні бути направлені на підвищення загальної ефективності і продуктивності учасників ланцюжків постачань.
Переваги концепції управління ланцюгами постачань:
управління запасами здійснюється через загальну оптимізацію запасів всіх кооперуючих підприємств;
горизонт часу співпраці довгостроковий;
обмін інформацією для планування і управління ланцюгом постачань здійснюється впродовж всього ланцюга;
сфера контактів між партнерами має функціональний характер і розповсюджується на різні рівні управління;
узгодженість бізнес-культур підприємств;
розподіл ризику;
швидке переміщення товарів та інформації.