3. Логістичний підхід до управління постачанням

Для матеріальних ресурсів першорядне значення має раціоналізація матеріальних потоків з метою мінімізації витрат, які пов'язані з ними, що зумовлює доцільність та необхідність застосування до управління постачанням методів логістики, як ефективного наукового інструментарію управління формуванням та рухом матеріальних потоків.

Важливою складовою пошуку ефективних рішень у галузі матеріально-технічного забезпечення є побудова раціональних логістичних рішень, тобто визначення складу й характеру діяльності господарчих структур, що беруть участь у русі матеріального потоку.

Метою застосування логістичного підходу до управління постачаннямє задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

Однак її досягнення залежить від вирішення цілої низки завдань. В узагальненому вигляді ці завдання можна угрупувати так:

1) витримування обґрунтованих термінів закупівлі сировини і комплектуючих виробів (матеріали, закуплені раніше наміченого терміну, є додатковим навантаженням на оборотні фонди підприємств, а запізнення в закупівлях може зірвати виробничу програму чи спричинити її зміну);

2) забезпечення точної відповідності між кількістю постачань і потребою в них (надлишок чи недостатня кількість товарно-матеріальних ресурсів, що постачаються, негативно впливає на баланс оборотних фондів і стійкість випуску продукції та, крім того, може спричинити додаткові витрати при відновленні балансового оптимуму);

3) дотримання вимог виробництва за якістю сировини і комплектуючих виробів.

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель є:

• оптимальна періодичність (час) постачань;

• оптимальна структура матеріальних потоків;

• мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати (витрати, пов'язані з організацією замовлення і його реалізацією, а також витрати по заготовці і доставці матеріальних ресурсів).

Якщо розглядати оптимізацію часового режиму постачань, то слід мати на увазі, що він може бути визначений тільки в тому випадку, якщо буде дана, по-перше, вартісна оцінка одиниці часу, необхідного для здійснення постачань ресурсів у виробництво; по-друге, вартісна оцінка точності дотримання графіка постачань. При зіставленні загальних витрат, які утворюються при різних поєднаннях швидкості постачань і стабільності, визначають компромісний варіант забезпечення даного підприємства по кожному конкретному виду матеріальних ресурсів.

Ефективність закупівельної логістики в першу чергу залежить від ефективності матеріально-технічного забезпечення. Останнє є комплексною економічною категорією, яка відображає якість функціонування діючої на підприємстві закупівельної системи та її складових. Ефективність логістики на етапі матеріально-технічного забезпечення характеризується низкою взаємозв'язаних показників, які чисельно виражають результати діяльності всіх підрозділів закупівельної системи по відношенню до витрат або ресурсів їх виробничого потенціалу.

Найбільш поширеними показниками, що розраховуються при проведенні аналізу ефективності матеріально-технічного забезпечення, є:

• узагальнюючий показник ефективності використання витрат (ресурсів) живої та упредметненої праці, пов'язаної з процесом обернення засобів виробництва;

• продуктивність праці;

• фондовіддача;

• матеріаломісткість;

• швидкість обернення товарів і оборотних коштів;

• рентабельність.

Транспортно-заготівельні витрати складають лише частину логістичних витрат. До них відносяться:

• витрати на формування мережі логістичних ланцюгів, а також вибір і оцінку постачальників;

• транспортно-експедиційні витрати;

• поштово-телеграфні, відрядження, представницькі та ін. витрати;

• недостачі і втрати в дорозі в межах норм природного убування тощо;

• інші витрати (наприклад, охорона, виконання додаткових вимог споживачів тощо).