- •Модуль 1 організація постачання та управління закупівлями
- •Тема 1.1. Організація системи постачання на підприємстві
- •1. Матеріально-технічні ресурси та їх класифікація
- •2. Форми постачання
- •3. Логістичний підхід до управління постачанням
- •4. Основні концепції логістики постачання
- •Тема 1.2. Планування потреби в матеріальних ресурсах на підприємстві
- •1. Планування матеріально-технічного забезпечення на підприємстві
- •2. Визначення потреби в матеріальних ресурсах
- •3. Взаємодія відділу постачань з іншими підрозділами підприємства
- •Тема 1.3. Управління закупівлями матеріальних ресурсів і товарів
- •1. Вирішення задачі "Зробити або купити?" (Задача mob, Make-or-Buy Problem)
- •2. Методи закупівель
- •3. Визначення економічного розміру замовлення
- •Тема 1.4. Методи вибору постачальників та організація взаємодії з ними
- •1. Фактори, що впливають на вибір постачальника
- •2. Алгоритм вибору постачальника
- •2. Аналіз потенційних постачальників за критеріями
- •3. Оцінка потенційних або існуючих постачальників
- •3. Основні принципи відносин з постачальниками
- •Переваги та недоліки основних типів взаємовідносин з постачальниками
- •Обсяг закупівель / Вплив результатів»
- •Тема 1.5. Правові основи закупівель
- •1. Комерційні документи
- •2. Документи з підготовки товару до відвантаження
- •3. Розробка договору постачання
- •Модуль 2 організація виробництва і внутрішньовиробнича логістика
- •Тема 2.1. Організація виробничого процесу на підприємстві
- •1. Сутність виробничого процесу на підприємстві
- •Класифікація транспортних засобів в потоковому виробництві
- •2. Традиційний та логістичний підходи до організації виробництва
- •Порівняння логістичного та традиційного підходів до організації виробництва
- •1. Забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції
- •2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва
- •3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт
- •4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану
- •5. Забезпечення безперервності планового керівництва
- •6. Забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом (оуп) типу і характеру конкретного виробництва
- •Тема 2.2. Логістичні Push системи організації виробництва
- •1. Сутність Push системи організації виробництва
- •2. Традиційні системи планування виробництва
- •2. Система планування потреби у матеріалах mrp
- •3. Система планування ресурсів підприємства erp
- •Порівняння систем класу erp і erp II
- •Тема 2.3. Логістичні Pull системи організації виробництва
- •1. Сутність Pull системи організації виробництва
- •2. Метод заповнення "Супермаркету" (Supermarket Replenishment)
- •3. Метод лімітованих черг fifo (Capped fifo Lanes)
- •4. Метод "Барабан-Буфер-Мотузка" (Drum Buffer Rope)
- •5. Метод ліміту незавершеного виробництва (wip Cap)
- •6. Метод обчислюваних пріоритетів (Priority Sequenced Lanes)
- •7. Система "Lean Production"
- •Трансформація виробничого процесу в системі Lean Production (приклад)
- •Тема 2.4. Оптимізація виробничої програми підприємства
- •1. Система норм і нормативів у виробничій логістиці
- •2. Потужності логістичної системи
- •3. Методи оптимізації потужності логістичної системи
- •4. Показники оцінювання логістичних систем
- •П'ять ознак функціонування логістичної системи («5v»)
- •Показники оцінювання логістичної системи
- •5. Вплив зміни плану виробництва на показники діяльності логістичної системи
- •Модуль 3. Логістика розподілення та дистрибуції товарів
- •Тема 3.1. Розподілення продукції та його роль в логістиці
- •1. Тенденції дистрибуції на ринку споживчих товарів
- •1. Скорочення посередників і самостійна робота з роздрібом.
- •2. Відмова від власних самостійних продажів і доставки у роздріб, залучення зовнішніх партнерів і створення апарату менеджерів по розвитку ключових замовників.
- •1. Новий бізнес: виробництво власного продукту.
- •2. Новий бізнес: створення власних мереж роздрібних і дрібнооптових магазинів.
- •3. Нова якість: переорієнтація на надання логістичних послуг, будівництво логістичних терміналів.
- •2. Взаємозв’язок розподільчої логістики та маркетингу
- •Тема 3.2. Логістичні посередники в дистрибуції
- •1. Роль, причини існування та переваги використання логістичних посередників
- •2. Канали розподілу, їх види та функції
- •1. Стратегії розподілу, визначення оптимальної довжини каналів.
- •Вибір каналу розподілу в залежності від характеристик товару
- •2. Типи каналів розподілу.
- •Порівняльна характеристика ефективності використання різних каналів розподілу
- •3. Оцінка безпосередніх учасників каналу.
- •3. Управління каналами в дистрибутивній мережі
- •4. «Ефект хлиста», або уявні коливання попиту
- •Розглянемо деякі причини більш докладніше:
- •1. Наростаюча помилка прогнозування
- •2. Консолідація замовлень
- •3. Результат цінової політики
- •1. Використання передових технологій
- •2. Адміністративний ресурс
- •3. Інші підходи до вирішення проблеми
- •Способи згладжування Bullwhip-ефекту
- •Тема 3.3. Формування дистрибутивної мережі
- •1. Побудова раціональної дистрибутивної мережі
- •2. Управління каналами в дистрибутивній мережі
- •3. Визначення кількості логістичних центрів в зоні обслуговування
- •4. Визначення місця розташування розподільчого центру
- •Тема 3.4. Управління товарними потоками в дистрибутивній мережі
- •1. Система планування розподілу продукції drp.
- •2. Основні стратегії руху товарних потоків в дистрибутивній мережі
- •3. Управління товарними потоками: системне і незалежне
2. Основні стратегії руху товарних потоків в дистрибутивній мережі
У сучасному світі у сфері товарного обернення йдуть процеси концентрації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у рамках розгалужених мережевих структур. Крупні торгові компанії щорічно збільшують свої обороти і свою присутність на ринку. Саме вони визначають цінову політику і взаємини з постачальниками, а також сприяють через свої фінансові можливості впровадженню прогресивних торгових та інформаційних технологій, сприяючи, тим самим, розвитку сучасних програмних продуктів.
Товарні запаси- це предмети вжитку, що перебувають у сфері товарного обернення, тобто за "запасний" вважається товар, який очікує моменту свого продажу. Після того, як товар виявляється проданим, він переходить в сферу вжитку і перестає бути товарним запасом.
Наріжним каменем системи управління товарними запасами є співвідношення між витратами на зберігання таких і втратами від зниження товарообігу у разі дефіциту окремих товарних позицій. Внаслідок цього необхідно проводити угрупування всього товарного асортименту за питомою вагою в товарообігу, і, як наслідок, частота контролю по цих групах буде різною.
Залежно від умов постачань, віддаленості оптових баз та інших факторів необхідно проводити порівняльний аналіз між числом постачань і обсягом партії товару. Показовим, зокрема, є наступний графік (рис. 2).
Рис. 2. Залежність витрат по завезенню від числа постачань
Якщо втрати від дефіциту співвідношенні з витратами по формуванню і зберіганню запасів, то критерієм оптимальної стратегії слід визнати сукупні витрати управління запасами, включаючи втрати від дефіциту (дефіцит - це упущена вигода). Запізнювання постачання товарів - це втрати, пов'язані із зниженням ефективності використання складських приміщень, простоями персоналу і обладнання.
Сучасний рівень розвитку роздрібної торгівлі характеризується багатоланковою системою товаропостачання, і тут можливі три основні стратегії руху товару:
Почергове постачання центральним складом нижчестоячим ланкам, при якому кожне поповнення прямує лише одній ланці в незалежності від її ієрархії в системі руху товару (це може бути і магазин, і дрібнооптовий склад).
Залежно від замовлень проводиться розподіл постачань між ланками системи(це двохкаскадна система, при якій проміжні дрібнооптові склади відсутні).
Низхідне постачання при кожному поповненні групи нижчестоячих ланок(це класична схема руху товару по дистрибутивним каналам).
Мережі руху товару, що мають в своєму розпорядженні оптові проміжні бази, є прогресивнішими. На дрібнооптових складах зберігаються товарні запаси з високою питомою вагою в товарообігу (товари групи А - питома вага в товарообігу складає 65%), на крупнооптових - товари групи В, С (відповідно: В - 25%, С - 10%).
Логістичний ланцюг крупних торгових фірм побудований так, щоб замовлення роздрібних підрозділів на товари групи А задовольнялися негайно, на товари групи В, С - протягом доби після отримання замовлення.
Існує також така структура руху товару, при якій запаси на складах всіх ланок (в т.ч. дрібнооптових) розглядаються як сукупний запас і можуть перерозподілятися на горизонтальному рівні залежно від товарних потреб дрібнооптових ланок.
Розрізняють також дві форми товарних постачань: транзитну і складську. Транзитна форма постачань передбачає прямі постачання товарів від виробників до замовників (наприклад, роздрібним магазинам). Має місце конкуренція між транзитною і складською формами постачань. І у тієї, і у іншої системи є свої переваги.
При транзитній формі: замовник, безпосередньо контактуючи з виробником, впливає на рівень якості продукції, що випускається.
При складській формі: крупніші закупівельні партії дозволяють знижувати відпускні ціни виробників; зменшується сукупний страховий запас, тобто гарантійний запас, який створюється на випадок затримки надходження чергової партії товару проти передбаченого планом терміну завезення.
Розглянемо докладніше складську форму руху товару. Прийнято розрізняти дві групи складських приміщень - це розподільні центри (далі РЦ) і дистрибутивні центри (далі ДЦ). Перша група складів обслуговує магазини тієї роздрібної мережі, до якої належить даний РЦ, і містить більшість товарних позицій асортиментного набору.
Дистрибутивні центри, навпаки, працюють з різними магазинами і обслуговують мілко- та крупнооптових покупців. Умовно складську схему руху товару можна представити таким чином:
Економічними реаліями затребувані і та, і інша категорії складів, оскільки магазинам тримати весь асортимент у себе на складі - це заморожування оборотних коштів. А будувати власний РЦ або ні, кожен з роздрібних операторів вирішує самостійно, співвідносивши інвестиційні витрати на будівництво такого і економію у витратах надалі з витратами по роботі з різними ДЦ зараз і великими транспортними витратами.
Крупні роздрібні оператори мають власні РЦ і розгалужені логістичні ланцюги і працюють в багатоешелонній системі руху товару, вибираючи одну з двох моделей:
Основна частина товарних запасів зберігається на складах розподільних центрів, і здійснюються часті допоставки дрібних товарних партій в магазини роздрібної мережі.
Суттєва частина сукупних товарних запасів перебуває безпосередньо на складах магазинів, а постачання з розподільних центрів здійснюються рідко і відразу великою партією.
У першому випадку великі транспортні витрати, в другому - витрати на зберігання і можливе псування товару. Виходячи з віддаленості РЦ та інших факторів, ухвалюється рішення про використання тієї або іншої стратегії руху товару.
Приклад. Розглянемо стандартну модель закупівлі дилера і логіку його дій.
Припущення:
Постачальник представляє асортимент з 10 позицій.
Дилер купує товар при виникненні потреби в обсязі транспортної партії. Місткість рухомого складу, який використовується дилером, 1200 упаковок (припустимо, 1 упаковка вміщає 16 одиниць продукції).
У табл.. 2 зображена закупівля дилером у момент N в обсязі і асортименті.
Таблиця 2
Залишок продукції через тиждень продажів позначений в табл.. 3.
Таблиця 3
Судячи по залишку, буде потрібно поповнення в обсязі і асортименті (табл.. 4).
Таблиця 4
Але потреба в закупівлі нижча за транспортну партію. Причин відкласти закупівлю у дилера може бути безліч:
нестача коштів для оплати постачання (в т.ч. по товарному кредиту - партія продана не вся, виручка пішла на закупівлю або оплату іншого товару);
нестача асортименту. Доведеться чекати, доки не набереться транспортна партія (решта асортименту є у нього в наявності на декілька тижнів);
нестача складських площ;
інші причини.
Приблизно такими ж міркуваннями дилер керуватиметься, якщо робить закупівлі у декількох постачальників. Дана модель вибрана для спрощення. В цьому випадку (якщо дилерові керується приведеними міркуваннями), постачальник втрачає більше, ніж дилер.
Існують декілька способів «полегшити життя» обом, наприклад, зняти або знизити обмеження дилера за об'ємом транспортної партії при закупівлі шляхом введення додаткових послуг, що надаються постачальником:
регіональний склад постачальника (для ліквідації дефіциту) розташований таким чином, що дилерові стає вигідним постачання від 60 упаковок;
постачальник здійснює консолідоване постачання декільком дилерам в регіоні.
Тоді дилер у разі потреби може в оперативному режимі поповнювати свій товарний запас. Але і тут можливі провали в асортименті дилера. Найбільш поширені причини:
персонал дилера, що займається управлінням запасами і закупівлями, може бути недостатньо кваліфікований;
закупівля може проводитися за відсутності (дефіциті) товару (причому дефіцит товару у дилера може існувати декілька днів);
погано скоординовані потреби дилера і можливості постачальника заповнювати запас дилера.