3. Визначення економічного розміру замовлення

Однією з найважливіших задач матеріально-технічного постачання є визначення оптимальної потреби в засобах, тобто підтримка товарно-матеріальних запасів на такому рівні, який дозволяє при мінімумі витрат забезпечити безперебійне виконання виробничої програми.

Для визначення розміру замовленняв закупівельній логістиці використовують декілька методів.

Позаказний метод. Даний метод припускає, що необхідні матеріали отримуються тільки в разі виникнення потреби, тому складські запаси не створюються. Такий спосіб матеріально-технічного забезпечення використовується в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва для реалізації потреб у високоякісних матеріалах, громіздких деталях, складування яких ускладнене, а також матеріалів для проведення ремонтних робіт. З метою своєчасного постачання здійснюється звичайне зворотне планування термінів. При цьому виходять з кінцевого терміну замовлення і проводиться ретроспективний розрахунок до етапу конструкторських робіт. Матеріально-технічне забезпечення на основі замовлень можливо по окремих або декількох позиціях. В останньому випадку воно здійснюється, як правило, через рівні, наприклад, тижневі проміжки часу, коли формується єдине замовлення з урахуванням всіх заявок, що поступили в заданий період. Якщо необхідні матеріали поставляються в необхідному об'ємі і своєчасно, то при нормальному процесі споживання стають зайвими навіть резервні запаси.

Матеріальне забезпечення на основі планових завдань. Даний метод ґрунтується на детермінованому розрахунку потреби в матеріалах. При цьому передбачаються відомими первинна потреба на певний період, структура виробів у вигляді специфікацій, що дозволяє визначити вторинну потребу, і можливу додаткову потребу. При забезпеченні матеріалами на основі планових завдань розмір замовлення визначається виходячи з нетто-потреби з урахуванням планованого надходження і наявності матеріалів на складі.

Замовлення матеріалів проводиться тільки в тому випадку, якщо загальна потреба перевищує наявні запаси, тобто виникає недопокриття виробничої програми. Недопокриття ідентичне позитивній нетто-потребі. Якщо запаси перевищують потребу поточного періоду, тобто має місце негативна нетто-потреба, то замовлення не проводиться, а наявні матеріали використовуються для покриття потреби в наступному періоді. Таким чином, розмір замовлення визначається з урахуванням руху матеріалів у виробництві і величини наявних запасів.

Пояснимо поняття складський, наявний і цеховий запас.

Складським запасом є кількість матеріалів, що призначена для виробничого споживання і є в наявності за даними бухгалтерського обліку. Величина складського запасу встановлюється з урахуванням відповідних надходжень матеріалів на склад і зі складу. В цілях визначення реальної потреби в матеріалах складський запас ділять на частини. Одна з них характеризує кількість матеріалів, які виділені в розпорядження під намічену програму випуску, але ще не затребувані цехом. Іншу частину складає наявний запас.

Наявний запас – це кількість матеріалів, яка призначена для реалізації і тому не розглядається як наявна в розпорядженні.

Цеховий запас складають матеріали, отримані зі складу в цехи з метою подальшої переробки.

Матеріальне забезпечення на основі очікуваного споживання. Метою такого способу матеріального забезпечення є своєчасне поповнення запасів і підтримка їх на такому рівні, який дозволяв би покрити будь-яку потребу до нового надходження матеріалів. Відповідно до поставленої мети вирішується завдання визначення моменту часу додаткового замовлення, питання про розмір замовлення не розглядається. Залежно від виду перевірки і видачі замовлень розрізняють два методи матеріального забезпечення на основі очікуваного споживання, відомі як системи управління запасами. Це методи забезпечення своєчасності виконання замовлень (система регулювання запасів з фіксованим розміром замовлення) і необхідної ритмічності (система регулювання запасів з фіксованою періодичністю). В рамках вказаних методів, у свою чергу, є декілька можливих варіацій, які визначаються політикою, що проводиться в області утримання складських запасів. Забезпечення виробництва матеріалами на основі очікуваного споживання припускає розрахунок економічного розміру замовлення.

Визначення економічного розміру замовлення. Економічним розміром є величина партії матеріалів, яка дозволить скоротити до мінімуму щорічну загальну суму витрат на замовлення та утримання запасів замовленої продукції. Методика визначення економічного розміру партії полягає в порівнянні переваг і недоліків придбання матеріалів великими або малими партіями і у виборі розміру замовлення, що відповідає мінімальній величині загальних витрат на поповнення запасів.

Визначаючи розмір замовлення, необхідно зіставити витрати на утримання запасів і витрати на їх поповнення. Оскільки середній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення, укрупнення партій замовлення спричинить збільшення витрат на зберігання запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а отже, зменшуються витрати на їх поповнення.

Вартість поповнення

Вартість поповнення, що також називається вартістю «R» (від англійського «replenishment»), включає всі витрати, пов'язані з обробкою, формуванням і прийманням замовлення. У цю вартість входять трудові і матеріальні витрати на:

• складання списку запасів, що потребують поповнення;

• формування замовлення на постачання;

• експедицію замовлення (при необхідності);

• обробку і отримання необхідних для постачання документів;

• затвердження виставленого постачальником рахунку;

• оплату постачання.

Вартість поповнення– це грошова сума, необхідна для оплати всіх операцій, пов'язаних із закупівлею якого-небудь товару. Передбачається, що на поповнення запасу витрачається завжди один і той же час, незалежно від обсягу закупівлі. Але обробка замовлення із ста товарних позицій зазвичай віднімає більше часу (і, відповідно, обходиться дорожче), ніж замовлення з лише п'яти позицій. Вартість поповнення може розраховуватися як відношення сукупних річних витрат на поповнення складських запасів до загальної кількості товарних позицій, за якими протягом минулих 12 місяців замовлялося поповнення. Якщо сукупні річні витрати, пов'язані з діяльністю щодо поповнення запасів, склали 125 000 доларів, а замовлення на поповнення за останніх 12 місяців разом містили 25 000 товарних позицій, то вартість поповнення запасу товару складе: 125000 / 25000 = 5 доларів.

Вартість «R» сильно розрізняється для різних компаній При високій вартості компанії змушені уважно підходити до вибору постачальників і умов закупівлі. Необхідно звернути увагу на те, що вартість поповнення розраховується для однієї поповнюваної товарної позиції. Не треба плутати цей показник з вартістю всього замовлення або вартістю закупівлі кожного виробу. При одноразовому замовленні, не залежно від розміру замовлення, вартість поповнення запасу залишиться тією ж. Але чим більше товару ми замовляємо, тим нижче вартість з розрахунку на одиницю товару. Якщо ми замовляємо одну штуку, то на неї лягає вся вартість поповнення запасу. Якщо замовляємо 1000 штук, то на одну штуку лягає 1/1000 вартості поповнення. Зазвичай компанії розраховують вартість поповнення запасів для кожного свого складу або відділення. Адже вартість поповнення може суттєво розрізнятися.

Розглянемо декілька причин різної вартості поповнення:

• Запас товару зазвичай поповнюється з центрального складу. При цьому не доводиться здійснювати зовнішніх платежів, і на ці товари менеджер по закупівлях витрачає менше часу.

• Запас поповнюється відповідно до програми постачальника, який сам вирішує, коли і в якому обсязі поповнити запас. На замовника лягають витрати на приймання і адміністративні витрати.

• Збирання може здійснюватися безпосередньо на території підприємства-замовника. В цьому випадку вартість поповнення включає витрати на формування і обробку замовлення на збирання. А вони знову ж таки менше, ніж витрати на поповнення запасів готової продукції.

• Вартість поповнення може підвищуватися, якщо товари після приймання мають бути оброблені або переупаковані, і витрати на ці додаткові операції не включені в «собівартість постачання».

Витрати на зберігання запасів

Ще одна складова загальної собівартості запасів – витрати на їх зберігання. Вартість зберігання запасів, що також називається вартістю «К» (від слова «keep» – тримати), – це сукупність всіх витрат, пов'язаних із зберіганням запасів на складі. До них відносяться:

• витрати на транспортування продукції із зони приймання у відповідні чарунки і необхідне переміщення в інші зони складу;

• страхування і податки на товари, що зберігаються;

• орендні і комунальні платежі за частину складу, на якій зберігаються товари;

• витрати на проведення фізичної інвентаризації і циклічної звірки;

• спад і застарівання продукції;

• альтернативна вартість інвестицій в запаси – неотриманий дохід від можливого використання заморожених в запасах коштів для відносно безпечного і прибуткового інвестування;

• а також, якщо був взятий кредит для закупівлі товарів, сплачуваний банку відсоток.

Загальна собівартість запасів зростає по мірі зростання вкладень в них. Чим більше запасів, тим більше коштів в них заморожується. В результаті зростають податки на запаси і витрати на страхування. Більша кількість товарів піддається убуванню (у випадках втрати, пошкодження, крадіжки) і застаріванню. Навіть такі очевидно постійні витрати, як орендні і комунальні платежі, можуть змінюватися залежно від обсягу запасів, що зберігаються на складі.

Оскільки між загальною собівартістю запасів і витратами на їх зберігання є прямий зв'язок, вартість зберігання найчастіше виражається у відсотках від середньої собівартості запасу. Середня собівартість запасу може бути розрахована як середнє значення собівартості на кінець періоду за останніх 12 місяців. Як і вартість поповнення, вартість зберігання запасів для різних компаній сильно розрізняється. У отриманих за останні декілька років даних показник вартості зберігання варіюється від 18% до 42%. Фірми з низькими операційними витратами, наприклад, які працюють в сільськогосподарському регіоні і такі, що мають власні приміщення, зазвичай мають показник вартості зберігання 20%. Компанії з більш високими операційними витратами, наприклад, що мають обмежені і дорогі складські площі, часто мають показник вартості зберігання, що перевищує 30%. Але, як і у випадку з вартістю поповнення, краще розрахувати і використовувати показник, заснований на даних власної компанії.

Якщо до суми грошей, сплаченої за продукцію (включаючи транспортування, можливі митні платежі і інші витрати, пов'язані з постачанням), додати вартість поповнення і вартість зберігання, то вийде загальна собівартість продукції. Як можна помітити з рис. 1, найменша загальна собівартість відповідає тому ж обсягу замовлення, що і точка перетину кривих вартості поповнення і вартості зберігання. Цей обсяг є економічним обсягом замовлення (ЕОЗ).

Рис. 1. Графік витрат на управління закупками

Економічний розмір замовлення, визначається за формулою Уілсона. Модель Уїлсона (економічного розміру замовлення – ЕOQ) є простою моделлю управління закупівлями і описує ситуацію закупівлі продукції у зовнішнього постачальника, яка характеризується певними умовами.

Умови застосування моделі Уїлсона:

• інтенсивність споживання є відомою і постійною величиною;

• замовлення доставляється з складу, на якому зберігається раніше виготовлений товар;

• час постачання замовлення є відомою і постійною величиною;

• кожне замовлення поставляється у вигляді однієї партії;

• витрати на здійснення замовлення не залежать від розміру замовлення;

• витрати на зберігання запасу пропорційні його розміру;

• відсутність запасу (дефіцит) є неприпустимим.

Вхідні параметри моделі Уїлсона:

–інтенсивність (швидкість) споживання запасу [од.тов./од.t];

S – витрати на зберігання запасу [грош.од./ од.тов. * од.t ];

K – витрати на здійснення замовлення, включаючи оформлення і доставку замовлення [грош.од.];

Q – розмір замовлення [од. тов.];

L – загальні витрати на управління закупками в одиницю часу [грош.од./од.t];

–період постачання, тобто час між подачами замовлення або між постачаннями [од.t];

tд – час доставки замовлення [од.t].

Q_з – точка замовлення, тобто розмір запасу на складі, при якому необхідно подавати замовлення на доставку чергової партії [од.тов.].

Цикли зміни рівня запасу в моделі Уїлсона графічно представлені на рис. 2. Максимальна кількість продукції, яка знаходиться у запасі, співпадає з розміром замовлення Q.

Q_з

Рис. 2. Графік циклів зміни запасів в моделі Уілсона

Формула (модель Уілсона) має наступний вигляд:

,

де Q_опт – оптимальний розмір замовлення в моделі Уілсона;

С– вартість одиниці товару, який закуповується, грош.од./од.тов.;

І– питомі витрати на зберігання, %

Сумарні витати на здійснення закупівель:

Період між постачаннями:

Точка замовлення:

На практиці під час визначення економічного розміру замовлення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов'язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати певний зиск, якщо взяти до уваги такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу вантажоперевезень, знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель, інші уточнення.

Можливі ситуації, що вимагають коректування моделі Уїлсона:

1) Транспортні тарифи та обсяг вантажоперевезень. Якщо транспортні витрати несе покупець, під час визначення розміру замовлення потрібно враховувати і транспортні витрати. Як правило, чим більша партія постачання, тим нижчі витрати на транспортування одиниці вантажу. Тому за інших рівних умов підприємствам вигідні такі розміри постачань, що забезпечують економію транспортних витрат.

2) Обсяг виробництва. Уточнення обсягу виробництва необхідні тоді, коли найбільш економічний розмір замовлень диктується виробничими потребами й умовами.

3) Закупівлі змішаних партій. Закупівля змішаних партій означає, що одноразово надходить декілька видів продукції; у зв'язку з цим знижки, встановлені відповідно до обсягу закупівель і вантажоперевезень, слід оцінювати щодо комбінації товарів.

4) Обмеженість капіталу. Обмеженість капіталу доводиться враховувати тоді, коли кошти для інвестування у запаси обмежені. Через це під час визначення розміру замовлень слід розподіляти обмежені фінансові ресурси між різними видами продукції.

5) Використання власних транспортних засобів. Використання власних транспортних засобів впливає на розмір замовлення, тому що в цьому випадку транспортні витрати, пов'язані з поповненням запасів, є фіксованими витратами. Тому власний транспорт повинен бути заповнений цілком незалежно від економічного розміру замовлення.

Обмеження для формули економічного обсягу замовлення

Формула економічного обсягу замовлення – це математичне рівняння. З її допомогою розраховується обсяг замовлення, при якому мінімізується загальна вартість. Але іноді отриманий результат неможливо застосувати на практиці. З цієї причини для формули ЕОЗ задаються наступні обмеження:

1. Період прогнозування. Наприклад, якщо розрахований економічний обсяг замовлення виявися більше необхідного річного запасу товару. Це означає, що попит, вартість одиниці продукції, вартість поповнення і вартість зберігання повинні бути постійними протягом року. Тоді як насправді попит і вартість одиниці продукції постійно коливаються. Також очевидний і той факт, що втрати (втрата, крадіжка, пошкодження тощо) і застарівання товарів мають місце частіше, коли більше товарів залишається на складі протягом тривалого періоду. З цієї причини необхідно задати верхню межу обсягу поповнення. Для більшості компаній економічний обсяг замовлення можна обмежити розміром запасу, розрахованим на півроку – рік.

2. Завантаженість складу та оборотність запасів. Зростання оборотності призводить до зростання прибутку. Але якщо оборотність постійно зростає, в якийсь момент компанії почне катастрофічно не вистачати робочих рук для отримання і розміщення продукції на складі. Через це сильно підскакує вартість поповнення. Якщо замовляти товар тижневими партіями, то запас обернеться більше 52 разів за рік. Для багатьох компаній це повинно стати верхньою межею оборотності. Запаси товарів, які обертаються ще швидше, мають бути максимальними.

3. Цикл замовлення. Цикл замовлення – це період часу, за який формується оптимальне замовлення на поповнення. Якщо замовлення на товарну лінію виставляється один раз на місяць, то слід замовляти таку кількість, щоб її вистачило, принаймні, до виставлення наступного замовлення. Тобто раз на місяць замовляти тижневий запас – недостатньо.

4. Термін придатності товару. Якщо термін придатності товару при зберіганні – півроку, то зовсім не слід замовляти річний запас, навіть якщо формула ЕОЗ радить саме це. Багато компаній задають в комп'ютері термін придатності, що дорівнює половині справжнього. Це дає змогу уникнути псування товару.

5. Розмір стандартної партії. Якщо товар поставляється виробником в коробці на 144 штуки, то, ймовірно, не вдасться замовити ЕОЗ, рівний 131 або 165 штукам. ЕОЗ потрібно округляти до обсягу, кратного стандартній партії. Внаслідок того, що у різних постачальників стандартні партії розрізняються і співвідношення ЕОЗ до поточного відносного обсягу запасу непостійне, це округлення проводиться в процесі формування замовлення.

6. Товари сезонного попитую. Формула розрахунку економічного обсягу замовлення передбачає, що попит постійний. Адже він фігурує в ній лише один раз. Але попит на сезонні товари змінюється протягом року. Ймовірно, було б неправильно замовляти річний запас товару наприкінці періоду максимального попиту. Через це необхідно встановити обмеження на ЕОЗ для сезонних товарів.