Модуль 1 організація постачання та управління закупівлями

Тема 1.1. Організація системи постачання на підприємстві

План

1. Матеріально-технічні ресурси та їх класифікація

2. Форми постачання

3. Логістичний підхід до управління постачанням

4. Основні концепції логістики постачання

1. Матеріально-технічні ресурси та їх класифікація

Постачання – перша фаза виробничого процесу підприємства, яка охоплює сферу закупівлі вхідних матеріалів, сировини, складових частин та інших матеріалів, які споживаються безпосередньо в процесі виробництва, а також товарів тривалого використання – обладнання, машин та різного роду програмного забезпечення.

Ресурси підприємства підрозділяються на трудові, фінансові, природні, матеріальні, енергетичні і виробничі.

Трудові ресурси– це частина населення країни, що бере участь в створенні валового національного продукту (ВНП) відповідно до свого освітнього і професійного рівня.

Фінансові ресурси– це грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні держави, підприємств, організацій і установ, а також кошти населення, які мобілізуються державою у фінансову систему.

Природні ресурси– частина природного середовища, яка використовується або придатна для використання суспільством в цілях задоволення матеріальних і духовних потреб людей.

Матеріальні ресурси – сукупність предметів і об'єктів праці, комплекс речей, на які людина впливає в процесі і за допомогою засобів праці в цілях пристосування їх для задоволення своїх потреб і використання в процесі виробництва.

Енергетичні ресурси– носії енергії, які використовуються у виробничо-господарській діяльності.

Виробничі ресурси (засоби праці) – річ або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці для отримання необхідних матеріальних благ. Засоби праці ще називають основними фондами.

Матеріально-технічні ресурси – це збірний термін, яким позначаються предмети праці, що використовуються в основному і допоміжному виробництві.

Головною ознакою класифікації всіх видів матеріально-технічних ресурсів є їх походження. Наприклад, отримання чорних і кольорових металів (металургія), отримання неметалів (хімічне виробництво), отримання виробів з деревини (деревообробка) та ін.

Матеріально-технічні ресурси класифікуються також за призначенням у виробничому процесі (виготовлення напівфабрикатів, комплектуючих виробів, кінцевої готової продукції).

Для матеріальних ресурсів запроваджують додаткові класифікаційні ознаки: фізико-хімічні властивості (теплопровідність, теплоємність, електрична провідність, щільність, в'язкість, твердість); форма (труба, профіль, куток, шестигранник, брус, рейка); габарити (дрібні, середні і крупні розміри); фізичний (агрегатний) стан (рідкі, тверді, газоподібні).

Матеріальні ресурси, залежно від їх призначення у виробничо-технологічному процесі, укрупнено класифікуються на наступні групи: сировина (для виробництва матеріальних і енергетичних ресурсів); матеріали (для основного і допоміжного виробництва); напівфабрикати (для подальшої обробки); комплектуючі вироби (для виготовлення кінцевого продукту); готова продукція (для забезпечення споживачів товарами).

Сировина – це сирі матеріали, які в процесі виробництва утворюють основу напівфабрикату або готового продукту. Промислова сировина класифікується на мінеральну і штучну.

До мінеральної паливно-енергетичної сировини відносяться природний газ, нафта, вугілля, горючі сланці, торф, уран; до металургійної – руди чорних, кольорових і благородних металів; до гірничо-хімічної – агрономічні руди (для виробництва добрив), барит (для отримання білих фарб і як наповнювач), плавиковий шпат (використовується в металургії, хімічній промисловості), сірка (для хімічної промисловості і сільського господарства); до технічної – алмази, графить, слюда; до будівельної – камінь, пісок, глина тощо.

До штучної сировини відносяться синтетичні смоли і пластичні маси, синтетичний каучук, замінники шкіри, різні миючі засоби.

Важливе місце в народному господарстві займає сільськогосподарська сировина. Вона в свою чергу класифікується на рослинне (зернові, технічні культури) і тваринне (м'ясо, молоко, яйця, сирі шкіри, вовна) походження. Крім того, виділяють сирі матеріали лісової і рибної промисловості – це збирання дикорослих і лікарських рослин; ягід, горіхів, грибів; лісозаготівля, ловля риби.

Матеріали– це основа для виробництва напівфабрикатів, комплектуючих виробів, товарів виробничого і споживчого призначення.

Матеріали поділяються на основні і допоміжні. До основних відносяться ті їх види, які безпосередньо входять в склад готового продукту; до допоміжних – що не входять до його складу, але без яких неможливе ведення технологічних процесів по його виготовленню.

У свою чергу основні і допоміжні матеріали підрозділяються на види, класи, підкласи, групи і підгрупи. Укрупнено матеріали поділяються на метали і неметали, залежно від фізичного стану – на тверді, сипучі, рідкі і газоподібні.

Напівфабрикати – це напівпродукти, які повинні пройти одну або декілька стадій обробки, перш ніж перетворяться на кінцевий товар.

Напівфабрикати класифікуються на дві основні групи. До першої групи відноситься частково виготовлена продукція всередині окремого підприємства, яка поставляється одним виробничим підрозділом іншому. Другу групу складають напівфабрикати, що надходять від одного промислового підприємства іншому.

Напівфабрикати можуть піддаватися як разовій обробці, після чого вони перетворюються на готову продукцію, так і багатоопераційній по розробленим технологічним процесам.

Комплектуючі вироби – це готова продукція, яка поставляється одним промисловим підприємством іншому для виробництва кінцевого готового продукту. З комплектуючих виробів власне і збирається кінцева готова продукція.

Кінцева готова продукція – це товари виробничого або споживчого призначення, що випускаються промисловими підприємствами, та призначені для реалізації проміжним або кінцевим споживачам. Індивідуальні споживчі товари бувають тривалого (багаторазового) і короткочасного користування, повсякденного попиту, особливого попиту тощо.

Під відходами розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і які повністю або частково втратили початкові споживчі властивості. Окрім цього, відходи утворюються внаслідок демонтажу і списання деталей, вузлів, машин, устаткування, інших основних фондів. До відходів відносяться вироби і матеріали, що вийшли з вжитку у населення і що втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного або морального зносу.

Вторинні матеріальні ресурси включають усі види відходів, у тому числі й ті, для яких в даний час відсутні технічні, економічні або організаційні умови використання. В зв'язку з цим слід зазначити, що із збільшенням обсягів виробництва товарів виробничого і споживчого призначення постійно зростатимуть і обсяги вторинних матеріальних ресурсів.

Вони мають свою класифікацію по місцю утворення (відходи виробництва, споживання), застосуванню (використовувані і невживані), технології (що підлягають додатковій обробці і які її не потребують), агрегатному стану (рідкі, тверді, газоподібні), хімічному складу (органічні і неорганічні), токсичності (отруйні та неотруйні), місцю використання, величині об'ємів тощо.

Класифікація матеріально-технічних ресурсів полегшує вибір необхідних транспортних засобів для їх доставки (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, спеціалізований транспорт) залежно від вантажів (їх габаритів, ваги, агрегатного стану). Така класифікація дозволяє конструкторам і будівельникам враховувати при будівництві складських комплексів і терміналів особливості складованих і накопичуваних матеріально-технічних ресурсів (сипкі, рідкі, газоподібні та інші продукти). З'являється можливість вибирати оптимальний варіант їх зберігання, враховувати вплив на навколишнє середовище, створювати штучні умови для цього. Це дозволяє створювати оптимальні запаси матеріально-технічних ресурсів, дотримуватися терміну складського зберігання, своєчасно маневрувати запасами, реалізовувати їх, пов'язуючи всі ланки загального ланцюга логістики.