1.1.4. Правова сутність нерухомості

Відповідно до Цивільного кодексу України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності на нерухомість є найбільш повне право, яке особа має на об’єкти нерухомості, й передбачає право володіння, користування та розпорядження об’єктами нерухомості. Нерідко в літературі ці права іменують « тріадою права власності». Власник має право здійснювати по відношенню до належного йому майна будь-які дії, що не протерічать закону та іншим правовим актам і не порушують права та законі інтереси інших осіб

Законодавство України визначає такі форми права власності: право власності Українського народу; право приватної власності; право державної власності; право комунальної власності.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, установлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб не є обмеженими, окрім обмеження розміру земельної ділянки (до 100 га).

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Способами набуття нерухомості у власність є:

1. створення нового нерухомого майна (будівництво житла,

спорудження промислових об’єктів, закладення багаторічних насаджень тощо);

2. набуття нерухомості на договірних засадах (купівля-продаж,

міна, дарування тощо);

3. набуття у власність за набувальною давністю. Особа, яка

добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлене законом;

4. набуття права власності на безхазяйську річ територіальною

громадою. По закінченні одного року від дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона, за заявою органу, вповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду в комунальну власність;

5. приватизація державного та комунального майна;

6. виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури. Право

власності на скарб набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди в розмірі до 20% його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції чи органам місцевого самоврядування про нього та передала скарб відповідному державному органу чи установі.

Право власності припиняється, якщо власник: відказався від права власності (продаж, дарування тощо); втратив право власності на майно через знищення та загибель майна.

Примусове припинення прав власності відбувається в разі: звернення стягнення на майно по обов’язкам власника (за рішенням суду); відчуження майна, яке за законом не належить даній особі; відчуження майна у зв’язку з відчуженням земельної ділянки; реквізиції; конфіскації; розподілу майна, що знаходиться у дольовій власності.