Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СММН_Конспект_лекцй_Соболевс_ка_-_копия.doc
Скачиваний:
55
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
630.78 Кб
Скачать

Модуль № 2 система менеджменту нерухомості

ЛЕКЦІЯ 2.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ

УПРАВЛІННЯ НЕРУХОМІСТЮ

2.1.1. Форми розпорядження нерухомістю

2.1.2. Функції управління нерухомістю

2.1.3. Цілі і задачі управління нерухомістю

2.1.1. Форми розпорядження нерухомістю.

Менеджмент (англ. management – управління) у загальному розумінні можна визначити як систему економічного управління виробництвом, яка містить сукупність принципів, методів, форм та засобів управління.

Об’єкт нерухомості завжди має власника, і це дає власнику юридичне право та фінансову можливість розпоряджатися об’єктом нерухомості, використовувати його, впливати на нього. Цей вплив на об’єкт і є управлінням нерухомістю.

Під управлінням розуміється процес відпрацювання та здійснення управлінських дій. Управлінська дія – це вплив на об’єкт управління для досягнення цілі управління. Відпрацювання управлінських дій містить збір, передачу та обробку необхідної інформації, прийняття рішень. У всіх своїх рішеннях менеджмент керується економічними міркуваннями, тому будь-яка дія менеджиенту – це захід економічного характеру.

Об’єкт нерухомості, який знаходиться в управлінні розглядається як єдність юридичних, економічних та фізичних характеристик, тому і діяльність з управління нерухомістю здійснюється у трьох аспектах – правовому, економічному та технічному.

Правовий аспект управління нерухомістю керується принципами найбільш раціонального використання, розподілення та комбінування прав на нерухомість.

Економічний аспект управління нерухомістю реалізується через управління доходами та витратами, що формуються під час експлуатації нерухомості.

Технічний аспект управління полягає в підтриманні об’єкта управління у працездатному стані відповідно до його функціонального призначення.

Діяльність з управління об’єктом нерухомості може здійснюватися як самим власником об’єкта, так і за його дорученням довірчим управителем. За договором про довірче управління сторони домовляються про професійне управління. Власник (засновник управління) передає іншій стороні (довірчому управителю) на певний термін об’єкт нерухомості в довірче управління, а управитель зобов’язується управляти цим об’єктом в інтересах власника відповідно до умов договору. Управитель має право на плату, установлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою власника. Отже діяльність з управління нерухомістю довірчим управителем є діяльністю з обмеженим розпорядженням цією нерухомістю.

Стосовно діяльності з управління нерухомим майном найбільш поширеними є три форми обмеженого розпорядження: право господарського відання; право оперативного управління; право довірчого управління.

Право господарського відання може належати тільки державному чи комунальному підприємству і передбачає можливість підприємства володіти, користуватися і розпоряджатися майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законом.

Право оперативного управління майном може належати тільки державному чи комунальному підприємству і передбачає, що підприємство володіє, користується й розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, установлених законом а також власником майна.

Право довірчого управління передбачає здійснення за дорученням власника повного комплексу дій щодо нерухомого майна, що спрямована на отримання прибутку від реалізації повноважень володіння, користування та розпорядження нерухомістю.

Відмінності між ціми трьома формами полягають в їх правовій природі: у першому і другому випадку – це використання майна в певних цілях; у третьому випадку – це діяльність в чужих інтересах. Правова модель господарського відання або оперативного управління застосовується під час передачі речових прав на майно державного органу, якщо ж мова йде про управління майном у комерційних цілях, тоді застосовується модель довірчого управління.