5. За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: що таке ефективність управління та яким чином здійсню­ється процес оцінки ефективності управління діяльністю організації; основні показники та види ефективності управління; сутність поняття «управління ефективністю діяльністю організації»;

уміти: визначати основні види організацій та показники оцінки ефективності управління ними; ідентифікувати основні показники; визначати основні фактори, що впливають на організаційну ефектив­ність відповідно до різних підходів; використовувати методи та нап­рями підвищення ефективності управління організацією.

Термінологічний словник

Ефективність (в широкому розумінні) – це відносний показник, який характеризує співвідношення ефекту (результату) і витрат, що пов’язані з його досягненням.

Ефективність управління організацією – це багатомірне поняття, яке характеризує ступінь успішності роботи організації у контексті всіх аспектів її діяльності (виробничих, збутових, фінансових, соціаль­них, інноваційних тощо).

Критерій ефективності – це мірило для визначення (оцінки) ефек­тивності, яке характеризує сутнісний зміст ефективності і визначає принцип її вимірювання.

Практичне заняття 17

Тема. Ефективність управління

Мета: навчитись визначати ефективність управління конкретною організацією; розраховувати основні показники, що характеризують ефективність управління.

План

1.    Сутність поняття ефективності управління і діяльності організа­ції: економічна ефективність, соціальна ефективність, соціально-еко­номічна ефективність.

2.    Моделі організацій та ефективність: механістична конструкція, ієрархічна система, громадська організація, організація як колектив, сформований за принципом поділу праці.

3.    Концепції визначення організаційної ефективності та ефектив­ності управління: цільова концепція; концепція організаційної ефек­тивності на основі досягнення балансу інтересів; функціональна кон­цепція; композиційна концепція ефективності управління.

4.    Найбільш поширені підходи до оцінки ефективності управління: інтегральний, рівневий та часовий.

5.    Напрями підвищення ефективності управління.

Питання для самостійного опрацювання

1.    Соціальна ефективність управління та критерії, що її визначають.

2.    Критерії продуктивності використання ресурсів.

3.    Оцінка рівня конкурентоздатності підприємства.

Практичне заняття 18

Виконання модульної контрольної роботи 2

Тести для контролю знань

1. Ефективність управління характеризується:

а)             економічними показниками;

б)             соціальними показниками;

в)             стандартами і критеріями.

2. Показник ефективності управлінської праці – це:

а)        корисність одержаного результату;

б)        низька сума ресурсів, затрачених на управління;

в)        відношення корисного результату (ефекту) до обсягу вико­ристаних для цього ресурсів.

3. Визначте фактори, які впливають на ефективність управління:

а)        підвищення продуктивності праці;

б)        зниження трудовитрат на обробку інформації;

в)        оптимізація чисельності управлінського персоналу;

г)         зниження собівартості виготовлення продукції.

4. Т. Пітерс і Р. Уотерман віділили основні риси ефективності фірми. Визначте їх:

а)        проста структура управління;

б)        передова технологія;

в)        невеликі за розмірами підрозділи;

г)         орієнтація на персонал;

д)        стратегія організації.

5. Визначте критерії оцінки ефективності управлінських рішень.

а)             визначення показників ефективності фінансово-господар­ської діяльності підприємства (рентабельність, продуктив­ність праці, собівартість, фондовіддача);

б)             формування кадрової політики підприємства;

в)             орієнтація на стратегічне планування.

6. Економічна ефективність роботи управлінського персоналу ха­рактеризується:

а)        показниками ефективності праці в процесі управління та їх впливу на об’єкт управління;

б)        показниками, які базуються на кількісному вимірі економії трудових, часових і фінансових витрат;

в)        показниками зниження витрат на управління.

7. Соціальна ефективність управління підприємством поділяється на три основних критерії. Визначте, які саме:

а)             загальний, спеціальний, конкретний;

б)             поточний, фінансовий, загальний;

в)             фінансовий, господарський, соціальний.

8. Аналіз оцінки економічної ефективності управління підприєм­ством проводиться за:

а)             якісними і кількісними показниками;

б)             рейтингом підприємства;

в)             показниками соціальної ефективності.

9. Рівень продуктивності праці відноситься до критеріїв оцінки:

а)             фінансової ефективності;

б)             соціальної;

в)             господарської.

10. Витрати часу на вирішення різноманітних управлінських питань і здійснення управлінських операцій відносяться до критеріїв оцінки:

а)             фінансової ефективності;

б)             соціальної;

в)             господарської.

Інформаційні джерела: 2; 6; 22; 26; 27; 34; 39.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ (НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ПРОЕКТИ)  ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Індивідуальним завданням для самостійної роботи студента протя­гом семестру є написання рефератів з теми за вибором. Захист рефе­ратів проводиться під час індивідуальних занять під керівництвом викладача, а також під час семінарських та практичних занять.

Оптимальний обсяг роботи – 10–15 сторінок друкованого тексту, виконаного на одній стороні окремих пронумерованих аркушів паперу відповідно до стандарту на виконання документів з використанням друкуючих та графічних пристроїв приводу ПЕОМ.

Робота оформлюється на аркушах формату А4 (210–297 мм) через 1,5 інтервали, розмір шрифту 14, шрифт «Times New Roman». Розмір полів: верхне, нижнє та ліве –20 мм, праве – 10 мм.

Порядок розміщення структурних елементів роботи наступний: перша сторінка – титульний аркуш, далі зміст роботи, в якому вказу­ються сторінки,вступ, потім основний текст, перелік літератури і до­датки.

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕ­ЛІК ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують, а їх найменування є заголовком структурного елемента. Допускається простий план (без параграфів та підзаголовків).

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому куті сторінки, зі збереженням наскрізної нумерації всього тексту. Титульний аркуш теж включають до нумерації, але номер сторінки не ставлять.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах розділу та називаються «Рисунок», що разом з назвою ілюстрації (у разі необхідності) розміщується під ри­сунком, наприклад, «Рис. 3.2 ….».

Цифровий матеріал оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути поси­лання в тексті і нумеруються вони аналогічно ілюстраціям. Слово «Таблиця» розміщують справа над таблицею, після чого йде її назва.

Посилання у тексті на бібліографічні джерела слід подавати, вка­зуючи порядковий номер за списком літератури, взятий у квадратні дужки, наприклад [5].

У разі потреби посилаються на стандарти, технічні умови, інструк­ції та інші подібні документи, на документ у цілому або на його роз­діли, вказуючи позначення і найменування документа, номера і назви розділу. Посилання на джерела документальної інформації дається не лише на порядковий номер, а й на конкретні сторінки, наприклад,  [16, с. 45–47]. Цього правила необхідно додержувати у всіх випадках запозичення чужого тексту, цифрових даних та ін., а також викорис­тання цитат із творів інших авторів.

Бібліографічний опис літературних джерел, використаних у кур­со­вій роботі – ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ – наводиться лише з включен­ням обов’язкових елементів. Опис книг починається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, наз­ву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Приклад:

Бондар О. В. Ситуаційний менеджмент : навч. посіб. / О. В. Бондар. – К. : Центр навчальної літератури, 2010. – 326 с.

Бібліографічний опис на статті, опубліковані у серіальних видан­нях, наводять у такому порядку: автор, заголовок, джерело публікації, рік видання (число і місяць для газет), номер, випуск, том (для журна­лів та видань, що продовжуються), сторінки, на яких надрукована стаття (крім газет обсягом шість і менше сторінок).

Приклад:

Тереховська В. І. Основні загрози економічній безпеці України / В. І. Тереховська // Науковий вісник ПУСКУ. – Серія : «Економічні науки». – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. – № 1 (26).