Термінологічний словник

Група – це дві або більше осіб, кожна з яких одночасно і впливає на іншу, і відчуває її вплив.

Інформаційні системи управління – призначені для складання пе­ріодичних звітів визначеної форми, які використовуються при прий­нятті рішень.

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події і явища, що відбувають в суспільстві, державі, окремій організації і оточуючому середовищі.

Колектив – це відносно самостійна, організаційно оформлена гру­па людей поєднаних загальною спільною діяльністю.

Комунікація – це процес обміну інформацією між двома або біль­ше особами, який забезпечує їх порозуміння.

Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більше сторонами, які можуть бути конкретними особами чи групами. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору чи ціль, і заважає іншій стороні робити те саме.

Неформальні групи – це спонтанно утворені об’єднання людей в межах формальних груп, які вступають в постійну взаємодію для здій­снення визначених цілей.

Стрес – стан психічного напруження, спричинений дією на особу негативних або позитивних факторів (дефіцит часу, підвищена відпо­відальність за виконання робіт, аварійна ситуація тощо).

Формування концепції комунікації – це процес з’ясування від­правником мети комунікації і визначення змісту того, яку саме інфор­мацію необхідно зробити предметом комунікації.

Практичне заняття 13 Тема. Групова динаміка та основи формування колективу

Мета: ознайомитися з природою та проблемами формування ко­лективу організації. Оволодіти особливостями управління формальни­ми і неформальними гурпами.

План

1. Теоретична сутність поняття «колектив»:

               основний і первинний колектив;

               групова структура колективу: формальні і неформальні групи;

               стадії створення колективу та їх загальна характеристика;

               структура колективу: адміністративно-виробнича, соціальна, соціально-психологічна;

               функції колективу: економічні, соціальні, політичні.

2. Розвиток неформальних груп та їх характеристика:

               причини та особливості виникнення неформальних груп в організації;

               причини вступу людей в неформальні об’єднання: приналеж­ність, допомога, захист, спілкування;

               загальна характеристика неформальних груп: соціальний кон­троль, опір змінам, неформальні лідери.

3. Шляхи підвищення ефективності функціонування формальних і неформальних груп:

               типи формальних груп: командна група керівника і функціона­льна група; робоча (виробнича) група; комітети (спеціальні і постійні);

               фактори, що впливають на ефективність роботи групи: роз­мір, склад, групові норми, згуртованість, групова одностайність, конфліктність, статус і функціональні ролі членів групи;

               рекомендації по проведенню ефективних нарад і зборів; ме­тоди боротьби з однодумністю.

Практичне заняття 14

Тема. Управління конфліктами, змінами і стресами

Мета: розширити розуміння сучасного управління, доповнивши свої знання відомостями про природу конфлікту, про зміни в стре­сових ситуаціях в організації, а також про методи ефективного управ­ління ними.

План

1.    Природа конфлікту в організації:

               що таке конфлікт;

               типи конфлікту: внутрішньо-особистісні, міжособистісні, між особистістю і групою; між групові;

               причини конфлікту: спільне використання ресурсів; взаємо­пов’язаність завдань; розбіжності в цілях, уявленнях, ціннос­тях, манері поведінки та життєвому досвіді; погана комуні­кація;

               модель конфлікту: функціональні і дисфункціональні наслід­ки конфлікту.

2.    Управління конфліктною ситуацією:

               структурні методи вирішення конфлікту: роз’яснення вимог до роботи, координаційні та інтеграційні механізми, загально організаційні комплексні цілі, системи винагородження.

               міжособистісні стилі вирішення конфліктів: ухилення, згла­джування, примушення, компроміс, вирішення проблем.

3.    Об’єкти організаційних змін: цілі, структура, технологія, завдан­ня, люди.

4.    Управління змінами:

               успішне проведення змін в організації: тиск і стимулювання, втручання і переорієнтація уваги, діагноз і визнання, пошук наукового рішення, експеримент і науковий пошук, підтрим­ка і згода з думкою інших;

               використання участі працівників у процесі змін.

5. Шляхи подолання опору змінам:

               причини опору змінам;

               методи подолання опору: формування і передача інформації, залучення підлеглих до прийняття рішень, полегшення та під­тримка, переговори, кооптація, маневрування, примушен­ня.

6. Організаційний розвиток:

               передумови і цінності організаційного розвитку;

               участь в організаційному розвитку, діагностичні мірі, вико­ристання результатів спостереження, навчання та підвищен­ня кваліфікації, структурні зміни, консультування, формуван­ня груп, міжгрупова діяльність.

7. Природа стресу:

               організаційні фактори стресу та їх характеристика;

               особистісні фактори стресу;

               шляхи підвищення ефективності та зниження рівня стресу.