Інформаційні джерела: 2; 7; 12; 19; 24; 27; 34.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ТЕМА 4. ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ «ОРГАНІЗАЦІЯ»

Алгоритм вивчення теми

Дана тема визначає сутність поняття функції менеджменту «органі­зація»; знайомить з основними аспектами організаційного процесу; розкриває сутність і зміст таких понять, як «делегування», «повнова­ження», «відповідальність»; характеризує організаційні структури управ­ління; розкриває основи проектування організації.

Для розгляду даної теми Вам необхідно:

1. Прослухати лекцію 7 на тему «Функція менеджменту «орга­нізація» і законспектувати основні питання лекції:

1.    Поняття «організація» як функції менеджменту і як соціального інституту.

2.    Внутрішнє середовище організації.

3.    Зовнішнє середовище організації.

Прослухати лекцію 8 на тему «Організаційні структури управлін­ня» і законспектувати основні питання лекції:

1.    Основні положення теорії організації.

2.    Основи організаційного проектування.

3.    Організаційна структура управління: сутність та класифікація.

2. Підготуватись до практичних занять 7 та 8, для чого опрацю­вати основні літературні джерела і підготуватись до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготу­вати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдан­ня з теми; підготуватись до  тестування з теми і виконати завдання для самостійної роботи.

3. Під час роботи на практичному занятті Вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань і звернути увагу на те, що клю­човими аспектами теми є: сутність поняття «організація» в менедж­менті; особливості організації делегування та взаємодії повноважень; класифікація організаційних структур та їх характеристика, переваги та недоліки; характеристика факторів та елементів проектування орга­нізації в сучасних умовах.

4. Контроль знань з теми проводиться відповідно до встановлено­го порядку і критеріїв оцінювання знань студентів за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення, ви­конання практичних завдань, завдань для самостійної роботи (як під час семінарського заняття, так і за окремим графіком під час консуль­тацій), так і за результатами заключного тестування з теми.

5. За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: сутність та зміст функції «організація»; сутність та зміст делегування і особливості делегування відповідальності та повнова­жень; сутність та зміст організаційної структури та особливості її по­будови; класифікацію організаційних структур; сутність та зміст про­цесу організаційного проектування;

уміти: ідентифікувати основні складові процесу організаційної діяльності; виділяти лінійні та апаратні (штабні) повноваження; розпо­діляти повноваження; визначати базові типи організаційних структур управління, виділяти їх переваги та недоліки; виокремлювати фактори проектування організації та визначати основні елементи проектування організацій.

Термінологічний словник

Адхократична організація – тип організацій, що є протилежністю бюрократичним, оскільки влада в них обумовлюється професійною компетентністю, контроль здійснюється за допомогою встановлення складних цілей, засоби досягнення яких визначають самі виконавці.

Багатомірні організації – організації, в яких окремий підрозділ може розглядатися як самостійна організація, побудована за такими ж принципами, що і вся організація в цілому.

Виробничо-господарська організація – основна ланка національної економіки, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання факторів виробництва: землі, капіталу і праці.

Дивізіональна організація – ґрунтується на використанні диві­зіональних схем організаційної побудови.

Індивідуалістська організація – це відкрита організація на основі вільного і добровільного об’єднання індивідів, що здійснюють спільну діяльність.

Комунікації – систематичне і комбіноване використання всього інструментарію зв’язку із зовнішнім середовищем (реклама товарів, ме­тоди стимулювання продажу, кадрова реклама, робота з громад­ськістю та ін.).

Корпоративна організація – це замкнута група людей з обмеже­ним доступом, максимальною централізацією та авторитарністю ке­рівництва.

Матрична організація – ґрунтується на використанні елементів матричної схеми організаційної побудови: управління проектом, тимчасові цільові групи, постійні комплексні групи.

Механістичний тип організації – зумовлює діяльність, що базу­ється на виконанні формальних правил і процедур, централізованому прийнятті рішень, чітко визначеній відповідальності в операційній діяльності і жорсткій владній ієрархії.

Неформальна організація – ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв’язків; вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в наявності «малих» груп (до 10 осіб).

Організаційна діяльність – сукупність процесів, за допомогою яких усувають невизначеність та конфлікти поміж співробітниками організації щодо роботи або повноважень і створюють середовище, придатне для їх спільної діяльності. Основними складовими організа­ційної діяльності є: поділ праці, департаменталізація, делегування повноважень, встановлення діапазону контролю, створення механізмів кординації.

Організаційна структура – абстрактна категорія, яка характеризу­ється трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації.

Організації, орієнтовані на ринок – це організації, які можна розглядати як комбінацію типів організацій, розглянутих вище. За ха­рактером взаємодії із зовнішнім середовищем – органічні організації, за характером взаємодії підрозділів – організації з розвинутими диві­зіональними або реально діючими матричними структурами, за харак­тером взаємодій з індивідом – організація індивідуалістського типу. Принциповою відмінністю цього типу організації є орієнтація на ринок не окремих підрозділів, а всієї організації в цілому.

Організація – одна із загальних функцій управління, яка полягає у розподілі робіт поміж окремими виконавцями та їх групами, встанов­ленні взаємозв’язків між ними та узгодженні їх діяльності з метою досягнення спільних цілей.

Організація (від лат. organize – повідомляю про упорядкований вигляд, влаштовую) – об’єднання індивідів в єдине ціле для спільної роботи.

Органічний (адаптивний) тип організації – зумовлює слабке чи помірне використання формальних правил і процедур з децентраліза­цією влади, створення структур з невеликою кількістю рівнів ієрархії та широкою участю працівників у прийнятті рішень.

Партисипативні організації – організації, які використовують участь працівників в управлінні. Тим самим забезпечується мотиво­ваність їхньої праці, посилюється відчуття власника.

Підприємницькі організації – організації, більш орієнтовані на зростання, на реалізацію наявних можливостей, досягнення нових ре­зультатів, аніж на контроль ресурсів.

Система управління (менеджменту) – спосіб поєднання та вза­ємодії керуючої та керованої підсистем (об’єкта та суб’єкта управ­ління).

Структура – часткове упорядкування елементів та відносин між ними за однією певною ознакою (організаційна структура).

Традиційна організація – комбінація лінійної і функціональної де­партаментизаціії в проектуванні організації.

Фірмова поведінка – позиція організації на ринку, в суспільстві тощо, загальні принципи її моральної, соціальної, економічної, полі­тичної, інформаційної діяльності. Поведінка фірми є важливим чинни­ком позиціонування її на ринку.

Фірмовий дизайн (англ. – проектувати) – гармонійно поєднані ори­гінальні візуальні засоби ідентифікації фірми.

Формальна організація – характеризує певний порядок, зафіксова­ний у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети.