- •1. Визначення патологічної анатомії
- •2. Принципи вивчення патологічної анатомії
- •3. Складові частини дисципліни
- •4. Задачі патологічної анатомії
- •5. Рівні вивчення предмета
- •6. Матеріал (об'єкт) та методи дослідження
- •7. Етапи розвитку патологічної анатомії
- •1. Дистрофія як один із видів пошкодження клітини
- •2. Механізми та класифікація дистрофій
- •3. Паренхіматозні дистрофії: визначення, класифікація, механізми
- •4. Паренхіматозні диспротеїнози
- •5. Паренхіматозні ліпідози: жирова дистрофія серця
- •6. Паренхіматозні ліпідози: жирова дистрофія печінки, нирок
- •7. Паренхіматозні вуглеводні дистрофії
- •1. Визначення стромально-судинних дистрофій
- •2. Мукоїдне набухання. Фібриноїдне набухання. Гіаліноз
- •3. Амілоїдоз: визначення, особливості будови амілоїда
- •4. Класифікація та механізми розвитку окремих форм амілоїдозу
- •III. Клініко-морфологічний принцип.
- •IV. В залежності від розповсюдженості процесу:
- •V. Морфологічний (мікроскопічний) принцип:
- •5. Морфологія окремих форм амілоїдозу
- •6. Стромально-судинні ліпідози
- •7. Стромально-судинні вуглеводні дистрофії
- •1. Змішані дистрофії: визначення, класифікація, характеристика
- •2. Гемосидероз та гемохроматоз
- •3. Порушення обміну жовчних пігментів
- •4. Порушення обміну меланіну
- •5. Порушення обміну ліпопігментів
- •6. Порушення обміну нуклеопротеїдів
- •7. Мінеральні дистрофії: порушення обміну кальція Порушення обміну кальцію.
- •1. Некроз — визначення, морфогенез, класифікація
- •III. Клініко-морфологічні форми некрозу:
- •2. Морфологічні зміни та наслідки некрозу
- •3. Апоптоз - загальна характеристика
- •4. Морфогенез апоптозу
- •5. Основні відмінності апоптозу від некрозу
- •6. Загальна смерть — визначення, класифікація
- •7. Ознаки загальної смерті
- •1. Класифікація порушень кровообігу
- •2. Артеріальне повнокрів'я (гіперемія)
- •3 . Венозне повнокрів'я (гіперемія)
- •4. Венозне повнокрів'я в печінці
- •5. Венозне повнокрів'я в легенях
- •6. Недокрів'я (ішемія)
- •7. Кровотеча (геморагія) та стаз
- •1. Тромбоз — загальна характеристика
- •2. Морфогенез тромба
- •3. Емболія — класифікація та морфологія
- •4. Інфаркт - види та морфологія
- •7. Морфологія та характеристика окремих стадій шоке
- •1. Запалення — загальна характеристика
- •2. Стадії запалення
- •3. Ексудативне запалення. Серозне запалення
- •4. Фібринозне запалення
- •5. Гнійне запалення
- •6. Катаральне запалення
- •7. Геморагічне та гнилісне запалення
- •1. Продуктивне запалення: загальна характеристика
- •2. Інтерстиціальне продуктивне запалення
- •3. Продуктивне запалення з утворенням поліпів та кондилом
- •4. Гранульоматозне продуктивне запалення
- •5. Туберкульозна гранульома (туберкул, горбок)
- •6. Сифілітична гранульома (гума)
- •7. Лепрозна та склеромна гранульома
- •1. Процеси пристосування та компенсації: загальна характеристика
- •3. Регуляція регенераторного процесу
- •4. Класифікація регенерації
- •5. Метаплазія
- •6. Дисплазія, перебудова тканини та організація
- •7. Гіпертрофія та атрофія
- •1. Пухлини: визначення, пато- та морфогенез
- •3. Будова пухлин
- •4. Ріст пухлин
- •5. Атипізм (катаплазія) пухлин
- •6. Метастазування пухлин
- •7.. Класифікація пухлин
- •1. Морфологічна характеристика папілом
- •2. Морфологічна характеристика аденом
- •3. Морфологічна характеристика раків
- •4. Аденома грудної залози
- •5. Рак грудної залози
- •6. Пухлини щитовидної залози
- •7. Пухлини яєчника
- •1. Загальна характеристика мезенхімальних пухлин
- •2. Зрілі мезенхімальні пухлини з фіброзної та жирової тканини
- •3. Зрілі мезенхімальні пухлини з м'язевої тканини та судин
- •4. Зрілі мезенхімальні пухлини з кісткової та хрящової тканини
- •5. Незрілі мезенхімальні пухлини (саркоми) з фіброзної та жирової тканини
- •7. Незрілі мезенхімальні пухлини (саркоми)
- •1. Загальна характеристика пухлин з меланінутворюючої тканини
- •2. Невуси — визначення, класифікація, морфологія
- •3. Меланома - стадії розвитку, класифікація
- •4. Морфологія меланом різного типу
- •5. Морфологія нейроепітеліальних (нейроектодермальних) пухлин
- •6. Морфологія пухлин з оболонок мозку (менінгіома)
- •7. Морфологія пухлин черепних та спинальних нервів (шванома)
3. Меланома - стадії розвитку, класифікація
Меланома (меланосаркома, злоякісна меланома) — одна з найбільш злоякісних пухлин людини, складає 1,2% всіх злоякісних пухлин і 4% пухлин шкіри. [Рис. 48] Найчастіше локалізується в шкірі кінцівок, тулуба, обличчя, виникає на фоні невусів або «de novo» з популяції зовні нормальних меланоцитів.
Частіше зустрічається у жінок 30—50 років, встановлено взаємозв'язок між меланомою шкіри та інсоляцією (ультрафіолетова радіація), може розвиватись на фоні плями Гетчинсона або дисп-ластичних невусів.
В розвитку меланома розрізняють ранню стадію — фаза гори-
зонтального росту і пізню стадію — фазу вертикального росту. В
ранній стадії пухлина знаходить всередині епідерміса базальна мембрана якого збережена, в дермі зустрічається лімфоїдна інфільтрація (це стадія «in situ»). В пізній стадії пухлина розростається в дерму та підшкірну клітковину, з'являються гематогенні та лімфогенні метастази.
4. Морфологія меланом різного типу
Клініко-морфологічно виділяють 4 варіанти меланоми: типу злоякісного лентіго, поверхнево-розповсюджена меланома, ноду-лярна меланома та акральна лентигінозна меланома.
Лентиго-меланома. Меланома типа злоякісного лентиго у більшості випадків локалізується в області голови, шиї, зовнішньої поверхні кінцівок, тобто місцях доступних сонячній інсоляції, зустрічається у віці біля 70 років. Фаза радіального росту є досить тривалою. Вона характеризується появою вогнища неправильної
форми, що нагадує веснянку коричневого кольору, з ділянками голубуватого або сіруватого кольору (тривалість фази до 20 і більше років). Інвазії пухлинних клітин в дерму в цей період не спостерігається, за винятком окремих клітин або невеликих скупчень їх, що можуть проникати у сосочковий шар дерми. Тому в цій стадії розрізняють дві підстадії: передінвазивну та стадію інвазії в сосочковий шар дерми, тобто мова йде про меланому типу злоякісного лентиго. Фаза вертикального росту може розтягуватись на декілька років. При інвазії пухлинних клітин в дерму вони набувають веретеноподібної форми. При інвазії в дермі з'являються клітинні інфільтрати з лімфощних елементів, гістіоцитів та макрофагів. Меланома цього типу характеризується низьким ступенем злоякісності.
Поверхнево-розповсюджена меланома зустрічається у будь-якому віці, пік захворюваності падає на п'яте десятиріччя життя однаково часто у осіб обох статей. У чоловіків зустрічається у два рази частіше на шкірі голови та шиї, спини, тулуба, живота, у жінок — у три рази частіше на шкірі в області стегна та гомілок. Найбільш часта локалізація — шкіра спини, де меланома розвивається впродовж декількох років. Має вигляд плями коричневого кольору з рожево-сіруватою або чорного кольору крапчатістю. Це найбільш частий вид меланоми. На стадії радіального росту росте у всіх напрямках — до рогового шару і в глибину дерми, але в межах потовщеного у 2—4 рази епідермісу з ознаками гіперкератозу. В складі його знаходяться великі за розмірами меланоцити (до 15 мкм) з світлою цитоплазмою і гіперхромними атиповими ядрами, які розташовуються поодиноко або у вигляді окремих груп, нагадують клітини Педжета. У фазі радіального росту клітини відносно мо-номорфні, ця форма росту (in situ) може існувати до 10 років. У другій фазі — вертикального росту — пухлинні клітини проникають у ретикулярний шар шкіри, а пізніше і в підшкірну жирову клітковину. Клітини дещо менші за розмірами, в порівнянні з попередньою стадією. Інвазія їх у дерму, як правило, не супроводжується лимфощною клітинною інфільтрацією.
Вузлова форма меланоми характеризується наявністю вузла або синьо-чорного кольору бляшки, що виступає над поверхнею шкіри, має нечіткі контури або нагадує поліп на ніжці. У два рази частіше зустрічаються у осіб чоловічої статі старше 50 років. Переважна локалізація — спина, голова, шия, хоча меланоми даного типу можуть спостерігатись на будь-якій ділянці шкіри. Цей тип меланоми має тільки одну фазу — вертикального росту. Спостерігається інвазія в дерму та підшкірну клітковину. Клітини мають форму веретеноподібних, епітеліоїдноподібних або нагадують невусні. Кількість мітозів варіабельна. В цитоплазмі клітин зустрічаютьсягранули меланіна чорно-бурого кольору, ядра неправильної форми з грубодисперсним хроматином і великими за розмірами ядерцями. Пухлина рано дає гематогенні та лімфогенні метастази.
Акральна лентигінозна меланома — найчастіше локалізується в ділянці долонь та підошв, на слизових оболонках в порожнині рота, носа, ануса. Частіше виникає у негрів. Характерним є інтрае-підермальна проліферація з великих за розмірами, неправильної форми меланоцитів зі значною кількістю меланіна в цитоплазмі. Має місце їх інвазія в дерму, сосочковий шар якої розширюється в ньому з'являються лімфоїдно-клітинні інфільтрати.
Таким чином, клітинний склад меланом при всіх її типах є різноманітним. Можна виділити наступні види клітин, що зустрічаються найчастіше: веретеноподібні, що нерідко містять меланін; епі-теліоїдноподібні клітини; невусоподібні клітини; велетенські од-ноядерні та багатоядерні клітини. Зустрічаються також меланоми з балоноподібних клітин. Прогноз меланоми визначається наступними факторами: стадією розвитку пухлини, рівнем інвазії пухлинних клітин, товщиною пухлини.