1. Некроз — визначення, морфогенез, класифікація
Некроз (від грец. «nekros» — мертвий) — виникає в окремих клітинах, їх групах, частинах (або цілих) органів та тканин, окремих ділянках тіла. Некроз є динамічним процесом, який протікає в декілька стадій: паранекроз, некробіоз, загибель клітини, аутоліз. Кожній з них притаманні певні структурні та функціональні зміни. Серед механізмів розвитку некрозу можна виділити наступні: зв'язування клітинних білків з убіхіноном; дефіцит АТФ;
генерація активних форм кисню; порушення локалізації гомеостазу; втрата селективної проникності цітолеми. Класифікують некроз за різними принципами: [Рис. 16] І. Етіологічний
а) травматичний некроз — при дії фізичних, хімічних, механічних факторів;
б) токсичний некроз — при дії різноманітних токсинів;
в) трофоневротичний некроз — виникає як результат порушення мікроциркуляції та іннервації тканин;
г) алергічний некроз — при різних імунопатологічних процесах в організмі;
д) судинний
некроз — в
результаті припинення кровопостачання
органу або тканини.
II. В залежності від механізму розвитку:
а) прямий некроз — в результаті безпосередньої або прямої дії на тканину;
б) непрямий некроз — в результаті непрямої, або опосередкованої дії на тканину;
III. Клініко-морфологічні форми некрозу:
а) коагуляційний некроз — в основі його лежать процеси коагуляції та денатурації білка;
Різновидностями коагуляційного некрозу є казеозний некроз, фібриноїдний некроз, восковидний та жировий некроз. Казеозний некроз спостерігається при туберкульозі, сифілісі; фібриноїдний — при ревматичних захворюваннях; восковидний — при черевному та висипному тифах; жировий некроз може виникати в результаті травми підшкірної клітковини або як результат дії ферментів (при гострому панкреатиті).
б) колікваційний некроз — в основі його лежать процеси гідратації, розплавлення некротичних тканин;
в) секвестр — змертвілий кусочок тканини, який знаходиться серед живої тканини (переважно в кістках);
г) гангрена — некроз тканин, які мають контакт з навколишнім
середовищем і набувають чорного кольору («кольоровий некроз»).
Розрізняють суху та вологу гангрени: в першому випадку змерт
віла тканина висихає, зморщується, стає щільною, у другому — виникає набряк змертвілої тканини, неприємний запах. Окремо виділяють анаеробну гангрену, що викликається анаеробними мікроорганізмами (Вас. perfringens), виникає при вогнепальних пораненнях з значними пошкодженнями тканин трофонейротичного генезу. Спостерігається у важких хворих на ділянках тіла з найбільшим стискуванням тканин (крижі, остисті відростки хребців, великий вертел стегнової кістки).
д) інфаркт — різновидність неркозу, що виникає в результаті припинення кровопостачання окремої ділянки органу або тканини (непрямий, судинний некроз); вивчається в розділі порушень кровообігу.
2. Морфологічні зміни та наслідки некрозу
Макро- та мікроскопічні ознаки некрозу спостерігаються тільки на стадії аутоліза, тобто, як правило, через декілька годин після моменту загибелі клітини, але при дослідженні в електронному мікроскопі або проведенні гістохімічних досліджень вони можуть бути виявлені раніше.
У світловому мікроскопі ці зміни представлені у вигляді каріопікнозу, каріорексису та каріолізісу, а зміни цитоплазми — у вигляді плазмокоагуляції, плазморексису та плазмолізу. Морфологічні зміни в позаклітинному середовищі представлені у вигляді розщеплення ретикулярних, колагенових та еластичних волокон під впливом протеаз та ліпаз. Вони можуть супроводжуватись фібриноїдною дезорганізацією (некрозом), пропитуються фібрином. По периферії зони некрозу виникає захисне демаркаційне (реактивне) запалення з метою відшарування вогнища некрозу, з подальшим розчиненням некротичних мас.
У електронному мікроскопі ці зміни представлені у вигляді агрегації хроматину ядра, набухання мітохондрій, дескомплексації їх кріст, фрагментації канальців ендоплазматичної сітки, розпаду полісом, дегрануляції мембранозв'язаних полірибосом гранулярної ендоплазматичної сітки, розриву мембран лізосом, зниженням (або зникненням) активності більшості ферментів.
Наслідками некрозу є організація — проростання в зону некрозу молодої сполучної тканини з подальшим формуванням рубця, інкапсуляція — формування капсули по периферії некрозу, петрифікація — відкладання вапна, осефікація, утворення кісти — при колікваційних некрозах, гнійне розплавлення некротичних мас.