- •1. Визначення патологічної анатомії
- •2. Принципи вивчення патологічної анатомії
- •3. Складові частини дисципліни
- •4. Задачі патологічної анатомії
- •5. Рівні вивчення предмета
- •6. Матеріал (об'єкт) та методи дослідження
- •7. Етапи розвитку патологічної анатомії
- •1. Дистрофія як один із видів пошкодження клітини
- •2. Механізми та класифікація дистрофій
- •3. Паренхіматозні дистрофії: визначення, класифікація, механізми
- •4. Паренхіматозні диспротеїнози
- •5. Паренхіматозні ліпідози: жирова дистрофія серця
- •6. Паренхіматозні ліпідози: жирова дистрофія печінки, нирок
- •7. Паренхіматозні вуглеводні дистрофії
- •1. Визначення стромально-судинних дистрофій
- •2. Мукоїдне набухання. Фібриноїдне набухання. Гіаліноз
- •3. Амілоїдоз: визначення, особливості будови амілоїда
- •4. Класифікація та механізми розвитку окремих форм амілоїдозу
- •III. Клініко-морфологічний принцип.
- •IV. В залежності від розповсюдженості процесу:
- •V. Морфологічний (мікроскопічний) принцип:
- •5. Морфологія окремих форм амілоїдозу
- •6. Стромально-судинні ліпідози
- •7. Стромально-судинні вуглеводні дистрофії
- •1. Змішані дистрофії: визначення, класифікація, характеристика
- •2. Гемосидероз та гемохроматоз
- •3. Порушення обміну жовчних пігментів
- •4. Порушення обміну меланіну
- •5. Порушення обміну ліпопігментів
- •6. Порушення обміну нуклеопротеїдів
- •7. Мінеральні дистрофії: порушення обміну кальція Порушення обміну кальцію.
- •1. Некроз — визначення, морфогенез, класифікація
- •III. Клініко-морфологічні форми некрозу:
- •2. Морфологічні зміни та наслідки некрозу
- •3. Апоптоз - загальна характеристика
- •4. Морфогенез апоптозу
- •5. Основні відмінності апоптозу від некрозу
- •6. Загальна смерть — визначення, класифікація
- •7. Ознаки загальної смерті
- •1. Класифікація порушень кровообігу
- •2. Артеріальне повнокрів'я (гіперемія)
- •3 . Венозне повнокрів'я (гіперемія)
- •4. Венозне повнокрів'я в печінці
- •5. Венозне повнокрів'я в легенях
- •6. Недокрів'я (ішемія)
- •7. Кровотеча (геморагія) та стаз
- •1. Тромбоз — загальна характеристика
- •2. Морфогенез тромба
- •3. Емболія — класифікація та морфологія
- •4. Інфаркт - види та морфологія
- •7. Морфологія та характеристика окремих стадій шоке
- •1. Запалення — загальна характеристика
- •2. Стадії запалення
- •3. Ексудативне запалення. Серозне запалення
- •4. Фібринозне запалення
- •5. Гнійне запалення
- •6. Катаральне запалення
- •7. Геморагічне та гнилісне запалення
- •1. Продуктивне запалення: загальна характеристика
- •2. Інтерстиціальне продуктивне запалення
- •3. Продуктивне запалення з утворенням поліпів та кондилом
- •4. Гранульоматозне продуктивне запалення
- •5. Туберкульозна гранульома (туберкул, горбок)
- •6. Сифілітична гранульома (гума)
- •7. Лепрозна та склеромна гранульома
- •1. Процеси пристосування та компенсації: загальна характеристика
- •3. Регуляція регенераторного процесу
- •4. Класифікація регенерації
- •5. Метаплазія
- •6. Дисплазія, перебудова тканини та організація
- •7. Гіпертрофія та атрофія
- •1. Пухлини: визначення, пато- та морфогенез
- •3. Будова пухлин
- •4. Ріст пухлин
- •5. Атипізм (катаплазія) пухлин
- •6. Метастазування пухлин
- •7.. Класифікація пухлин
- •1. Морфологічна характеристика папілом
- •2. Морфологічна характеристика аденом
- •3. Морфологічна характеристика раків
- •4. Аденома грудної залози
- •5. Рак грудної залози
- •6. Пухлини щитовидної залози
- •7. Пухлини яєчника
- •1. Загальна характеристика мезенхімальних пухлин
- •2. Зрілі мезенхімальні пухлини з фіброзної та жирової тканини
- •3. Зрілі мезенхімальні пухлини з м'язевої тканини та судин
- •4. Зрілі мезенхімальні пухлини з кісткової та хрящової тканини
- •5. Незрілі мезенхімальні пухлини (саркоми) з фіброзної та жирової тканини
- •7. Незрілі мезенхімальні пухлини (саркоми)
- •1. Загальна характеристика пухлин з меланінутворюючої тканини
- •2. Невуси — визначення, класифікація, морфологія
- •3. Меланома - стадії розвитку, класифікація
- •4. Морфологія меланом різного типу
- •5. Морфологія нейроепітеліальних (нейроектодермальних) пухлин
- •6. Морфологія пухлин з оболонок мозку (менінгіома)
- •7. Морфологія пухлин черепних та спинальних нервів (шванома)
4. Порушення обміну меланіну
Меланін — пігмент буро-чорного кольору, який синтезується в меланоцитах — клітинах нейроектодермального походження (базальний шар епідерміса, дерма, сітківка та райдужка очей, м'які оболонки мозку) в їх спеціалізованих органелах — премеланосомах та меланосомах. Меланоцити утворюються із меланобластів, що мігрують в процесі ембріогенезу з нервового гребінця. Пігмент утворюється із тирозину під дією тирозинази в присутності кисню. Ідентифікація пігменту проводиться за допомогою аргентофільної реакції.
Порушення обміну меланіну можуть носити розповсюджений або місцевий характер, представлені у вигляді гіпер- або гіпопігментацій набутого або спадкового характеру. [Рис. 14]
Гіпермеланоз розповсюдженого типу набутого характеру представлений адисоновою хворобою — захворюванням, яке виникає при туберкульозі наднирників, двосторонніх пухлинах їх або метастазах в них, амілоїдозі та інш. В умовах зниження функції наднирників зростає рівень АКТГ гіпофіза, який стимулює синтез меланіна та меланоцитостимулюючого гормона. У результаті в шкірі зростає синтез меланіна, який з'являється в меланоцитах та кератиноцитах епідерміса, меланофагах дерми.
Гіпермеланоз розповсюдженого типу спадкового характеру спостерігається при пігментній ксеродермі. При цьому захворюванні спостерігається підвищена чутливість шкіри до ультрафіолетового опромінення в результаті відсутності в організмі на ранніх стадіях
фермента ендонуклеази. При мікроскопії спостерігається гіперкератоз, набряк дерми, незначна кількість меланіна. На пізніх стадіях в шкірі виникають телеангіоектазія, бородавчасті розростання, тріщини та виразки, з'являються атрофія шкіри, гіперкератоз, відкладання меланіну. Зазначені зміни можуть призводити до виникнення злоякісних пухлин (рак, меланома).
Гіпермеланоз місцевого типу буває набутого (частіше) та спадкового характеру. У першому випадку він представлений меланозом товстої кишки (меланін знаходиться в макрофагах слизової оболонки), меланозом Дюбрея (плями шкіри різного кольору, нагромадження меланіну в меланоцитах базального шару епідерміса), лентіго (поодинокі плями вугільно-чорного кольору, різке збільшення меланоцитів у епідермісі. У другому випадку гіпермеланоз спостерігається при невусах — вадах розвитку шкіри, які виникають в ембріогенезі в результаті міграції меланобластів із нейроектодермальної трубки в базальний шар епідермісу, дерму та підшкірну клітковину.
Гіпомеланоз розповсюдженого типу найчастіше носить спадковий характер, наприклад альбінізм — захворювання, яке характеризується повною відсутністю або зниженням в організмі фермента тирозинази: біла шкіра, безбарвне волосся, червона райдужна оболонка очей, фотофобія, блефароспазм, опіки шкіри при звичайному рівні сонячного опромінення.
Гіпомеланоз місцевого типу найчастіше буває набутого характеру, представлений депігментованими плямами на шкірі (вітіліго, лейкодерма), виникає в результаті нейроендокринних порушень (цукровий діабет, гіпотиреоз), аутоімунних захворювань (зоб Хасімото), при дерматитах, дії різноманітних хімічних речовин (фурацилін).