1. Процеси пристосування та компенсації: загальна характеристика

Компенсаторні та пристосувальні процеси є процесами загально-патологічного характеру, які, з одного боку, забезпечують адаптацію організму до навколишнього середовища і збереження його як біологічного виду (процеси пристосування), з іншого — сприяють пристосуванню його до існування в умовах захворювання або патологічного процесу (процеси компенсації). Інакше кажучи, відмежування процесів пристосування і компенсації, якщо і доцільно, то з методичних міркувань, в усіх інших випадках мова може йти про компенсаторно-пристосувальні процеси.

До цієї групи Сєров В.В., Пальцев М.А. (1998) відносять гіпет-рофію (гіперплазію), атрофію, регенерацію, метаплазію, диспла-зію, організацію та перебудову тканин.

В патології процеси компенсації як окремий вид пристосування мають одну найбільш характерну ознаку — вони розвиваються стадійно, на відміну від власне пристосувальних процесів. Рекомендують виділяти наступні стадії:

1. Становлення процесу — мова йде про максимальну мобілізацію існуючих в організмі резервів для забезпечення оптимального рівня життєдіяльності органів або систем; при цьому структурна перебудова їх відсутня;

2. Закріплення (стабілізація) процесу — має місце структурна перебудова органу або тканини (гіпертрофія, гіперплазія) зі зміною рівня метаболічних процесів;

3. Стадія декомпенсації — в основі своїй має виснаження задіяних механізмів стабілізації, при цьому порушуються механізми трофіки перебудованих органів та тканин, в них виникають дистрофічні та некро-біотичні зміни, що і лежать в основі прогресуючої їх декомпенсації.2. Регенерація як форма пристосувального процесу

Регенерація —_.є„однією із найважливіших форм пристосувальних процесів, в основі якої лежить відновлення пошкодженої структури органа або тканини, що виникло в результаті дії патогенного агента. Дуже тісно з регенерацією зв'язаний процес організації, тобто заміщення того або іншого субстрата новоутвореною сполучною тканиною. Регенерація та організація не можуть бути чітко відмежованими від запалення, у зв'язку з тим, що ці процеси є різними реакціями організму у відповідь на пошкодження або подразнення тканини. Тому дуже часто процеси регенерації, організації та запалення протікають синхронно. Крім того, сам проліфе-ративний фактор, особливо при продуктивному запаленні, не може бути відокремлений від процесу розмноження клітин.

Регенерація може спостерігатись в умовах нормальної життєдіяльності організму у вигляді постійного оновлення клітинних елементів (покровний епітелій, кістковий мозок та інш.): це^ізіоло-гічна^орміа регенерації. В інших випадках спостерігається не про-" tree" інволюції, зношування і заміни клітинних елементів, а загибель їх в результаті різноманітних патологічних процесів (репара-тивна, тобто відновлююча, та патологічна форми регенерації).

Основою регенерації є розмножена клітин, серед яких провідне місце належить 4Шшу-»_ в той час як прямий поділ (амітоз) зустрічається досить рідко. В результаті розмноження клітин утворюються юні незрілі клітинні елементи, які в подальшому дозрівають, диференціюються до тої ступені зрілості, яка характерна для клітини даного виду. Якщо процес стосується відродженням окремих клітин, то морфологічно він характеризується появою серед тканини окремих клітинних форм (бластів). Якщо мова йде про відновлення більш або менш великих ділянок, то відбувається спочатку утворення незрілої індиферентної тканини, яка в подальшому диференціюється і дозріває. В одних випадках цей процес продовжується досить тривалий період — розростання проміжної тканини серця, нирок, печінки, при цьому нові тканинні елементи утворюються і дозрівають не одночасно. В інших випадках, коли процеси регенерації протікають досить енергійно, спостерігається добре визначена морфологічно незріла тканина, яка дозріває в той або інший період (грануляційна тканина).