3. Регуляція регенераторного процесу

Регуляція процесів розмноження клітин відбувається при наявності певних факторів: [Рис. 36]

1. Тромбоцитарний фактор росту — виділяється тромбоцитами, викликає хемотаксис фібробластів та гладком'язевих клітин.

2. Епідермальний фактор росту — активізує розмноження ендо-телія, фібробластів, епітелію.

3. Фактор росту фібробластів — стимулює синтез протеїнів, ек-страцелюлярного матрикса (фібронектина) фібробластами, ендотелієм, моноцитами; фібронектин — це глікопротеїд, що забезпечує хемотаксис фібробластів, стимулює ангіогенез, забезпечує контакти між клітинами та екстрацелюлярним матриксом, з'єднуючись з інтегрованими рецепторами клітин.

4. Трансформуючі фактори росту — активують розмноження ендотелію; можуть пригнічувати процеси їх розмноження.

5. Макрофагальні фактори росту — представлені інтерлейкіном — Іта фактором некрозу пухлин, посилюють розмноження фібробластів, гладком'язевих клітин та ендотелію.

4. Класифікація регенерації

Зазначені фактори забезпечують регуляцію розмноження та диференціювання клітинних елементів, які по-різному протікають в різних органах. Це обумовлено існуванням двох форм регенерації; клітинної та вн^утрішньоклітинної. Клітинна" форма характеризується розмноженням клітин. Характерна для тканин, що постійно оновлюються: епідерміс, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, сечовивідної системи, кровотворної та лімфоїдної тканин, пухкої сполучної тканини. Особливості регенерації в них проявляються в тому, що в їх складі є камбіальні (стовбурові) клітини, завдяки чому процес відновлення носить стадійний характер:

а) на першій стадії спостерігається розмноження недиферен-ційованих клітин (уні- та поліпотентних);

б) на другій стадії має місце 'їх дозрівання та диференціювання до рівня клітин материнської тканини.

При внутрішньоклітинній формі регенерації мають місце різні варіанти регенераторного процесу: молекулярний, внутрішньоорганоїд-ний та органоїдний типи регенерації. Ця форма характеризується гіперплазією (збільшенням кількісного складу) та гіпертрофією (збільшення об'єму) ультраструктур і зустрічається в усіх без винятку клітинах.

В залежності від форм регенерації (клітинної або внутрішньоклітинної) розрізняють три групи органів та тканин: [Рис. 37]

1. Кісткова тканина, епідерміс, слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, дихальних та сечовивідних шляхів, пухка сполучна тканина, ендотелій, кровотворна тканина, лімфощна тканина, мезотелій — клітинна форма регенерації;

2. Печінка, нирки, підшлункова залоза, ендокринні залози, легені, гладкі м'язи, вегетативна нервова система — клітинна та внутрішньо-клітинна регенерація (змішана форма);

3. Серце, скелетні м'язи, центральна нервова система — внутрішньо-клітинна форма регенерації. Механізмами регенерації: [Рис. 38]

• гуморальні — гормони, медіатори, фактори росту та кейлони, тобто речовини, які пригнічують проліферативну активність клітин.;

• імунологічні — обумовлені змістом інформації, яка переноситься лімфоцитами;

• нейро-трофічні;

• стимули, які надходять з боку самої тканини, що регенерує — вони посилюються при зростанні функції цієї тканини; звідси і значення лікувальної гімнастики при атрофії м'язів.

Вище згадана репаративна регенерація може бути повною (реституція) та неповною (субституція). При повній регенерації на місці тканини, що загинула, формується нова тканина, яка повною мірою відповідає тій, яка загинула (повне відновлення епідерміса при ранах шкіри, відновлення м'язевої тканини при порушенні її цілісності). При неповній регенерації дефект на місці тканини, що загинула, не заповнюється материнською тканиною, а заміщається сполучною тканиною, яка поступово ущільнюється, перетворюючись в рубець (постінфарктний кардіосклероз). Інакше кажучи, як і запалення, регенерація є пристосуванням, яке підпорядковане загальним закономірностям біологічного характеру і проявляється в розмноження клітин і утворенні нової тканини в умовах загибелі тих або інших тканинних елементів. З свого боку, сам процес пристосування з загальнобіологічних позицій представлений сукупністю різноманітних проявів життєдіяльності організму в умовах навколишнього середовища, направлений на відновлення порушеного гомеостазу і збереження виду.

Про патологічну регенерацію мова йде у тих випадках, коли має місце спотворення процесу регенерації, порушення послідовності у фазах проліферації клітин та їх дозріванні. В результаті спостерігається надлишкове або недостатнє утворення регенеруючої тканини (гіпо- та гіперрегенерація) або перетворення одного виду тканини в інший (метаплазія): наприклад, кело'т, надлишкова кісткова мозоль при регенерації кістки, в'яле заживлення ран («дике м'ясо») та ін. [Рис. 39]