1. Класифікація порушень кровообігу

Порушення кровообігу можна умовно розділити на три групи:

• порушення кровонаповнення: артеріальне повнокрів'я, венозне повнокрів'я, недокрів'я;

• порушення проникності стінок судин: кровотеча, крововиливи, плазморагія;

• зміни реологічних властивостей крові: стаз, сладж-феномен, тромбоз, емболія;

• окреме місце серед порушень кровообігу займає шок. [Рис. 19]

2. Артеріальне повнокрів'я (гіперемія)

Артеріальне повнокрів'я тої або іншої ділянки виникає в результаті посиленого притоку крові по артеріям. При загальному артеріальному повнокрів'ї має місце збільшення об'єму циркулюючої крові або числа еритроцитів. Вивчається в курсі патологічної фізіології або в курсі спеціальної патологічної анатомії. Найчастіше зустрічаються місцеві артеріальні гіперемії, які можуть бути фізіологічними (відчуття сорому, гніву, фізичні перенавантаження) та патологічними, що зустрічаються найчастіше. [Рис. 20] До них належать:

Ангіоневротична (нейропаралітична) гіперемія — виникає в результаті порушення регуляції функції вазомоторних нервів, тобто внаслідок гіпертонусу вазоділятаторів або виникнення паралічу вазоконстрикторів. Шкіра та слизові оболонки набувають червоного забарвлення, набухають , стають теплими на дотик (грип, висипний тиф, мігрень).

Колатеральна гіперемія виникає в результаті закупорки основного стовбура тромбом або емболом, при накладанні лігатури. При ц ьому кров переповнює колатеральні судини, просвіт яких рефлекторно розширюється.

Гіперемія післі анемії — виникає в результаті того, що судини, які деякий час залишаються без крові, втрачають свій тонус. У цих випадках артерії в ішемізованій тканині різко розширюються, можливі крововиливи і розриви 'їх стінок. Тому зняття жгута, видалення пухлин великих розмірів, випускання транссудату з черевної порожнини при асциті проводять повільно, поступово, а не миттєво.

Вакатна гіперемія (hyperaemia ex vacuo) виникає в результаті зменшення барометричного тиску в тій або іншій ділянці тіла. Може бути загальною (кесонна хвороба) або місцевого характеру (постановка медичних банок).

Запальна гіперемія — спостерігається при запаленні в результаті прямої (безпосередня дія на нервовий аппарат в стінках судин) або опосередкованої (через систему медіаторів) дії патогенного агенту.

Гіперемія в результаті артеріо-венозного свища — внаслідок формування з'єднань між артерією та веною при травмах, вогнепальних ураженнях та інш.

3 . Венозне повнокрів'я (гіперемія)

Венозне повнокрів'я — виникає внаслідок появи перешкод для відтоку крові при нормальному або зменшеному її притоку. Характеризується розширенням вен та капілярів, порушенням процесів оксигенації крові, розвитком синюхи, або цианозу (від cyanos — синій), зниженням температури — тканини стають холодними на дотик. Поступово розвивається гіпоксія — основний патогенетичний фактор, який визначає характер морфологічних змін при венозній гіперемії. Остання може носити загальний або місцевий характер, бувають гостра та хронічна форми. [Рис. 21]

Загальне венозне повнокрів'я має більше значення для клініки, тому що зустрічається частіше і в основі своїй складає матеріальний субстрат серцево-судинної недостатності.

Г остре загальне венозне повнокрів'я (гіперемія) — виникає при гострій серцевій недостатності (інфаркт міокарду, міокардит) і характеризується розвитком у внутрішніх органах набряку, крововиливів, дистрофічних та некробіотичних (некротичних) змін. У легенях виникає набряк, який проходить три стадії: інтрамуральну, інтерстиціальну та альвеолярну; в нирках виникають дистрофія та некробіоз епітелію звивистих канальців, в печінці — центролобулярні некрози та крововиливи.

Хронічне загальне венозне повнокрів'я виникає при хронічній серцево-судинній недостатності (вади серця, кардіоміопатії, міокардити та інш.). Тривала гіпоксія призводить до прогресуючих дисциркуляторних та дистрофічних змін в органах з подальшим розвитком їх атрофії та склерозу. Вени та капіляри розширюються, переповнюються кров'ю, кров'яний тиск в них зростає, рух крові уповільнюється. Через деякий час тканини просочуються рідиною, бідною білком — виникає набряк підшкірно-жирової клітковини (анасарка), рідина з'являється в серозних порожнинах (гідроторакс, гідроперикард, асцит), внутрішні органи набувають щільної консистенції — виникає їх індурація (ціанотична — нирки, селезінка; бура — легені). Особливо демонстративними є зміни в печінці та легенях.