- •1. Визначення патологічної анатомії
- •2. Принципи вивчення патологічної анатомії
- •3. Складові частини дисципліни
- •4. Задачі патологічної анатомії
- •5. Рівні вивчення предмета
- •6. Матеріал (об'єкт) та методи дослідження
- •7. Етапи розвитку патологічної анатомії
- •1. Дистрофія як один із видів пошкодження клітини
- •2. Механізми та класифікація дистрофій
- •3. Паренхіматозні дистрофії: визначення, класифікація, механізми
- •4. Паренхіматозні диспротеїнози
- •5. Паренхіматозні ліпідози: жирова дистрофія серця
- •6. Паренхіматозні ліпідози: жирова дистрофія печінки, нирок
- •7. Паренхіматозні вуглеводні дистрофії
- •1. Визначення стромально-судинних дистрофій
- •2. Мукоїдне набухання. Фібриноїдне набухання. Гіаліноз
- •3. Амілоїдоз: визначення, особливості будови амілоїда
- •4. Класифікація та механізми розвитку окремих форм амілоїдозу
- •III. Клініко-морфологічний принцип.
- •IV. В залежності від розповсюдженості процесу:
- •V. Морфологічний (мікроскопічний) принцип:
- •5. Морфологія окремих форм амілоїдозу
- •6. Стромально-судинні ліпідози
- •7. Стромально-судинні вуглеводні дистрофії
- •1. Змішані дистрофії: визначення, класифікація, характеристика
- •2. Гемосидероз та гемохроматоз
- •3. Порушення обміну жовчних пігментів
- •4. Порушення обміну меланіну
- •5. Порушення обміну ліпопігментів
- •6. Порушення обміну нуклеопротеїдів
- •7. Мінеральні дистрофії: порушення обміну кальція Порушення обміну кальцію.
- •1. Некроз — визначення, морфогенез, класифікація
- •III. Клініко-морфологічні форми некрозу:
- •2. Морфологічні зміни та наслідки некрозу
- •3. Апоптоз - загальна характеристика
- •4. Морфогенез апоптозу
- •5. Основні відмінності апоптозу від некрозу
- •6. Загальна смерть — визначення, класифікація
- •7. Ознаки загальної смерті
- •1. Класифікація порушень кровообігу
- •2. Артеріальне повнокрів'я (гіперемія)
- •3 . Венозне повнокрів'я (гіперемія)
- •4. Венозне повнокрів'я в печінці
- •5. Венозне повнокрів'я в легенях
- •6. Недокрів'я (ішемія)
- •7. Кровотеча (геморагія) та стаз
- •1. Тромбоз — загальна характеристика
- •2. Морфогенез тромба
- •3. Емболія — класифікація та морфологія
- •4. Інфаркт - види та морфологія
- •7. Морфологія та характеристика окремих стадій шоке
- •1. Запалення — загальна характеристика
- •2. Стадії запалення
- •3. Ексудативне запалення. Серозне запалення
- •4. Фібринозне запалення
- •5. Гнійне запалення
- •6. Катаральне запалення
- •7. Геморагічне та гнилісне запалення
- •1. Продуктивне запалення: загальна характеристика
- •2. Інтерстиціальне продуктивне запалення
- •3. Продуктивне запалення з утворенням поліпів та кондилом
- •4. Гранульоматозне продуктивне запалення
- •5. Туберкульозна гранульома (туберкул, горбок)
- •6. Сифілітична гранульома (гума)
- •7. Лепрозна та склеромна гранульома
- •1. Процеси пристосування та компенсації: загальна характеристика
- •3. Регуляція регенераторного процесу
- •4. Класифікація регенерації
- •5. Метаплазія
- •6. Дисплазія, перебудова тканини та організація
- •7. Гіпертрофія та атрофія
- •1. Пухлини: визначення, пато- та морфогенез
- •3. Будова пухлин
- •4. Ріст пухлин
- •5. Атипізм (катаплазія) пухлин
- •6. Метастазування пухлин
- •7.. Класифікація пухлин
- •1. Морфологічна характеристика папілом
- •2. Морфологічна характеристика аденом
- •3. Морфологічна характеристика раків
- •4. Аденома грудної залози
- •5. Рак грудної залози
- •6. Пухлини щитовидної залози
- •7. Пухлини яєчника
- •1. Загальна характеристика мезенхімальних пухлин
- •2. Зрілі мезенхімальні пухлини з фіброзної та жирової тканини
- •3. Зрілі мезенхімальні пухлини з м'язевої тканини та судин
- •4. Зрілі мезенхімальні пухлини з кісткової та хрящової тканини
- •5. Незрілі мезенхімальні пухлини (саркоми) з фіброзної та жирової тканини
- •7. Незрілі мезенхімальні пухлини (саркоми)
- •1. Загальна характеристика пухлин з меланінутворюючої тканини
- •2. Невуси — визначення, класифікація, морфологія
- •3. Меланома - стадії розвитку, класифікація
- •4. Морфологія меланом різного типу
- •5. Морфологія нейроепітеліальних (нейроектодермальних) пухлин
- •6. Морфологія пухлин з оболонок мозку (менінгіома)
- •7. Морфологія пухлин черепних та спинальних нервів (шванома)
1. Загальна характеристика мезенхімальних пухлин
Мезенхімальними називають пухлини, які виникають з елементів (тканин) мезенхімального походження: сполучна тканина, судини, м'язова тканина, кістки, хрящ, синовіальні та серозні оболонки, кровотворна система. Першоджерелом цих пухлин є поліпо-тентна мезенхімальна клітина. Пухлини можуть складатись з одного виду тканини (фіброзна або жирова) або з декількох (жирова, фіброзна, судинна), в останньому випадку вони називаються ме-зенхімомами. [Рис. 46]
У 40-их роках XX ст. за пропозицією американського онкопа-толога А.Р. Stout була виділена група «пухлин м'яких тканин», розташованих між епідермісом та кістковою тканиною. У 1969 р. була створена класифікація цих пухлин, прийнята ВОЗ. Сьогодні ця група налічує 115 окремих видів пухлин, що виникають з нееп-ітеліальних позаскелетних тканин (за винятком лімфо-ретикуляр-ної системи), куди відносять також нейроектодермальні пухлини периферійної нервової системи та нервових гангліїв.
Мезенхімальні пухлини зустрічаються рідше, ніж епітеліальні, гетерогенні за своїм складом, їм не властива органна специфічність, тобто вони можуть зустрічатись у будь-якому органі (остеома легень, синовіома позаочеревинного простору), при класифікації їх враховуються особливості клінічного перебігу, гістогенез, ступінь злоякісності, стадія розвитку.
2. Зрілі мезенхімальні пухлини з фіброзної та жирової тканини
Доброякісні мезенхімальні пухлини.
Фіброма — пухлина із зрілої волокнистої сполучної тканини. Зустрічається в всіх вікових групах з однаковою частотою у чоловіків
і жінок. Зустрічається в підшкірно-жировій клітковині, сухожиллях та фасціях верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, рідко — у внутрішніх органах (яєчники). Має вигляд вузла з чіткими межами, відокрем лена від навколишніх тканин сполучнотканинної капсулою, коней стенція щільна або м'яка в залежності від гістологічної будови. І к.І нина рожево-білого кольору з волокнистим рисунком на розрізі. Пухлина складається з пучків колагенових волокон, що проходять у різних напрямках, між ними розташовуються клітини типу фіброцитів та фібробластів. В одних^ місцях клітин більше, в інших — менше (тканинний атипізм). Ймовірність малігнізації невелика Виняток складають м'які фіброми, які можуть давати рецидиви.
Фіброзна гістіоцитома — зустрічається частіше, ніж власне фіброма, часто локалізується в шкірі (звідси інша назва — дерматофібро-ма), підшкірній клітковині. Представлена двома видами клітин — фібробластами та гістіоцитами, які разом з волокнами формують окремі, хаотично орієнтовані пучки. Кількість судин в пухлині різна. Гістіоцити можуть мати вигляд ксантомних клітин, гемосидерофагів або велетенських багатоядерних клітин (клітини Тутона).
Серед пухлин з місцеводеструктивним ростом найчастіше зустрічається десмоїд — вид фіброматозу (сьогодні розглядається як справжня пухлина з сполучної тканини), для якого характерним є інвазивний ріст, але метастази він не дає. Розрізняють абдомінальну, інтраабдомінальну та екстраабдомінальну форми. Абдомінальнийдесмоїд протікає відносно доброякісно, не схильний до малігні-зації. Екстраабдомінальна форма (тулуб, плече, стегно, спина) та інтраабдомінальна форма (брижжа, таз) зустрічаються у молодому віці, стать значення не має, характеризується досить агресивним ростом, не зважаючи на незначну кількість мітозів, часто дають рецидиви.
Ліпома — одна із найчастіших пухлин з м'яких тканин, зустрічається переважно у жінок в місцях знаходження жирової тканини, рідко — у внутрішніх органах. Має вигляд вузла м'яко еластичної консистенції, що зовні нагадує жирову тканину жовтого кольору, досягає великих розмірів — до 20 см і більше в діаметрі. Пухлина складається із зрілих ліпоцитів, має фіброзну строму (фіброліпома), виражений судинний компонент (ангіоліпома) або мієлоїдну тканину (міелоліпома). Особливою різновидністю ліпоми є пухлина, що розташовується в міжм'язевих скелетних проміжках — вона не має капсули, нечітко відокремлена від навколишніх тканин, інфільтруючи їх по периферії (внутрішньом'язева ліпома).
Гібернома — зріла пухлина з бурого жиру. Частіше зустрічається у жінок, локалізується в області шиї, спини, стегна, стінки живота, в межистінні, тобто в тих місцях, де і в нормі в період ембріогенезу знаходився бурий жир. Складається з полігональних та круглих клітин, що формують окремі часточки, розмежовані тонкими прошарками сполучної тканини. Ядра розташовані в центрі, цитоплазма піниста, містить холестерин, який добре видно в поляризованому світлі. Пухлина не рецидивує і не дає метастази.