5. Атипізм (катаплазія) пухлин

Атипізм пухлини є чи не найважливішою її ознакою, яка визна-

чає походження пухлини, її морфологію, місце в класифікаційній схемі, особливості клінічних проявів та прогноз. Ця ознака лежить в основі таких проявів пухлинного росту, які раніше об'єднувались термінами анаплазія та катаплазія, що вживаються і до сьогоднішнього дня.

Морфологічний атипізм пухлини може бути тканинним та клітинним. Тканинний атипізм характеризується порушенням тканинних взаємовідносинь, характерних для нормальної тканини або органа. Основу його складають порушення співвідношень паренхіми та строми, а також зміна розмірів та форми тканинних структур. Клітинний атипізм на світлооптичному рівні характеризується поліморфізмом або, навпаки, мономорфністю клітин, ядер та ядерець, гіперхроматозом, порушенням (збільшенням) каріо-плазматично-го індексу внаслідок збільшення розмірів ядер, асиметричних, гіпо-і гіперхромних мітозів та інш.). Клітинний атипізм інколи буває настільки вираженим, що встановити гістогенез пухлини неможливо, а при досягненні нею крайнього ступеня катаплазії виникає мономорфність пухлинних клітин, що клінічно відрізняються значною агресивністю в своєму розвитку. Поява безмежного розмноження клітин в пухлині, а також патологічних фігур мітозів пояснюється зниженням концентрації в ній кейлонів-білків-регуляторів клітинної проліферації.

На ультраструктурному рівні морфологічний атипізм характеризується змінами ядра та цитоплазми пухлинної клітини. В ядрі спостерігається невпорядкованість у розташуванні хроматину з конденсацією його у вигляді грудочок під каріолемою: зростає кількість гетерохроматину (містить неактивну ДНК) по відношенню до еухроматину (містить активну ДНК). В ядрах знаходяться різноманітні включення (пухирці, бухтоподібні інвагінації каріо-леми), зростають розміри ядерець. В цитоплазмі зменшується кількість мітохондрій, з'являються великі за розмірами органели, зростає кількість рибосом, збільшується кількість контактів каріо-леми з мембранами органел.

Біохімічна анаплазія (атипізм) проявляється рядом особливостей обміну речовин у пухлинних клітинах, що включає різноманітні комбінації відхилень від норми. Тканина пухлини багата холестерином, глікогеном та нуклеїновими кислотами, гліколітичні процеси переважають над окислювальними, що характеризується нагромадженням молочної кислоти.

Гістохімічний атипізм відображає як морфологічні, так і біохімічні особливості пухлини. Він характеризується тим, що в клітинах спостерігаються різноманітні гістохімічні зміни в активності різних ферментів, нагромадженні та перерозподілу глікоам-іногліканів, білків та ліпідів. В окремих пухлинах виявлені спе-цифічні ферменти, що має важливе значення для диференціальної морфологічної діагностики.

Антигенний атипізм характеризується різноманітністю антигенного складу пухлини. Розрізняють: антигени вірусних пухлин, антигени пухлин, що викликаються канцерогенами, пухлиноспецифічні антигени, ембріональні антигени, гетероорганні антигени.

Функціональні порушення в пухлинних клітинах залежать від ступеня морфологічної та біохімічної атипії (катаплазії). Більш диференційовані пухлини зберігають функціональні особливості клітин материнської тканини. Малодиференційовані пухлини втрачають, як правило, функції материнської тканини (органа), що може мати несприятливі наслідки (пухлини надниркових залоз, підшлункової залози).