3. Будова пухлин

Будова пухлини різна в залежності від того, з якої тканини вона виникла, якого напрямку та характеру набув її ріст. Розрізняють органоїдний та гістіоїдний типи будови. У першому випадку пухлина складається із чітко відмежованих двох елементів: паренхіми та строми. Вони не є ізольованими одна від одної, а тісно зв'язані між собою біологічно і гістогенетично в єдине ціле. Так, живлення паренхіми залежить від стану кровопостачання через систему судин строми, з іншого боку, паренхіма впливає на стан і структуру строми (кількість та характер строми залежать від характеру та стану паренхіми). У другому випадку в деяких пухлинах строма може бути нерізко виражена і представлена лише судинами з невеликою кількістю сполучної тканини (гістіоїдний тип будови).

Сьогодні отримані переконливі експериментальні дані про виникнення клітинних елементів строми пухлин із передіснуючих нормальних сполучнотканинних похідних тканини, що оточує пухлину. Пухлинні клітини впливають на утворення строми — виділяють цитокіни, що активують проліферацію сполучнотканинних клітин, секретують колаген, фібронектин, стимулюють процеси ангіогенезу, а також міграцію в строму клітин гематогенного походження — моноцитів, плазмоцитів, лімфоїдних елементів.

4. Ріст пухлин

Ріст пухлин характеризується значною різноманітністю. Однак, вона завжди росте тільки сама із себе, тобто за рахунок розмноження своїх власних клітин, яких би розмірів та розповсюдже-ності не досягала. Як правило, ніякі нові клітини в процес росту не залучаються. В окремих випадках відбувається неопластична трансформація нормальних клітин в межах пухлинного поля.

Розрізняють різні типи росту пухлин — експансивний, інфільтративний, екзофітний, ендофітний, уніцентричний, мультіцентрич-ний. При експансивному рості (характерний для доброякісних пухлин) не спостерігається руйнування навколишніх тканин, ріст іде з поступовим відокремленням пухлини і появою капсули, що відмежовує пухлину від материнської тканини. Інвазивний (інфільтративний) ріст, навпаки, характерний для злоякісних пухлин. Він характеризується руйнуванням навколишніх тканин (гістоліз). Разом з тим, Інвазивний ріст не завжди співпадає з злоякісністю пухлини — існує група так званих напівзлоякісних пухлин, які ростуть інфільтративне, але не дають метастазів, а морфологічно єзрілими формами. Внаслідок інвазивного росту злоякісні пухлини бувають спаяні з навколишніми тканинами і тому клінічно є нерухомими, їх границя з материнською тканиною нечітка.

Швидкість росту пухлин залежить від їх виду. Так, незрілі (злоякісні) пухлини, що складаються переважно з паренхіми, ростуть досить швидко, тоді як зрілі, а також пухлини з відносно розвиненою стромою ростуть досить повільно. Швидкість росту пухлини є однією із найважливіших ознак злоякісності пухлини, тому що від цього залежить ступінь проростання і руйнування навколишніх тканин. Тому можна сказати, що найбільш швидко ростуть злоякісні пухлини, елементи яких є найменш зрілими. Деяке значення для швидкості росту можуть мати такі фактори, як запалення, період статевого дозрівання, вагітність, стрес та інш. Інвазія найчастіше спостерігається в напрямку найменшого опору по міжтка-нинних щілинах, по ходу нервових волокон, кровоносних та лімфатичних судин. При екзофітному рості пухлина росте назовні або в порожнину органа. При цьому вона може виповнювати значну його частину (рак шлунка, рак кишечника, рак бронха). При ендо-фітному рості пухлина росте всередину органа. При цьому зовні вона може бути непомітна і виявляється тільки на розрізі у вигляді тканини, що проростає стінку порожнинного органа. При виникненні пухлини з одного зародка говорять про уніцентричний характер її росту, при рості пухлини з декількох пухлинних зародків говорять про мультіцентричний характер росту. В останньому випадку з'являються декілька пухлинних вузлів в одному органі (хон-дроми пальців), в інших випадках мова йде про однотипні пухлини, які виникають одночасно або поступово в різних частинах організму абсолютно незалежно одна від одної. Такі пухлини майже завжди носять системний характер, тобто виникають в певних системах організму (множинні пухлини шкіри — ліпоматоз; нервової системи — нейрофіброматоз, або хвороба Реклінгаузена, гемобластози та інш.). крім того, можливе і одночасне утворення декількох різних пухлин у одного і того ж хворого.

Однією із важливих ознак пухлин є їх прогресія, тобто тенденція росту в напрямку постійної клональної еволюції пухлинних клітин. Показано, що більшість пухлин виникає із однієї клітини і одного пухлинного зародка, тобто мають моноклональний характер розвитку. В міру росту пухлина стає все більш гетерогенною, тобто з'являються різноманітні клітинні клони, які «забезпечують» різноманітні ознаки зростаючої злоякісності пухлини (рецидиви, метастази, інвазивний ріст, атипізм).