Семінарське заняття 2

Тема 2. Природа конфлікту на підприємстві Питання для обговорення

1. Трудовий колектив. Поняття та визначення. Класифікація трудо­вих колективів. Основні функції.

1. Соціальні групи в трудовому колективі. Формальні та нефор­мальні групи. Контактні та неконтактні групи. Взаємодія особи та групи.

2. Характеристика типів конфліктів у трудовому колективі.

3. Внутрішньоособовий конфлікт. Суїцид: поняття і профілактика.

4. Міжособовий конфлікт, конфлікт між особою і групою, міжгру­повий конфлікт.

5. Модель процесу конфлікту.

Завдання 1. Дайте відповідь на тести № 12, 13, 16–20.

Завдання 2. Вирішити ділові ситуації: 8–12.

Інформаційні джерела

1. Русинка I. I. Конфлiктологiя [Текст] : психотехнологiї запобiгання i управлiння конфлiктами : навч. посiб. / I. I. Русинка. – К. : Профе­сiонал, 2007. – 332 с. – C. 32–35, 65–103, 140–158.

2. Скiбiцька Л. I. Конфлiктологiя : навч. посiб. / Л. I. Скiбiцька. – К. : Центр навч. л-ри, 2007. – 384 с. – C. 45–58.

3. Конфликтология : учебник / А. Я. Кибанов, Е. И. Ворожейкин, Д. К. За­харов, В. Г. Коновалова. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 302 с. – C. 166–191, 191–210.

4. Гiрник А. М. Конфлiкти : Структура, ескалацiя, залагодження : навч. посiб. / А. М. Гiрник; А. Ю. Бобро. – 2-ге вид., випр. i доп. – К. : Основи, 2004. – 172 с. – C. 69–75.

Тема 3. Аналіз конфліктів і вироблення методів їх подолання Алгоритм вивчення теми

Виявлення причин конфлікту і його елементів

У структурі конфлікту прийнято виділяти його елементи. Ядро конфлікту – сукупність питань, що викликали протидію учасників конфлікту. Опоненти – суб’єкти взаємодії учасників конфлікту. Найважли­вішою характеристикою опонентів є їхня сила і наявні можливості – ранг опонента. Сукупність дій опонентів утворить інцидент. При цьому конфліктна ситуація може існувати задовго до прямого зіткнення його учасників. Для виходу з конфлікту чи його подолання необхідно визначити вид конфлікту, по можливості виявити приховані інтереси, бажання і страхи його учасників.

Знаходження рішень у межах конфлікту через проведення перего­ворів найбільш конструктивні, оскільки дозволяють залучати для вирішення конфліктів експертів і посередників, враховувати інтереси всіх сторін. Під час проведення переговорів особливо цінним є уміння слухати і коректно виражати свої інтереси, думки і почуття.

Стилі поведінки в конкретній конфліктній ситуації залежать від інтересів учасників конфліктів. Звичайно, виділяються такі стилі пове­дінки в конкретній конфліктній ситуації: конкуренція, відхилення, пристосування, співробітництво, компроміс. Співробітництво і компро­міс є найбільш привабливими стилями поведінки, оскільки дозво­ляють припинити конфлікт. Конкуренція, відхилення і пристосуван- ня – стилі поведінки, при яких конфлікти продовжують існувати.

Спілкування з «важкими» людьми

Звичайно використовують таку класифікацію «важких» у спілку­ванні людей (за Робертом М. Бремсоном): «агресивісти», що підбу­рюють навколишніх, говорять зухвало і дратуються, якщо їх не слу­хають; «скаржники», що завжди на щось чи когось скаржаться і в той же час не хочуть переборювати життєві обставини; «мовчуни» – ніколи не відомо, про що вони думають, чого хочуть; «надтопокладливі» – зав­жди з будь-якого приводу говорять «так» і не виконують узяті на себе зобов’язання; «вічні песимісти» – навколишній світ бачать тільки в «чорному» кольорі і постійно відчувають занепокоєння; «усезнайки» – во­ни знають «усе на світі» і демонструють свою перевагу в ерудиції; «нерішучі» чи «стопори» – не зважуються приймати будь-які рішення, тому що бояться помилитися. Крім того, виділяються інші типи «важких» у спілкуванні людей: «максималісти», «потайн», «безневинні брехуни», «помилкові альтруїсти», «гравці». Опис цих типів дав док­тор філософії Джині Грехем Скотт.

Захист від «важких» у спілкуванні людей

Під час спілкування з «важкими» людьми необхідно (за Дж. Г. Скоттом): визначити його тип; при обміні думками постаратися зберегти своє власне; не потрапити під його вплив; визначити при­чини його «труднощів»; знайти придатний підхід до вирішення конфліктної ситуації чи нейтралізувати, взяти під свій контроль дії «важкого»; у ряді випадків необхідно ухилитися від спілкування з «важкими» – витри­мувати психологічну дистанцію з «важким» у спілкуванні індивідом.

Природа стресу і його причини

Стрес – стан людського організму, який характеризується надмірною психологічною чи фізіологічною перенапругою. До організаційних факторів стресу відносяться: перевантаження чи занадто мале робоче навантаження, конфлікт ролей, невизначеність ролей, нецікава робота, незадовільні умови праці на підприємстві. До особистісних факторів стресу відносяться такі події у житті людини: смерть дружини, розлучення, смерть близького родича, хвороба, вступ до браку, звільнення з роботи, вихід на пенсію, сексуальні розлади, поява нового члена родини, велика перебудова підприємства, перехід на інший вид роботи чи початок припинення офіційної освіти, різкі зміни життєвих умов, перегляд особистих звичок, проблемні відносини з керівником підприємства, зміна місця проживання, різкі зміни в релігійній і суспільній активності, зміни в звичках сну і приймання їжі, відпустка, різдво, скоєння правопорушень. Слід зазначити, що позитивні життєві події також можуть викликати такий же чи навіть більший стрес, як і негативні події.

Шляхи зниження рівня стресу в трудових колективах

Необхідно розрізняти шляхи зниження рівня стресу, що залежать від: особистості співробітника підприємства, діяльності керівників підприємства, умов і технології праці.