Р ис. 1. Модель процесу конфлікту

Аналіз кожного елемента моделі дозволяє зробити висновок про те, що існування одного чи більше джерел конфлікту збільшує можли­вість виникнення конфліктної ситуації у процесі управління в діловій сфері.

Функціональні і дисфункціональні конфлікти. Стосовно юридичної цілісності підприємства конфлікти можуть бути функціональними – спря­мованими на підтримку цілісності підприємства, і дисфункціональ­ними – спрямованими на порушення нормального функціонування підприємства. Прикладом функціональних конфліктів може бути боротьба з порушниками трудової дисципліни, з іншими антисо­ціальними проявами в житті трудового колективу.

Термінологічний словник

Трудовий колектив – це відносно самостійна, організаційно офор­млена група людей, об’єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і відповідністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги. Трудовий колектив – сукупність працівників конкретного підприємства, об’єднаних загальною метою і місією підприємства.

Учасники конфлікту – це сукупність людей, які є основними рушійними силами будь-якого конфлікту (наприклад, опоненти, супро­тивники, агресори, вороги, ініціатори, групи підтримки, підбурювачі, організатори, медіатори і т.д.).

Мікросередовище конфлікту – це сукупність умов взаємодії людей, що безпосередньо впливають на міжособистісний і міжгруповий конфлікт. Масштаб мікросередовища – це мала соціальна група.

Макросередовище конфлікту – це сукупність тих умов, котрі впливають на розвиток конфліктів між великими соціальними гру­пами і державами.

Діагностика конфлікту – припускає ретельний аналіз меж при­пустимих суперечностей у групі (організації), у яких ця ситуація здатна не перерости в пряме конфліктне протистояння або, на­впаки, має тенденцію до такого протистояння. Діагностика конфлікту – дос­лідження конфлікту з метою опису його сутності, змісту, функцій та інших характеристик.

Прогнозування конфліктів – це обґрунтоване при­пущення щодо можливості їх виникнення та розвитку. Воно ґрун­тується на дослід­женнях конфліктів і на практичній діяльності з діагностики соціаль­них суперечностей, що назрівають.

Динаміка конфлікту – це процес зміни певних стадій (періодів, етапів) протікання конфлікту, його розвиток у просторі та часі.

Інцидент – начальний етап у динаміці відкритого конфлікту, що характеризується прямим протиборством сторін.

Ескалація конфлікту – розвиток конфлікту, який прогресує в часі, загост­рення протиборства, за якого наступні руйнівні впливи опонентів один на одного інтенсивніші, ніж попередні. Ескалація конфлікту – це наростання гостроти і розмаху конфліктних дій, обумовлене заго­стрен­ням протиріч між опонентами.

Реверсія конфлікту – це повернення конфлікту на попередню стадію розвитку.

Завершення конфлікту – це закінчення конфлікту з будь-яких причин (наприклад, у формі розв’язання, уре­гулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт).

Соціальна група – обмежена в розмірах спільність людей, виділе­них із соціального цілого на основі специфіки діяльності, соціальної належності, спільності відносин, цінностей, норм поведінки, що скла­лись у межах історично визначеного суспільства.

Контактні групи – малі соціальні групи співробітників, що мають протягом робочого дня постійні соціальні контакти.

Лідерство – це міжособистісна взаємодія, яка проявляється в певній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і спрямована на досягнення специфічної цілі або цілей. Лідерство – здібність впли­вати на індивідуумів і групу людей з метою примусити їх працювати разом для досягнення встановлених цілей.

Стиль управління (керівництва) – це гнучка манера поведінки керівника щодо співробітників, яка змінюється у часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт, підпорядкованих керівнику співробітників. Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника з підлеглими, щоб мати на них вплив і спонукати на досягнення цілей підприємства.

Формальна (офіційна) група – соціальна спільнота, що має юри­дично зафіксований статус, нормативно закріплену структуру, керів­ництво, нормативно закріплені права і обов’язки її членів.

Неформальна (неофіційна) група – соціальна спільнота, що не має юридично зафіксованого статусу, добровільно об’єднана на основі інтересів, симпатій чи на основі прагматичної вигоди.

Внутрішньоособовий конфлікт – це стан структури особистості, коли в ній одночасно існують суперечливі та взаємовиключні мотиви, ціннісні орієнтації та цілі, які вона в даний момент часу не в змозі вирішити, тобто розробити пріоритети поведінки, що ґрунтуються на них. Внутрішньоособистісний конфлікт – виникає на основі існу­вання декількох соціальних стандартів стосовно конкретного індивіда.

Міжособовий конфлікт – це відкрите зіткнення взаємодіючих суб’єктів на основі виникаючих протиріч, що проявляються у вигляді протилежних цілей, несумісних у будь-якій конкретній ситуації.

Конфлікт між особою і групою – виникає у середовищі міжосо­бових неформальних і формальних стосунків, а тому залежить від ступеня відхилення дій особи від прийнятих у трудовому колективі норм поведінки.

Міжгруповий конфлікт – конфлікт між різними групами, підрозді­лами, у якому зачіпаються інтереси людей, об’єднаних на період конфлікту в єдину згуртовану спільноту. Міжгруповий конфлікт – це суперечність між підрозділами (функціональними групами) керованої та керуючої підсистем підприємства, в основі якої лежать відмінності у цілях і способах їх досягнення.

Суїцид – це акт самогубства, що здійснюється людиною у стані си­ль­ного душевного розладу або під впливом психічного захворювання.

Функціональний конфлікт – конфлікт, спрямований на підтримку цілісності підприємства.

Дисфункціональ­ний конфлікт – конфлікт, спрямований на пору­шення нормального функціонування підприємства.