5. Умови ефективності оволодіння вчителем технікою переконання.

Для того, щоб оволодіти технікою переконання, вчителеві насамперед потрібні:

— якнайбільші увага та спостережливість;

— уміння: 1) проводити скрупульозний аналіз ситуацій, у яких він досягнув позитивних результатів; 2) виділяти ті елементи техніки переконання, які йому найбільше “вдаються” ; 3) повторювати у спокійній обстановці вдалі “знахідки” (логіку, інтонацію, міміку, пантоміміку);

— уміння раціонально використовувати власний та чужий досвід педагогічної взаємодії;

— уміння, розробляючи кожний урок, чітко визначати етапи, на яких повинно домінувати звертання до раціональної сфери учнів, а на яких — до емоційної;

— уміння швидкого зняття м’язових затисків (скутості) у робочий час;

— оволодіння технікою саморегуляції психофізичного стану, щоденне заняття нею.

6. Навіювання; його основні особливості

Поряд із переконанням як методом педагогічного впливу певна роль у педагогічному процесі належить навіюванню як одному з засобів взаємодії людей у процесі їх спілкування й діяльності.

Навіювання (сугестія) — в широкому розумінні — будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, порада), внаслідок якого в людини, що зазнає навіювання, всупереч (а іноді й проти) її волі і свідомості виникають певні уявлення, судження, вчинки, котрі зовсім не притаманні нормам та принципам її діяльності. У вужчому розумінні навіювання — психічний вплив на людину, яка перебуває у стані гіпнозу ¹¹.

Об’єктом навіювання може бути як окрема людина, так і групи та колективи, а також цілі соціальні верства (масове навіювання).

Основні особливості навіювання:

— вплив на психіку й поведінку людини непомітно для самої людини;

— безконтрольне проникнення у психічну структуру особистості;

— реалізація у повсякденному житті у вигляді вчинків, прагнень, мотивів, установок, малоусвідомлюваних самою людиною.

Отже, при навіюванні зменшується активність людини, яка знаходиться під його впливом.

Елемент навіювання присутній у будь-якому акті педагогічної взаємодії. Правильно організоване навіювання опосередковано стимулює свідому активність школярів.

7. Класифікація видів навіювання:

I. За джерелом навіювального впливу:

— навіювання — дія, що виконується іншою людиною (сугестором);

— самонавіювання — об’єкт навіювання співпадає з його суб’єктом.

II. За станом об’єкта навіювання:

— навіювання у стані бадьорості;

— навіювання у стані природного сну;

— навіювання у гіпнотичному стані.

III. За наявністю чи відсутністю у суб’єкта навіювання мети впливу й усвідомлених дій для її досягнення:

— навмисний вплив;

— ненавмисний вплив;

IV. За отриманими результатами:

— позитивне;

— негативне;

V. За змістом:

— відкрите, відверте, спрямоване на конкретну особу навіювання, у якому мета співпадає з формою;

— закрите (непряме або опосередковане) навіювання, мета якого “замаскована”.

Для школи найбільш характерним є застосування навмисного, відкритого (прямого) навіювання, яке реалізується через такі форми, як команди, накази, навіювальні настанови.

Команди й накази сприяють формуванню в учнів дій, доведених до автоматизму (тобто практично без контролю з боку свідомості). У цьому випадку вихованці начебто повністю довіряються вихователеві стосовно доцільності виконання дій, що вимагаються.

Типи команд і наказів:

— попередні або мобілізуючі. Їх завдання — автоматична, миттєва мобілізація до якоїсь дії;

— виконавчі. Це так звані стройові команди;

— забороняючі. Їх завдання — гальмувати виконання тих чи інших дій;

— дії за зразком. Вони орієнтують учнів на точне копіювання конкректних дій.

Застосування команд у шкільній практиці носить обмежений характер. Значно ширше використовуються навіювальні настанови, які мають форму лаконічних фраз, так званих формул навіювання. Навіювальні настанови можливі лише за умови усталених позитивних стосунків між учителем і учнями. Окрім прямого педагогічного навіювання велике значення у практиці школи має й непряме (опосередковане) навіювання, яке часто впливає ефективніше за пряме навіювання.

Форми непрямого навіювання:

— натяк; — навіювальне непряме схвалення;

— навіювальний непрямий осуд.