9.6. Рекомендації щодо зняття напруги конфлікту під час його розв’язання

Задля зняття напруги конфлікту й створення атмосфери взаємодовір'я між його учасниками вчитель може запропонувати їм ряд запитань. Зокрема:

— Як Ви розумієте проблему?

— Які Ваші дії та дії Вашого опонента призвели до виникнення конфлікту?

— Як, на Вашу думку, бачить проблему Ваш опонент?

— Що, на його думку, спричинило конфлікт?

— Чи є поведінка кожного з вас адекватною до ситуації, що склалася?

— Як можна найбільш лаконічно сформулювати вашу спільну проблему?

— У яких питаннях Ви з опонентом стоїте на різних засадах?

— Які позиції у вас суголосні? І таке інше.

9.7. Основні методики й стратегічні засоби розв’язання конфліктних ситуацій

Набувши відповідного досвіду дій у конфліктних ситуаціях, можна не лише врегульовувати конфлікти, а й не допускати "вибуху" потенційних конфліктів і навіть використовувати їх задля покращання стосунків з іншими людьми та самовдосконалення, спрямувавши енергію потенційного конфлікту у конструктивне русло.

Розвиткові вміння врегульовувати конфлікти сприяє оволодіння методиками й стратегічним засобами розв’язання конфліктних ситуацій. Зокрема:

— раціонально-інтуїтивна модель оволодіння конфліктною ситуацію, розроблена американською вченою Джіні Грехем Скотт, дозволяє навчитись включати до роботи свідомість та інтуїцію при виборі образу дії у конфліктній ситуації одразу ж від моменту її виникнення, долаючи породжені конфліктом негативні емоції;

— метод переговорів або переговорів по суті дозволяє навчитись розв'язувати проблеми на підставі їх якісних властивостей (тобто виходячи з суті справи), а не на підставі з'ясування позицій кожної з конфліктуючих сторін й визначення того, на що може погодитись кожна з них.

Оволодіваючи умінням урегулювання й управління конфліктами, вартує зважати на наступні позиції:

— якщо не вдається вплинути на конфліктну взаємодію, то доцільно впливати хоча б на конфліктну ситуацію, що розглядається як обхід конфлікту, тобто як його подолання, а не конструктивне розв’язання;

— під час замирення не допускати образи жодної з конфліктуючих сторін;

— профілактиці конфліктів у колективі сприяє робота з формування у його членів “Ми-образу”;

— конфлікт — це конструктивне явище; джерело життєвого досвіду, самовиховання й самонавчання. Є конфлікт — є рух уперед!

9.8. Методи погашення конфліктів

9.8.1. Прямі методи погашення конфлікту.

Конфлікт у групі між кількома чи двома особами  завада нормального спілкування для всіх!!!

Замирення ворогуючих необхідне з тим, щоб:

 не йти урозріз із загальними етичними нормами;

 не принижувалась гідність обох сторін.

Місія замирення лежить, звичайно, на старшому (у школі  на вчителеві).

Прямі методи замирення:

1. Учитель по черзі запрошує усіх учасників конфлікту для того, щоб вони виразили суть і причини конфлікту. При цьому він присікає спроби кожної сторони “очорнити “ іншу; вимагає лише фактів. Як тільки зясовує обєктивне  запрошує конфліктуючих до відкритої розмови, вислуховує й приймає рішення  на основі незаперечних постулатів, справедливо. Рішення має бути таким, щоб не підлягало сумнівам.

2. Педагог слухає обидві конфліктуючі сторони при групі, на зборах; виступають і інші. Остаточне рішення приймає педагог від імені групи.

3. Якщо конфлікт не вщухає  до конфліктуючих застосовують певні санкції (від зауважень до адміністративних санкцій).

4. Якщо ж і це не допомагає  вчитель “розводить” конфліктуючих (наприклад, по різних класах).