11. Навіюваність. Залежність між навіюваністю й самонавіюванням.

Навіюваність — це особлива якість психіки людини, що проявляється у здатності людини змінювати свою поведінку на вимогу іншої людини або групи людей, не керуючись при цьому логікою чи свідомими мотивами, тобто неусвідомлювана покора вимогам інших людей.

Людина, піддана навіювальному впливу, часто вважає, що виконувані нею дії є результатом самостійно прийнятого рішення.

Навіюваність — нормальна властивість нервової системи людини. Просто ступінь проявленості її різний у кожному конкретному випадку. Найбільшою є залежність навіюваності від віку. З віком ця здатність психіки людини зменшується. Якщо ж високий рівень навіюваності зберігається, то це здебільшого характеризує людину з негативного боку, як особу з недостатньо розвиненим логічним мисленням або несформованими вольовими якостями, відсутніми власними переконаннями, критеріями оцінки довколишніх реалій, власної поведінки, способу й стилю життя.

Існує оберненопропорційна залежність між навіюваністю й самонавіюванням: чим більший ступінь навіюваності особистості, тим менше вона здатна до ефективного результативного самонавіювання.

Вчителеві, який використовує навіювання як метод педагогічного впливу, слід пам’ятати наступне:

— чим вищий ступінь абстракції пропонованого матеріалу, тим менша сила його навіювального впливу;

— основними прийомами для зростання навіювального (сугестивного) впливу мови є: м’якість і сила голосу, його мелодійність, використання ефекту “неочікуваного повідомлення”;

— могутній навіювальний вплив має музика.

Переконання й навіювання часто настільки тісно взаємопов’язані, що їх практично неможливо чітко диференціювати. В звязку з цим, вони часто виступають як єдиний, комплексний засіб впливу на психіку людини. Переконання повинні мати навіювальний характер, навіювання, у свою чергу, повинні готувати підгрунтя для переконань.

Лабораторно-практичне заняття № 1. Творча особистість

1. Сутність і значення творчих здібностей, креативності, творчого потенціалу в розвиткові творчої особистості; їх передумови.

2. Рівні та етапи творчого розвитку особистості.

3. Класифікація типів творчої особистості.

4. Структура творчих рис особистості; шляхи їх діагностики.

Література

1. Андреев В.А. Воспитание и самовоспитание творческой личности. — Казань, Изд-во Казан. ун-та, 1988. — С. 52-74.

2. Богоявленская Л.В. Путь к творчеству. — М., Знание, 1981.

3. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчої особистості. — К., Вища шк., 1996.

4. Лук А.Н. Психология творчества. — М., Наука, 1978.

5. Моляко В.А. Творческая одарённость и воспитание творческой личности. — К., Знание, 1991.

6. Рибалко В.В. Психологія розвитку творчої особистості. — К., ІЗМО, 1996. — Гл. I.

7. Одарённые дети. — М., Прогресс, 1988.

8. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя. — К., ІСДО, 1994. — С. 13-24.

9. Теплов Б.М. Творческие способности и одарённость // Психология индивидуальных различий. — М., 1982.

10. Шадриков В.Д. Развитие и диагностика способностей. — М., Наука, 1991.