Найтиповіші психологічні бар’єри у спілкуванні:

• неспівпадіння установок — учитель приходить до учнів із задумом цікавого уроку, а клас байдужий, неуважний (в результаті виникає роздратування і таке інше);

• почуття страху (характерне для початкуючих учителів), яке обмежує творчу ініціативу;

• відсутність контакту — вчитель керується лише інформаційними функціями спілкування, ігноруючи соціально-перцептивні функції;

• негативна установка на клас, яка, у більшості випадків, формується лише на підставі думки інших учителів, працюючих у даному колективі;

• страх перед педагогічними помилками (запізнитись на урок, не вкластись у час, неправильно оцінити відповідь учня, помилитись на дошці і таке інше);

• копіювання — учитель відтворює манеру спілкування й діяльності іншого педагога, на якого орієнтується, але не усвідомлює, що механічне перенесення чужого стилю спілкування на свою педагогічну індивідуальність неможливе.

5. Технологія організації поетапного педагогічного спілкування

У практиці педагогічної діяльності використовується наступна структура організації педагогічного спілкування:

1. Моделювання педагогом передбачуваного спілкування з класом під час підготовки до уроку (прогностичний етап).

2. Організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії (комунікативна атака).

3. Керування спілкуванням в ході педагогічного процесу.

4. Аналіз здійснюваної системи спілкування й моделювання подальшої діяльності з урахуванням отриманих результатів від запропонованої системи.

Особливу роль у процесі організації педагогічного спілкування відіграє другий етап, який К.С.Станіславський назвав “зондуванням душі об’єкта”. Цей етап має передстартовий характер. На ньому вчитель уточнює попередні умови спілкування, “вловлює” рівень готовності аудиторії до взаємодії, прагне вибрати оптимальний варіант для початку спілкування на основі чіткої уяви про атмосферу, що склалась.

Проблема розуміння вчителем учнів має ключовий характер у його педагогічній діяльності, адже:

• правильне розуміння вчителем учнів забезпечує творчу роботу педагога, яка визначається пізнанням особистості учнів;

• розуміння учня сприяє більш плідному процесу формування колективу й позитивних міжособистісних стосунків;

• лише за умови чіткого й адекватного взаєморозуміння можлива успішна навчальна діяльність.

Природньо, це вимагає від учителя професійного управління своєю комунікативною діяльністю, що передбачає наявність наступних комунікативних умінь:

4. Уміння спілкуватись на людях.

5. Уміння через правильно збудовану систему спілкування організовувати спільну з учнями творчу діяльність.

6. Уміння цілеспрямовано організовувати спілкування й керувати ним.

Ц і узагальнені групи комунікативних умінь учителя, в свою чергу, включають у себе багато інших компонентів: уміння встановлювати психологічний контакт, перебирати на себе ініціативу у спілкуванні; вміння не виявляти зовнішніх ознак роздратування на неадекватні реакції; визначати зону найближчого розвитку учня у різних сферах діяльності тощо. Зрозуміло, що такий комплекс складних комунікативних умінь педагог може виробити лише при наявності відповідних комунікативних здібностей.