1. Поняття “переконання”

Поняття “переконання” включає, з одного боку, вплив на свідомість особистості, а з другого — результат цього процесу як стійку систему поглядів, на базі яких формується потенційна готовність особистості до дії.

Переконання як психічний стан характеризується стійкими поглядами та щирою впевненістю у їх правильності.

Переконання грунтується на міцних світоглядних знаннях, які тісно переплітаються з волею, становлять зміст мотивів діяльності, справляють істотний вплив на напрямок мислення і дій, внутрішньо зумовлюють лінію поведінки, формують установки людини.

Отже, переконання людини складаються з трьох компонентів, що схематично можна подати так:

Переконання = знання + почуття + поведінка,

тобто у переконанні сповна зреалізовується формула:

усвідомлено —> пережито —> прийнято —> виконано.

У психолого-педагогічних дисциплінах прийнято розглядати переконання як один із основних способів комунікативного впливу (тобто впливу за допомогою слова).

Формування переконань — головне завдання виховання дітей у школі. Переконання школяра повинно стати результатом такої педагогічної взаємодії вчителя і учня, при якій вихованець з об’єкту, на який спрямований педагогічний вплив, перетворюється на суб’єкт виховання. Коли ми не чинимо тиску на дитину, коли у неї є право вибору, тоді її швидше можна переконати, оскільки у неї зростає чутливість до мовленого нами через усвідомлення власної відповідальності за прийняття рішення.

Формуючи переконання школярів, учителеві слід пам’ятати, що ігнорування хоча б одного з вищезазначених компонентів переконання призводить до низької виховної результативності.

2. Істинні та хибні переконання. Прийоми спростування і руйнації хибних переконань.

Переконання бувають як істинними, так і хибними.

Істинні переконання відповідають реальній дійсності і дозволяють людині відчути себе суспільно значущою.

Хибні переконання виникають як синтез негативних поглядів, чужого і власного негативного життєвого досвіду. Хибні переконання призводять до негативних вчинків.

Перебудова хибних переконань потребує тривалих зусиль педагога. Не можливо просто “викорінити” хибні переконання, їх місце у свідомості людини повинні посісти переконання істинні. У роботі зі школярами, перебудову хибних переконань слід здійснювати працюючи одночасно у трьох напрямках:

— формування у класного колективу здорової громадської думки;

— створення цінного індивідуального життєвого досвіду;

— умотивоване спростування хибних переконань.

Запорукою у руйнації хибних переконань є здоровий шкільний колектив з усталеними традиціями, близькими й далекими перспективами у його розвитку.

Використовуючи результати дослідження О.І.Кочетова, можна виділити наступні прийоми умотивованого спростування хибних переконань підлітків:

— спонукання підлітка до порівняння себе з іншими, кращими за нього;

— яскрава демонстрація того, до чого у подальшому можуть призвести хибні погляди й переконання (використання для цього реальних життєвих прикладів, а також прикладів із життя персонажів художніх творів, кінофільмів, вистав, теле- та радіовистав);

— доведення до абсурду логіки міркувань підлітка, який обстоює хибні переконання;

— надання вихованцеві можливості висловити свої аргументи на захист своїх переконань, а потім грамотно й виважено спростувати кожний з них.

Для остаточної руйнації хибних переконань підлітка можна використовувати:

— ситуацію конфлікту із самим собою, тобто зіткнення різних цінностей у духовному житті підлітка;

— зіткнення моральних якостей педагога з викривленою поведінкою школяра;

— перебудову поглядів вихованця шляхом виявлення йому довіри, поваги, навіть тоді, коли він чинить невірно;

відверту боротьбу між хибними переконаннями підлітка й здоровою думкою класу — боротьбу, засновану на спростуванні кожного доказу, на яких грунтується хибне переконання.