9.9. Тренінгова підготовка майбутніх учителів до урегулювання конфліктів.

У конфлікті між учнями педагог повинен виступати в якості арбітру, але при цьому слід памятати, що конфліктуючі  це не шахові фігури. Бути арбітром у конфліктах надто складно, адже арбітр  сам субєкт, а тому він не може бути абсолютно обєктивним. Слід зважати й на індивідуальні особливості арбітра, адже підсвідомо він тяжітиме до того, хто ближчий йому за психологічним складом. Піднятись над собою  це ознака майстерності. Досягти цього можна шляхом відповідних вправлянь  тренінгових занять.

Види тренінгу:

1. Тренінг психофізичного апарату (управління творчим самопочуттям, ліквідація “мязових затисків”, управління педагогічною увагою тощо)  це самостійний етап.

2. Тренінг етапів спілкування (привертання до себе уваги, “зондування” особливостей співрозмовника, розвиток мовленнєвих навичок, навичок “зворотних звязків” із співбесідником тощо).

3. “Цілісний педагогічний тренінг”, що включає акцентування різних ситуацій у класі (від звичайних до складних і незвичайних).

Індивідуальні комунікативні вправи

(Зауваження: вправи  жартівливі, але в них є серйозні задуми; тренуватись слід доти, доки не щезне відчуття трудності у виконанні вправи).

Проба 1. “Гримаса”. Незалежно від настрою, з яким Ви прокинулись, затримайте погляд на відображенні свого обличчя у дзеркалі й зробіть гримасу, яка може Вас розсмішити.

Якщо не виходить, то майте на увазі, що люди можуть сприймати Вас як гордовитого, пихатого, зарозумілого або навіть злого субєкта. Можливо, у спілкуванні Ви буваєте обтяжливо нудним. Ви можете таким і залишатись (це Ваше право), але тоді не нарікайте на недоброзичливість з боку інших.

Проба 2. “Портрет у профіль”. Розмістіть два дзеркала так, щоб побачити себе у профіль. А далі спробуйте не “чепуритись”: зщультеся, не випинайте підборіддя, потримайте рот напіввідкритим, погляд розсіяним. Спробуйте примиритись із тим, що Ви такі є, звикнути до цього.

Якщо важко  значить, не виключено, що Ви не вмієте реалістично оцінити, як Вас бачать інші. Ви вважаєте за краще помилитись у цьому, а тому і Вас часто обманюють.

Проба 3. Частина 1. Попередня проба: “Непомітне спостереження”.

Їдучи у транспорті, з-під лоба придивіться до чийогось обличчя. Намагайтесь робити це так, щоб цього не помітив обєкт Вашого спостереження. Якщо не виходить  значить, у Вас, напевно, надто настирливий, неделікатний погляд, а це обмежує можливості комунікації.

Якщо ваш погляд помітили  одразу ж відведіть очі.

Частина 2. Основна проба: “Уява; перцептивна уява”.

1. Опишіть стан субєкта в даний момент. Хто він? Що і з якою метою він робить?

2. Спробуйте уявити обличчя субєкта: усміхненим, засмученим, насмішкуватим, розгніваним, наляканим, ніжним.

Той, хто не вміє цього уявити (сприймаючи лише сьогочасний вираз обличчя), швидше всього, недостатньо розуміє зміну почуттів і намірів своїх співрозмовників.

Проба 4. “Стриманість”.

При випадковій суперечці (наприклад, у транспорті) заставте себе, незалежно від того, чи правда на Вашому боці, спокійно вимовити “вибачте”, “винен”, а потім замовкнути, як би не принижував Вас “партнер сварки”. Розглядайте шию сусіда, що стоїть попереду, краєвид у вікні тощо.

Не можете стриматись? Значить, Ви надто нестримані, нервові. Це перешкода для спілкування.

Дайте собі обіцянку: протягом місяця (двох чи більше) виховувати в собі у подібних випадках холоднокровність та витримку.

З точки зору оточуючих, той, хто мовчить, поводить себе більш гідно, ніж той, хто скандалить, викрикує тощо, тому “публіка” неодмінно стане на Ваш бік.