5. Основні етапи розвитку професійно-педагогічної культури.

Деякі автори розглядають професійну діяльність учителя як шлях переходу від нижчих до вищих етапів розвитку професійної культури вчителя. Так, Ю.К.Бабанський виділяє три основні етапи розвитку професійно-педагогічної культури:

1. Учитель-професіонал.

Цей етап характеризується оволодінням учителем основами професії, успішним застосуванням у своїй роботі відомих у науці та в практиці прийомів діяльності.

2. Учитель-новатор.

Цей етап характеризується використанням учителем на практиці поряд з випробуваними засобами оригінальних підходів до навчально-виховного процесу.

3.Учитель-дослідник.

Цей етап характеризується умінням учителя не лише генерувати нові ідеї та втілювати їх у власній діяльності, а й науково оцінювати їх ефективність і передавати свій досвід іншим учителям.

6. Творча лабораторія вчителя.

Урок — це творча лабораторія вчителя, кафедра — це його сцена.

А.С.Макаренко писав: “До певної міри урок — це своєрідна педагогічна п’єса, де вчитель виступає як автор сценарію, як людина, котра “вибудовує” драматургію стосунків і керує ними, визначає місце кожного учасника виховного процесу, дії, котра, виникнувши на основі чіткого науково-педагогічного задуму, згодом починає розвиватися за законами педагогічної імпровізації, оскільки реальний виховний процес защораз “підкидає” все нові й нові педагогічні ситуації” ¹⁰.

Творчий учитель, як ніхто інший, розуміє необхідність:

— підтримування емоційно-інтелектуального фону кожного уроку;

— створення творчого самопочуття й управління ним;

— відбору та систематизації навчального матеріалу, що складають елементи цілого й часткового;

— психофізичного налаштування на урок;

— підтримання оптимального темпу уроку тощо.

Серед способів підтримування емоційно-інтелектуального фону уроку можна назвати такі:

— використання цікавої інформації у змісті виучуваного й додаткового матеріалу;

— включення в урок відомостей про ті чи інші відкриття, епізодів, повязаних із життям тих чи інших відомих учених;

— проблемне навчання;

— емоційно забарвлене ставлення вчителя до навчального матеріалу тощо.

7. Творче самопочуття педагога.

Творче самопочуття повинно пронизувати всю діяльність учителя; особливо важливим воно є під час підготовки до уроку та упродовж його проведення.

Творчим самопочуттям управляють розум, воля і почуття.

Елементами творчого самопочуття вчителя на уроці є:

— підготовка до уроку (вчитель повинен памятати, що оригінально продуманий урок народжує внутрішній творчий стан);

— знайомство з навчальним матеріалом, свідоме збудження бажання його викладати;

— “пошук” у самому собі та зовні себе духовного матеріалу для творчості;

— бачення класу, кожного учня, своїх дій;

— поділ уроку на “частини” (фрагменти), обєднані спільним педагогічним завданням, привабливість цього завдання;

— розслаблення мязів;

— дотримання оптимального темпу уроку;

— тренування творчої уяви; робота з колами творчої уваги.

Зупинимось детальніше на 2-х останніх названих нами елементах творчого самопочуття вчителя.

Темп уроку — це не лише проблема культури праці, а й проблема дисципліни та якості уроку. Творчі вчителі, справжні майстри педагогічної праці, знають, що темп навчальної діяльності повинен бути високим, але посильним для всіх.

Для визначення оптимального темпу роботи на уроці рекомендується наступне:

— знайти “середній” темп уроку, який значною мірою задовольняє всіх;

— врахувати індивідуальні можливості учнів;

— віднайти оптимальне поєднання колективної та індивідуальної форм роботи на уроці;

— змінювати й урізноманітнювати види діяльності учнів;

— скоротити до мінімуму марнотратство часу.

Слід мати на увазі, що темп роботи на уроці потрібно збільшувати поступово.

Управління творчим процесом невідємно повязане з управлінням своїм словом. Творча робота над словом і його перетворення у реальність відбувається за участю творчої уяви. Кожне слово повинно бути результатом пізнавального життя уяви. Уява потрібна для створення нового, для оновлення старого, а тому слід її розвивати й тренувати.

Вчителеві необхідно тренувати також довільну й мимовільну творчу увагу. Тренування мають відбуватись під гаслом: “Увага й цікавість — єдині”.

Етапи тренування уваги наступні:

— концентрація уваги на конкретному довільно обраному обєкті;

— тривале утримання уваги на обраному обєкті з долученням того, що є у ньому всередині, а також того, що оточує його зовні;

— вміння перетворювати довільну активну увагу у мимовільну (захоплення обєктом);

— уміння легко, швидко й вільно переключати свою активну зосередженість з одного обєкта на інший, довільно розширюючи або звужуючи коло уваги.

Творчий учитель усвідомлює також роль і місце самоконтролю як у прискореному розвиткові педагогічних здібностей взагалі, так і у створенні й утриманні творчого самопочуття.

Звертання до самоаналізу створює підгрунтя для самоуправління та самовдосконалення вчителя на уроках та в позаурочний час, що, в свою чергу, викликає задоволення від праці, поповнюючи духовні сили вчителя, живлячи його творчий потенціал.

Створювати й утримувати творче самопочуття допоможе справжнє почуття гумору, яке сприяє підтримці робочої атмосфери у класі, навіть коли учні втомлені і їхня увага розпорошується.