Гуманістична спрямованість особистості Якості особистості вчителя

3. Критеріями майстерності педагога є:

 доцільність (за спрямованістю);

 продуктивність (за результатами);

 діалогічність (за характером стосунків);

 оптимальність (за вибором засобів);

 творчість (за змістом діяльності).

4. Рівні оволодіння педагогічною майстерністю

В оволодінні майстерністю можна виокремити кілька рівнів:

1. Елементарний рівень.

У вчителя наявні лише окремі якості професійної діяльності. Найчастіше  це володіння знаннями для виконання педагогічної дії, володіння предметом викладання. Проте продуктивність навчально-виховної діяльності вчителя поки ще є низькою.

2. Базовий рівень.

Учитель володіє основами педагогічної майстерності:

 педагогічні дії гуманістично зорієнтовані;

 стосунки з учнями і колегами розвиваються на позитивній основі;

 добре засвоєно предмет викладання;

 методично впевнено і самостійно організовано навчально-виховний процес на уроці.

Цього рівня, як правило, досягають наприкінці навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.

3. Досконалий рівень.

Характеризується:

 чіткою спрямованістю дій учителя, їх високою якістю;

 діалогічною взаємодією у спілкуванні.

Вчитель самостійно планує і організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи головним завданням розвиток особистості учня.

4. Творчий рівень.

Характеризується ініціативністю і творчим підходом до організації професійної діяльності.

Вчитель самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.

5. Поняття педагогічної техніки.

Найголовнішим у діяльності педагога, підмурівком його роботи є спрямованість його діяльності і професіоналізм знань. Проте, А.С.Макаренко твердив, що для нього, в його практиці, та й для інших педагогів “стали вирішальними такі “дрібниці”:

 як стояти;  як сидіти;  як подивитись”.

 як підвестися зі стільця, з-за стола;

 як підвищити голос, усміхнутися;

(Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду//

Твори: В 7т.  К., 1954.  Т.5.  С. 215).

Чи не є вміння сказати “Йди-но сюди!” з багатьма відтінками вирішальною ознакою високої кваліфікації педагога? (Замислимося).

А.С.Макаренко неодноразово підкреслював необхідність для вчителя володіти прийомами організації власної поведінки і впливу на учня. Для позначення цього явища він увів поняття “педагогічна техніка”, яка має нагадувати педагогові про необхідність дбати не лише про сутність нашої діяльності, а й по форму вияву своїх намірів, свого духовного потенціалу. Адже “вихованець сприймає вашу душу та ваші думки не тому, що знає, що у вас на душі робиться, а тому, що бачить вас, слухає вас”. (Макаренко А.С. Там само.  С.163).

Педагогічна техніка як сукупність професійних умінь сприяє гармоній ній єдності внутрішнього змісту діяльності вчителя і зовнішнього його вираження.

І тоді майстерність педагога виявиться в синтезі духовної культури і педагогічно доцільної зовнішньої виразності.

Педагогічна техніка  це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це володіння комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти успіхів у виховній роботі.

 як подивитись”.

Поняття “педагогічна техніка” містить 2 групи складових:

1. група повязана з умінням педагога керувати своєю поведінкою:

 техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою);

 керування емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття;

 опанування умінням соціалльної перцепції (техніка керування увагою, уявою);

 техніка мовлення (керування диханням, дикцією, темпом мовлення);

2 група повязана з умінням вплинути на особистість і колектив:

 техніка організації контакту;

 техніка управління педагогічним спілкуванням;

 техніка організації колективних творчих справ тощо.

Складові обох груп (умінь) педагогічної техніки спрямовані:

 або на організацію внутрішнього самопочуття педагога;

 або на вміння це почуття адекватно виявити зовні.

Тому слідом за театральною педагогікою педагогічну техніку доцільно поділити на зовнішню і внутрішню відповідно до мети її використання.

Внутрішня техніка  створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.

Зовнішня техніка  втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.