9.9. Тренінгова підготовка майбутніх учителів до урегулювання конфліктів.

У конфлікті між учнями педагог повинен виступати в якості арбітру, але при цьому слід памятати, що конфліктуючі  це не шахові фігури. Бути арбітром у конфліктах надто складно, адже арбітр  сам субєкт, а тому він не може бути абсолютно обєктивним. Слід зважати й на індивідуальні особливості арбітра, адже підсвідомо він тяжітиме до того, хто ближчий йому за психологічним складом. Піднятись над собою  це ознака майстерності. Досягти цього можна шляхом відповідних вправлянь  тренінгових занять.

Види тренінгу:

1. Тренінг психофізичного апарату (управління творчим самопочуттям, ліквідація “мязових затисків”, управління педагогічною увагою тощо)  це самостійний етап.

2. Тренінг етапів спілкування (привертання до себе уваги, “зондування” особливостей співрозмовника, розвиток мовленнєвих навичок, навичок “зворотних звязків” із співбесідником тощо).

3. “Цілісний педагогічний тренінг”, що включає акцентування різних ситуацій у класі (від звичайних до складних і незвичайних).

Індивідуальні комунікативні вправи

(Зауваження: вправи  жартівливі, але в них є серйозні задуми; тренуватись слід доти, доки не щезне відчуття трудності у виконанні вправи).

Проба 1. “Гримаса” Незалежно від настрою, з яким Ви прокинулись, затримайте погляд на відображенні свого обличчя у дзеркалі й зробіть гримасу, яка може Вас розсмішити.

Якщо не виходить, то майте на увазі, що люди можуть сприймати Вас як гордовитого, пихатого, зарозумілого або навіть злого субєкта. Можливо, у спілкуванні Ви буваєте обтяжливо нудним. Ви можете таким і залишатись (це Ваше право), але тоді не нарікайте на недоброзичливість з боку інших.

Проба 2. “Портрет у профіль”. Розмістіть два дзеркала так, щоб побачити себе у профіль. А далі спробуйте не “чепуритись”: зщультеся, не випинайте підборіддя, потримайте рот напіввідкритим, погляд розсіяним. Спробуйте примиритись із тим, що Ви такі є, звикнути до цього.

Якщо важко  значить, не виключено, що Ви не вмієте реалістично оцінити, як Вас бачать інші. Ви вважаєте за краще помилитись у цьому, а тому і Вас часто обманюють.

Проба 3 .

Частина 1. Попередня проба: “Непомітне спостереження”.

Їдучи у транспорті, з-під лоба придивіться до чийогось обличчя. Намагайтесь робити це так, щоб цього не помітив обєкт Вашого спостереження. Якщо не виходить  значить, у Вас, напевно, надто настирливий, неделікатний погляд, а це обмежує можливості комунікації.

Якщо ваш погляд помітили  одразу ж відведіть очі.

Частина 2. Основна проба: “Уява; перцептивна уява”.

1. Опишіть стан субєкта в даний момент. Хто він? Що і з якою метою він робить?

2. Спробуйте уявити обличчя субєкта: усміхненим, засмученим, насмішкуватим, розгніваним, наляканим, ніжним.

Той, хто не вміє цього уявити (сприймаючи лише сьогочасний вираз обличчя), швидше всього, недостатньо розуміє зміну почуттів і намірів своїх співрозмовників.

Проба 4. “Стриманість”. При випадковій суперечці (наприклад, у транспорті) заставте себе, незалежно від того, чи правда на Вашому боці, спокійно вимовити “вибачте”, “винен”, а потім замовкнути, як би не принижував Вас “партнер сварки”. Розглядайте шию сусіда, що стоїть попереду, краєвид у вікні тощо.

Не можете стриматись? Значить, Ви надто нестримані, нервові. Це перешкода для спілкування.

Дайте собі обіцянку: протягом місяця (двох чи більше) виховувати в собі у подібних випадках холоднокровність та витримку.

З точки зору оточуючих, той, хто мовчить, поводить себе більш гідно, ніж той, хто скандалить, викрикує тощо, тому “публіка” неодмінно стане на Ваш бік.

Проба 5. “Прихильність до антипата”. Серед Ваших знайомих студентів, як і в багатьох, є один чи кілька, котрі викликають у Вас певну неприязнь.

Коли зявиться можливість непомітно поспостерігати за цим студентом, налаштуйте себе так, ніби Ви його близький родич (брат, сестра), і що він дорогий Вам кожною своєю рисочкою.

Не виходить? Можливо, Ви не вмієте бути обєктивним і приймаєте свої субєктивні думки за правду в останній інстанції.

Проба 6. “Комунікативний контакт”. Придивіться до того, як працює незнайома людина й заставте себе висловити йому своє схвалення. Наприклад, продавщиці, котра вправно відпускає товар (наприклад, зважує цукерки), скажіть із усмішкою: “Здорово у Вас це виходить…”

Не можете зважитись? Можливо, Ви схильні до контакту масок (маска покупця замість емоційної взаємодії з партнером).

Тон Вашого схвалення повинен бути не милостивим, не поблажливим, не зверхнім, а дружелюбним й трохи заздрісним (“Мені б так уміти”).

Проба має зворотний звязок: на поблажливі, милостиві нотки Вам відповідають кривою усмішкою, неприязним поглядом або брутальністю. Звідси висновок  слід вправлятись іще.

Проба 7. “Перцепція у спілкуванні”. В колі друзів дайте собі завдання нікого не перебивати й уважно слухати того, хто говорить. Слухаючи, роздумуйте: “Чому він це говорить? Він справді веселий чи удає з себе такого? Сумний чи робить вигляд? Чи має приховану мету висловлювань? Яку?”

Уявіть, що він  це Ви. Уявіть себе, яким Ви виглядаєте зараз у його очах. Налаштуйтесь так, щоб при цьому не засуджувати товариша й не шукати рис (ознак) своєї переваги над ним. Просто вникайте у його душевний стан.

Не виходить? Видно, Ви занадто “захоплені собою”, й у бесіді слухаєте швидше себе, аніж співрозмовника.

Проба 8. “Коло спілкування”. Проаналізуйте своє коло спілкування.

За стародавньою мудрістю, справжнє розуміння душевного життя інших доступне лише тому, хто одночасно звязаний приятельськими узами (саме приятельськими, а не посадовими чи сімейними) хоча б з одним: 1) ровесником; 2) молодшим за вас (на 3-5 років); 3) значно молодшим за вас (на 5-10 років); 4) дитиною; 5) старшою за вас людиною (на 3-5 років); 6) значно старшою за вас людиною; 7) людиною похилого віку.

Нездатність підтримувати приятельські стосунки, наприклад, з підлітком або літньою людиною може свідчити про вузькість Вашої спрямованості на інших людей, що, напевно, робить Вас не дуже цікавим співрозмовником у певних ситуаціях.

Людина, котрій неважко (або одразу, або після періоду вправ) даються 6 з 8-ми наведених проб, може вважати себе більш-менш здатною до спілкування, претендувати на те, щоб допомагати іншим, в тому числі школярам, вдосконалювати форми своїх міжособистісних контактів. Для цього, зрозуміло, потрібно володіти ще й певною системою педагогічних знань і умінь.

Але, окрім індивідуальних вправ, потрібне ще й оволодіння комунікативними навичками в групі.