13. Практичні вправи на розвиток уяви.

Психотерапевт Шульц, котрий започаткував аутогенне тренування (АТ), зараховував усі вправи аутотренінгу до нижчого ступеня, так званих “стандартних вправ” . До вищого ступеня він зарахував вправи, які дозволяють навчитися викликати яскраву візуалізацію уявлень і занурювати себе у стан “нірвани” (стан повного спокою, знетямлення). Цей ступінь отримав назву “аутогенна медитація” (самоспоглядання). Для досягнення цього ступеня рекомендується виконувати пропоновані вправи, котрі сприяють насамперед розвиткові концентрації уваги, творчої уяви й саморегуляції психофізичного стану.

Вправа 1.

Відведіть очні яблука вгору й “дивіться” , не відриваючи очей, в одну точку, розташовану приблизно у середній лобній частині волосяного покрову голови.

Вправа 2 (на візуалізацію уявлень).

Викличте уявлення однотонного кольору образів конкретних предметів.

Примітка. Ця вправа рекомендується тим, хто регулярно тренується не менше шести місяців у році. Виконується вправа упродовж 30 — 60 хв. Завдання вважаються виконаними, якщо викликаються уявлення будь-якого кольору, а також образи предметів і, нарешті, образи інших людей.

Вправа 3 (на викликання “маревоподібного” стану — стану інтенсивного занурення)

“Занурюйтесь” у себе так, щоб увійти в стан, під час якого такі абстрактні поняття як: краса, щастя, справедливість — почнуть викликати відповідні зорові образи.

Вправа 4 (на викликання своєрідного стану розщеплення свідомості [глибокого занурення]).

Той, хто займається, повинен досягти такого стану, при якому на запитання “Що я роблю правильно? У чому полягає зміст моєї роботи?” він отримуватиме словесні відповіді у вигляді “внутрішнього голосу” або здорових сновидних образів.

Останнім часом різноманітні методи візуалізації набули широкого використання в США (М.Мольц, Д.Рейнуотер, Д.Г.Скотт та ін.) для подолання конфліктів, досягнення успіху у бізнесі, покращання спілкування, набуття емоційної рівноваги тощо. Наведемо деякі приклади використання вправ такого роду.

Вправа 5 (на відволікання /д.Рейнуотер/).

Зосередьте увагу на будь-якому предметі (це може бути будь-що: ніготь пальця, клаптик паперу, правий черевик тощо). Уважно розгляньте всі його деталі, помацайте, понюхайте його, думайте лише про нього. Детально опишіть його (наприклад: “це мій правий черевик, він чорного кольору, носок у нього заокруглений, підошва з внутрішнього боку дещо зносилася, напис на підкладці ледь-ледь можна розібрати, коло шнурівки ледь помітна подряпина” тощо).

Вправа 6 (“Поплавок в океані” /д.Рейнуотер, 1989/).

Уявіть, що Ви маленький поплавок у безмежному океані...

У Вас відсутній компас, карти, кермо, весла...

Ви рухаєтесь туди, куди Вас несе вітер і океанські хвилі...

Велика хвиля час від часу накриває Вас, але Ви раз у раз з’являєтесь на поверхні...

Відчуйте ці пірнання й виринання...

Відчуйте рух хвилі... тепло сонця... краплі дощу... подушку моря під Вами, яка Вас підтримує...

Відчуйте почуття, які виникають у Вас, коли Ви уявляєте себе маленьким поплавком у безмежному океані.

Вправа 7 (“Храм тиші” /д.Рейнуотер, 1989/).

Уявіть себе на прогулянці у багатолюдному галасливому місті...

Околиця...

Відчуйте, як Ваші ноги крокують бруківкою...

Зверніть увагу на інших перехожих, вираз їх облич, фігури...

Зауважте, що декотрі з перехожих виглядають заклопотаними, збентеженими, деякі — спокійні, радісні...

Зверніть увагу на транспорт, його швидкість, шум автомобілів... вереск гальм...(можливо Ви чуєте й інші звуки?)

Зверніть увагу на вітрини магазинів... хлібний магазин... квітковий...

Може Ви побачили у натовпі знайоме обличчя, чи підійдете Ви привітатися? Чи пройдете мимо?

Зупиніться й подумайте, що Ви відчули на цій шумній, діловій вулиці?

Тепер зверніть за ріг і пройдіть спокійнішою вулицею...

Трохи пройшовши вперед, Ви побачите величезну споруду, яка архітектурно різниться від усіх інших...

На ній велика таблиця з написом “Храм тиші” ...

Ви розумієте, що цей храм — це місце, де не чути ніяких звуків, де ніколи не було вимовлено жодного слова...

Ви підходите і торкаєтеся важких різьблених дверей... Відкриваєте їх, заходите... опиняєтесь у оточенні повної і глибокої тиші...

.........Якщо бажаєте залишити споруду, штовхніть масивні двері, вийдіть на вулицю...

Як Ви тепер себе почуваєте? Запам’ятайте дорогу, яка веде до “Храму тиші” щоб Ви завше могли повернутися туди при потребі.