7. Педагогічний такт. Умови оволодіння педагогічним тактом

Демократичному стилеві притаманні педагогічно доцільний тон у спілкуванні, педагогічний такт.

Педагогічний такт — почуття міри, що підказує вчителеві найделікатнішу лінію поведінки у ставленні до дітей; уміння вчителя належним чином поводити себе, виявляючи повагу до вихованців, підтримуючи в них почуття власної гідності.

Педагогічний такт потрібен учителеві на всіх етапах уроку:

1. При перевірці й оцінці знань учнів:

• слід бути зацікавленим і уважним до відповіді школяра (байдужість заважає);

• проявляти витримку при утрудненнях у відповідях учнів (“Не поспішай”, “Подумай”, а не — “Це ні до чого!”);

• підтримувати, заохочувати вихованця під час відповіді усмішкою, поглядом, кивком голови (небажаними є: коментар по ходу, переривання відповіді);

2. При оцінюванні знань з предмету:

• радіти кожному успіху учня, помічати його;

• співпереживати при невдачах — це створює атмосферу довір’я при спілкуванні;

• мотивувати оцінку, особливо при слабких відповідях — це сприяє досягненню справедливості й розумінню причин недоліків, які слід усунути при наступній взаємодії.

Класифікація позитивних реакцій учителя на відповідь учня

№з/п	Реакції вчителя на відповіді учня	Висловлення вчителя
1	Реакція  заохочення зусиль, схвалення діяльності	 “Молодець! Мені подобається твоя думка”.  “Добре! Важко не погодитися з твоїми висновками”.
2	Реакція як створення установки на подальшу активну пізнавальну діяльність	 “Поміркуй ще, і ми отримаємо цікаве рішення”.  “Хід думок цікавий, але аргументація не переконує. Як це можна виправити? ”
3	Реакція  уточнення відповіді	 “Чи є в когось думки з приводу сказаного? Хто може запропонувати інший шлях розвязання? ”
4	Реакція  виявлення відповіддю стимулювання додаткових зусиль учнів	 “Важко погодитися з твоїми висновками, вони не переконують. Можливо, необхідні інші приклади… Хотілося б більшої доказовості і аргументації у відповіді…”  “Намір зрозумілий, але цього недостатньо!..”

3. при поясненні нового матеріалу. На цьому етапі педагогічний такт виступає як міра діяльності й виражається так:

• учитель не “розжовує” занадто навчальний матеріал, щоб не викликати нудьгу в дітей, не послабити їхньої цікавості та уваги;

• вчитель активізує увагу школярів зверненнями, котрі виражають довіру до їх можливостей;

• учитель не протиставляє свої знання рівневі підготовки учнів, не демонструє своєї зверхності;

4. При організації самостійної роботи учнів.

На цьому етапі педагогічний такт проявляється в умінні вчителя поєднувати контроль із довір’ям, а саме:

— не доцільно постійно стежити за учнями й контролювати кожний їх рух;

— спостереження має бути непомітним, вибірковим, доброзичливим (як ненав’язлива допомога);

• ставлення до дітей та спілкування з ними — довірливе, як із рівними.

Педагогічний такт передбачає й гнучкість поведінки вчителя, тобто тактику, а саме, на уроці — суворий тон, поза уроками — вільний.