9.8.2. Опосередковані методи погашення конфліктів

Більш ефективними методами замирення конфліктуючих є опосередковані методи погашення конфліктів.

Принцип “виходу почуттів”. Якщо людині дати змогу виразити свої негативні емоції, то поступово вони “самі по собі” змінюються на позитивні.

Від учителя при цьому вимагається наявність:

 професійного терпіння;

 здатності емоційно підтримувати співбесідника (не обривати людину, навіть, якщо вона не права);

 якщо не підтримки, то хоча б співчуття.

Принцип “емоційної віддачі”.

Учень, котрий звертається до Вас з претензіями на іншого, повинен розглядатись як страждаюча особа, навіть, якщо Вам відомо, що постраждав не він, а інша сторона. Для цього слід знати позитивні сторони особи, яка звертається до Вас, і апелювати саме до них!!!

Тоді у розмові зі скаржником можна використовувати звертання такого роду:

 “Геннадію, ти ж напрочуд чуйний хлопець; тонко сприймаєш музику, поезію… Як тебе лихий поплутав бути таким жорстоким у конфлікті з Максимом?”

 “Чи знаєш ти, Григорію, стародавню мудрість про те, що з двох, хто сперечається, неправий той, хто розумніший?.. А тебе, до речі, всі вважають мудрим”.

 “У тебе, Анастасіє, чудові, одухотворені очі, добра усмішка… Якби ти побачила себе в дзеркалі в той момент, коли ти ображала Олену! Злоба нікому не до лиця, а тобі  особливо!”

Зауважимо, що лестити при цьому не потрібно, оскільки викличемо лише зневагу. Слід використовувати прийом “авторитетного третього”.

Принцип “оголеної агресії”

Педагог спеціально дає можливість ворогуючим можливість виразити свою неприязнь. Це можна зробити як приховано, так і відверто.

1. Опосередковано (приховано): дати змогу ворогуючим виявити свою взаємну неприязнь на людях. Наприклад, у диспуті, грі, спортивній грі, змаганні тощо.

2. Пряма форма. Учасники конфлікту сваряться в присутності педагога. При цьому, як правило, конфлікт не набуває крайніх форм. Давши можливість висловитись (виговоритись) усім конфліктуючим сторонам, педагог не відпускає їх, а продовжує роботу на основі одного з принципів, описаних нижче.

Принцип “примусового вислуховування опонента”.

Педагог зупиняє сварку й дає конфліктуючим настанову: “Кожний з вас, перш, ніж відповідати опонентові, повинен з максимальною точністю повторити останню фразу”.

Опоненти, як правило, не можуть цього зробити, оскільки під час конфлікту кожен слухає лише себе! Опонентові здебільшого приписуються тон і слова, яких не було! Педагог фіксує на цьому факті увагу обох. (Зауважимо, що для протоколювання конфлікту можна використати диктофон, магнітофон). Завдання педагога полягає в тому, щоб змусити опонентів вислуховувати один одного. Це зменшує, помякшує антагонізм, підвищує самокритичність.

Принцип “обміну позицій”.

Педагог зупиняє суперечку й просить помінятись місцями (пересісти) й дає установку: “Василь уявляє, що він Степан і навпаки…” (Але цей прийом може “не спрацювати”).

Принцип “розширення світогляду” тих, хто сперечається.

Педагог протоколює суперечку, використовуючи магнітофон, а краще відеоапаратуру.

Після зупинки суперечки проводиться відтворення аудіо- чи відеозапису. Конфліктуючі сторони розуміють, наскільки некрасиво себе поводили.

На цьому фоні педагог приступає до професійного розбору (розгляду) конфлікту. При цьому наголошує на вищих людських якостях: добра, щирості, справедливості.