Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОПМ LEKZII.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
04.05.2019
Размер:
1.23 Mб
Скачать

Тема 5. Переконання та навіювання як способи педагогічного впливу план

1. Поняття “переконання”.

2. Істинні та хибні переконання. Прийоми спростування і руйнації хибних переконань.

3. Класифікація переконань. Форми переконання як способу педагогічного впливу. Вимоги до переконання як до методу комунікативної взаємодії. Умови ефективного переконувального впливу.

4. Теза, аргументи, способи доведення, умовиводи (висновки) як складові переконувального впливу. Типові помилки при доведенні.

5. Умови ефективності оволодіння вчителем технікою переконання.

6. Навіювання; його основні особливості.

7. Класифікація видів навіювання.

8. Поради сугестору.

9. Самонавіювання.

10. Умови ефективності навіювального впливу педагога.

11. Навіюваність. Залежність між навіюваністю й самонавіюванням.

1. Поняття “переконання”

Поняття “переконання” включає, з одного боку, вплив на свідомість особистості, а з другого — результат цього процесу як стійку систему поглядів, на базі яких формується потенційна готовність особистості до дії.

Переконання як психічний стан характеризується стійкими поглядами та щирою впевненістю у їх правильності.

Переконання грунтується на міцних світоглядних знаннях, які тісно переплітаються з волею, становлять зміст мотивів діяльності, справляють істотний вплив на напрямок мислення і дій, внутрішньо зумовлюють лінію поведінки, формують установки людини.

Отже, переконання людини складаються з трьох компонентів, що схематично можна подати так:

Переконання = знання + почуття + поведінка,

тобто у переконанні сповна зреалізовується формула:

усвідомлено —> пережито —> прийнято —> виконано.

У психолого-педагогічних дисциплінах прийнято розглядати переконання як один із основних способів комунікативного впливу (тобто впливу за допомогою слова).

Формування переконань — головне завдання виховання дітей у школі. Переконання школяра повинно стати результатом такої педагогічної взаємодії вчителя і учня, при якій вихованець з об’єкту, на який спрямований педагогічний вплив, перетворюється на суб’єкт виховання. Коли ми не чинимо тиску на дитину, коли у неї є право вибору, тоді її швидше можна переконати, оскільки у неї зростає чутливість до мовленого нами через усвідомлення власної відповідальності за прийняття рішення.

Формуючи переконання школярів, учителеві слід пам’ятати, що ігнорування хоча б одного з вищезазначених компонентів переконання призводить до низької виховної результативності.

2. Істинні та хибні переконання. Прийоми спростування і руйнації хибних переконань.

Переконання бувають як істинними, так і хибними.

Істинні переконання відповідають реальній дійсності і дозволяють людині відчути себе суспільно значущою.

Хибні переконання виникають як синтез негативних поглядів, чужого і власного негативного життєвого досвіду. Хибні переконання призводять до негативних вчинків.

Перебудова хибних переконань потребує тривалих зусиль педагога. Не можливо просто “викорінити” хибні переконання, їх місце у свідомості людини повинні посісти переконання істинні. У роботі зі школярами, перебудову хибних переконань слід здійснювати працюючи одночасно у трьох напрямках:

— формування у класного колективу здорової громадської думки;

— створення цінного індивідуального життєвого досвіду;

— умотивоване спростування хибних переконань.

Запорукою у руйнації хибних переконань є здоровий шкільний колектив з усталеними традиціями, близькими й далекими перспективами у його розвитку.

Використовуючи результати дослідження О.І.Кочетова, можна виділити наступні прийоми умотивованого спростування хибних переконань підлітків:

— спонукання підлітка до порівняння себе з іншими, кращими за нього;

— яскрава демонстрація того, до чого у подальшому можуть призвести хибні погляди й переконання (використання для цього реальних життєвих прикладів, а також прикладів із життя персонажів художніх творів, кінофільмів, вистав, теле- та радіовистав);

— доведення до абсурду логіки міркувань підлітка, який обстоює хибні переконання;

— надання вихованцеві можливості висловити свої аргументи на захист своїх переконань, а потім грамотно й виважено спростувати кожний з них.