Питання 5. Види людської діяльності: практична, теоретична, духовна

Література: 23, ст. 51 - 56.

Довести, що цілеспрямована, свідома, активна діяльність людини є суттєвою, невід’ємною характеристикою людини. Без діяльності неможливе існування людського роду. Діяльність постає основою буття людини як особливий спеціальний прояв людської активності. Пояснити, що особливістю людської діяльності є те, що вона:

- має перетворювальний, а не пристосувальний характер; людина, створюючи культуру, змiнює природу;

- спрямована до певної мети (цiлеспрямована), а тому вона надає своїм результатам певних функцiй та певного призначення;

- предметна, тобто вона вилучає з природно-космiчної цiлісності властивості, якостi, сили, характеристики речей та процесiв, залучаючи їх до змiсту діяльностi та людського пiзнання;

- антропомiрна, тобто на її процесах, змiстi, характеристиках лежить масштаб людини, її iнтересiв, потреб, знань; у цьому сенсi дiяльнiсть постає «вiзитною карткою» людства певного рiвня розвитку;

- соцiально органiзована, тобто передбачає людськi об’єднання, спiлкування, розподiл працi, обмiн знаннями та навичками;

- свiдома, тобто духовно зумовлена;

- лише тодi набуває розвиненого вигляду, коли вона переростає у самодiяльнiсть.

- є універсальним середовищем, що поєднує людину з світом.

Охарактеризувати основні види діяльності:

• матеріальна (практична) – це діяльність, направлена на перетворення природи і створення матеріальних цінностей;

• духовна – це діяльність, результатами якої є знання, поняття, ідеї, твори літератури, мистецтва;

• духовно-практична – це діяльність, направлена на створення особливих символічних форм, що фіксують вищі цінності людини (філософія, мораль, релігія, мистецтво, тощо).

Види діяльності розрізняють і за сферами:

• трудова;

• освітня;

• споживча;

• громадська;

• політична;

• ігрова та ін..

Людина, як суб’єкт діяльності, реалізує себе в різних сферах діяльності. Такими сферами є :

- економiчна сфера — це галузь матерiального виробництва необхiдних для життя окремої людини i суспiльства в цiлому матерiалiв i продуктiв. Це також вiдносини i зв’язки, що складаються між iндивiдами, групами людей вiдносно засобiв виробництва, обміну, розподiлу i споживання благ; це i господарство певної країни, регiону, свiту, яке включає певнi галузi та види виробництва;

соцiальна сфера - iсторично усталена вiдносно стiйка система зв’язкiв мiж рiзними елементами суспiльства як цiлого: окремими iндивiдами i спiльностями людей (сiм’я, плем’я, народнiсть, нацiя, народ, клас, жителi мiста i села, працiвники фiзичної i розумової працї, пенсiонери, молодь). Основне значения для розумiння соцiальної сфери суспiльства мають поняття суспiльно-економiчної формації, цивілізації;

- полiтична сфера - охоплює відносини i взаємодії мiж класами, нацiями, iншими соцiальними групами, партiями, державами, окремими особами, ядром яких є проблема досягнення, утримання i використання державної влади;

духовна сфера життя суспiльства включає в себе iнтелект i почутта людей, процес i результати їх пiзнавальної дiяльностi, моральнi норми, традицiї, звички. Складовою частиною духовного життя є рiзнi iдеї, теорії i образи, зафiксованi в досягненнi науки, лiтератури, мистецтва. Це також i атмосфера мiжособистісних вiдносин мiж великими i малими групами людей (любов — ненависть, колективiзм — індивiдуалiзм, спiвробiтництво — протиборство).

Всi сфери суспiльного життя дуже тісно пов’язанi мiж собою в реалъному життi, повсякчасно дiють одна на одну.

Довести, що основною, фундаментальною формою дiяльностi людини є праця. Завдяки праці удосконалюються рiзнi економiчнi, організацiйнi, психологiчнi та iншi науково-обгрунтованi системи iнтенсифiкацiї виробництва. Однак праця поки що не стала найвищою соцiальною цiннiстю для особистостi. Низьким залишається її соцiальний престиж.

Зробити висновок про те, що культура – це процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання світу і самої людини в цьому світі. Діяльність допомагає людині не тільки пізнати світ, а й визначити своє місце у цьому світі.