Питання 30. Європейська культура доби Просвітництва

Література: 16, ст. 190 - 209; 18, ст. 216 - 230; 1, ст. 221 - 224.

Розкрити витоки та основні засади Просвітництва. Це політичний, ідейно-філософський та культурний рух, поширений в країнах Західної Європи у ІІ половині ХVІІ – ХVІІІ ст. Термін «Просвітництво» вперше використали Вольтер та Гердер, але утвердився термін після статті І. Канта «Що таке Просвітництво?» (1784 р.). Просвітники критикували феодально-релігійний спосіб життя і утверджували духовно-ідеологічні та політичні засади буржуазного суспільства. В широкому значенні просвітництво означає просвіту широких верств населення, прилучення їх до культури, науки, мистецтва.

Доба Просвітництва характеризується зміцненням національних держав Європи, швидким розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.

Провідними країнами, діючими в Європейському культурному просторі, яким належать головні досягнення епохи Просвітництва, є Англія, Франція і Німеччина.

Визначити специфічні відмінності французького Просвітництва, що визначалось своєю ідейно-організаційною завершеністю, послідовністю і демократичністю:

• висунення ідеї «суспільного договору» (Ж.Ж. Руссо), свободи (слова, духу, совісті), рівності, вільної праці на благо суспільства, розумного егоїзму та всебічного розвитку особистості, що знайшли втілення в «Декларації прав людини та громадянина»;

• боротьба просвітників з релігійним фанатизмом, офіційною догматикою католицької церкви, абсолютизмом, пропаганда науки, поширення освіти («філософська революція у свідомості людей»);

• розробка теоретичних засад суспільного прогресу (Тюрго, Дідро, Руссо, Вольтер, Гольбах, Гельвецій та ін.);

• вплив ідей раціоналізму на реформування системи освіти та виховання, обґрунтування необхідності демократизації та технізації навчання;

• утвердження ідей розуму, справедливості, громадського ідеалу та обов’язку в художній літературі (Дефо, Стерн, Гете, Шіллер).

Основними напрямками у літературі були:

• просвітницький реалізм (зображення характерів у їх взаємовідносинах з суспільством);

• просвітницький класицизм (класичний образ людини, яка свідомо ставиться до себе і навколишнього світу).

Основними літературними жанрами були роман, філософські повісті, сімейні драми.

• поява енциклопедизму – духовно-інтелектуального та освітнього феномену європейської культури. Енциклопедисти протистояли фанатизму, невігластву, сприяли піднесенню рівня освіченості, поляризації пошукових знань, утвердженню ідей рівності і свободи;

• виникнення нових художніх напрямків – рококо, романтизму, класицизму.

Рококо означає манірність, легкість, декоративність, химерність, фантастичність орнаментальних мотивів та вигадливість форм, є продовженням стилю бароко, що втратив монументальність великого стилю. Рококо камерне, інтимне, щире, пов’язане з побутом людини. Сюжетна тематика еротична, любовна. Історичні, міфологічні, біблійні мотиви подані через призму кохання. Представники рококо – Ж. Ватто, Буше, Фрагонар.

Класицизм – напрям у літературі та мистецтві, суть якого полягала у наслідуванні традицій стародавньої Греції та Риму в дотримуванні системи суворих правил відтворення дійсності. Ідейним підґрунтям класицизму є раціоналізм. Характеризується тяжінням до ідеалізованих абстрактних образів, приборканням руйнівної стихії гуманістичного індивідуалізму (Мільтон. Н. Пуссен). Зразком класицизму в архітектурі є Версальський палац (1668 – 1680 рр.).

Романтизм – напрям, для якого властиві духовний порив, піднесення над реальністю, інтуїтивно-почуттєве світосприйняття. Романтикам властиве розчарування в реальній дійсності, можливостях цивілізації, пристрасна жадоба нового, почуття необхідності радикального оновлення світу, прагнення до незвичайного. Романтики захищали право на творчу свободу, фантазію, відкидали регламентацію в мистецтві (Гойя, Мольєр).

Зробити висновок про те, що європейська культура доби Просвітництва розвивалась на засадах раціоналізму, виробила нові методи і засоби наукового пізнання, сформувала світогляду, вільний від феодальних забобонів, ідейно підготувала революційні зрушення в Західній Європі.