Питання 35. Трипільська культура як одна з ранніх землеробських культур

Література: 1, ст. 261 – 265; 31, ст. 9 -12; 26, ст. 352 – 353.

Розкрити різні версії щодо походження назви «трипільська культура».

Перша версія: Назва походить від села Трипілля, де в 1896 році були відкриті перші пам’ятки культури вченим-археологом В.В.Хвойкою.

Друга версія: назва «трипілля» походить від терміну «триполля». Це означає, що трипільці ділили ділянку землі, яку обробляли, на три поля: перше поле засівали зерновими культурами, друге – відводили під пасовище, третє - відпочивало до відновлення родючості. За типом кераміки трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки.

Трипільська культура містить в собі традиції протоцивілізацій Близького Сходу і Південної Європи і є найрозвинутішою землеробською культурою 4 – 2 тис. до н.е., що побутувала від Південно-Східного Прикарпаття до Дніпра. Сьогодні виявлено близько 1000 трипільських поселень.

Вказати, що перші поселення були невеликі 7-14 будівель, але й були більші до 100 будівель. Звичайним було планування. У центрі – майдан, по колу або рядами на ньому стояли одна або кілька громадських споруд – святилищ. Від майдану розходились вулиці, обабіч яких були розташовані садиби. Існували сезонні селища, більшість з яких була пов’язана з мисливством та рибальством. Вони складались з тимчасових наземних або напівземлянкових жител. Для трипільських жител характерна каркасно-стовпцева конструкція з дерев’яними стінами та перекриттям, обмазаним глиною (мазанки). В глину домішували полову. Стовпові конструкції виготовляли з твердих порід дерева, заглиблювали їх в землю, щоб зафіксувати. Стіни робили плетеними з гілок. Перекриття робили з колод, а при необхідності припирали додатковими стовпами. Розміри будівель були – 4*6; 4*9; 7*33 метри. Підлога викладалася з глиняних обпалених вальків і замазувалась глиною. Двосхилий дах перекривався солом’яними або очеретяними сніпками. Вікна були невеликі, округлі. Всередині кімнати містилися піч, мисник, лежанка, вівтар, жертовник. Якщо будівля була двоповерховою, то жили на другому поверсі, а на першому зберігали припаси, утримували худобу. Зовні стіни житла розмальовувались вертикальними смугами червоного, жовтого та білого кольору. Житло трипільської культури нагадує сільську українську хату. Трипільці започаткували найбільші в світі перші протоміста, що займали до 200га, в яких проживало до 2000 людей. Для них характерна квартальна система. Протоміста були господарськими, адміністративно-політичними та культовими центрами територіальної громади, що утворилася внаслідок інтеграції землеробських громад. Отже, трипільці опанували різноманітні та ефективні прийоми житлобудування, що дозволило створювати надійні та зручні приміщення. Вони виробили раціональну систему планування поселень, що стала традиційною і використовується досі в багатьох містах, зокрема Хмельницької області..

Трипільська культура розвивалася в період відтворюючого господарства, осілого способу життя, міді та бронзи. Основу трипільської культури склали землеробство та скотарство, що прийшли на зміну збиральництву. Трипільці вперше перейшли від мотичного землеробства до орного з використанням рала. Урожай збирали, використовуючи кістяні серпи з кремінним лезом. Зерно перетирали на муку на кам’яних зернотерках – жорнах (аналогічні застосовувались в Єгипті та Месопотамії в 3тис. до н.е.).

Іншими видами занять були:

• Полювання;

• Рибальство;

• Збиральництво;

Домашніми промислами були :

• Кушнірство (виправка шкіри);

• Чинбарство (вироблення домашнього начиння);

• прядіння;

• Ткацтво;

• Ювелірна справа.

Ефективність розвитку основних та допоміжних занять сприяла широкому розвитку ремесел, зокрема:

• Керамічного;

• Металургійного;

Внаслідок археологічних розкопок знайдено до 30 типів посуду. Для виробництва посуду застосовувалися шаблони, спеціальні інструменти для орнаментування, виготовлення фарб, лощення поверхні, сушіння, випалу в гончарних печах.

Посуд був кухонним, столовим, культовим.

Кухонний посуд призначався для зберігання харчових припасів, столовий - для приготування їжі і подачі її до столу. Він був представлений чашами, тарілками, мисками, горщиками. Культовим посудом були амфори, миски, вази, зооморфні фігурки.

Розписувався посуд чорною, червоною та білою мінеральними фарбами. В основі орнаменту – геометричні фігури, спіралі, зображення тварин та людей. Гончарний посуд сприяв появі культури кухні та столу (сервірування) і свідчив про добробут трипільців.

Трипільських малярів по праву можна вважати основоположниками мистецтва. Багато мотивів трипільського орнаменту (хрести в колі, схематичне зображення рослин і тварин) збереглися в українських народних вишивках, килимах, писанках. Орнаментальні сюжети та композиції мають магічний зміст, пов’язані з культом родючості. Свідченням цього є знахідки жіночих фігурок (антропоморфна керамічна пластика), які є носіями інформації про характер духовного життя, уявлень про красу, ідеал людини.

Охарактеризувати побут трипільців. Трипільцям були відомі меблі, зроблені з дерева. Їжа у трипільців була в основному рослинна - каші з проса, пшениці, гороху. Хліб пекли з ячменю. Ячмінь використовували для виробництва пива.

З транспортних засобів відомі сани, в яких запрягали биків. Це були дерев’яні конструкції до 2,5 метрів завдовжки і 2 метри заввишки. Трипільці одягли одяг з тканин замість шкіряного. Знайдені рештки вертикальних ткацьких верстатів. У користуванні трипільців були різні тканини – від мішковини до тонкого полотна. Були візерункові тканини. Одяг – довгі сукні, спідниці, чоловічий костюм. Взуття шили з шкіри (напівчеревики, сандалі). Одяг доповнювався прикрасами (намисто, амулети, кільця, браслети). Домінуючою у образотворчому мистецтві трипільців була символіка, пов’язана з змієм, небесними світилами. Важливим елементом трипільського мистецтва є антропоморфізм та зооморфізм(грушоподібні посудини, сюжети, пов’язані з образом змія, зображення духів богів, рослин, тварин). (Антропоморфізм - надання людині властивостей духа; зооморфізм – це сукупність вірувань і магічних обрядів, основу яких становило уявлення про тварин як покровителів роду, наділення божества властивостями тварин). Це свідчить про зв'язок з міфологією. Знакова система трипільців могла стати основною для системи письма, подібної до Східної (культура Месопотамії). Сучасна наука не дає достовірних даних про писемність та мову населення, що залишило пам’ятки трипільської культури.

Вказати, що трипільці знали два види поховань. Вони застосовували інгумацію (тілопокладення) та кремацію (спалення тіла померлого). Тілопокладення супроводжувалось покладанням поряд з тілом померлого речей повсякденного вжитку - глиняного посуду, знарядь праці, прикрас, що свідчило про рід занять, походження і навіть стать людини. Після поховання могили відзначалися кам’яною закладкою, або огорожею. Археологи встановили, що у похованнях небіжчики лежали головою на схід у скорченому положенні, на боці з зігнутими руками, кисті яких були підняті до обличчя. Могильники розташовувались поруч з поселеннями.

Кремацію (трупоспалення) здійснювали на стороні, потім перепалені кістки разом з поховальним інвентарем складалися в горщики або загорталися в тканину і закопувались в землю. З’являються поховання курганних могильників. В курганах знаходились багаті поховання, що належали племінній аристократії і супроводжувались людськими жертвоприношеннями. Насипи курганів мали відносно невеликі розміри (висота 2,5 метра, діаметр 15-30 метрів). Вони являють собою складні культові споруди.

Зробити висновок про те, що трипільці:

- заклали основу господарської системи; матеріальної культури (житло, знаряддя праці, навички в технології металообробки, гончарства);

- зробили великий внесок в духовний генофонд наступних поколінь(світогляд, обрядовість);

- заклали основу житло- і містобудування, ремесла, перших металевих виробів з міді, високохудожніх творів мистецтва і широких ідеологічних уявлень;

- принесена трипільцями ідея мальованого посуду і спірального орнаменту через Китай поширилась в Індії, Японії;

Але через обмеженість знань носії трипільської культури не знайшли засобів перебороти кризу, що призвело до зникнення трипільської культури на межі 2-1 тис. до н. е.

І хоч трипільські племена не були прямими предками українського народу (належали до середземноморської раси), ними закладені основи українського культурогенезу (культурогенез – це виникнення культури).