Питання 20. Культура Стародавньої Греції

Література: 16, ст.41 – 47; 18, ст. 110 -118.

Вказати на те, що давньогрецька культура охоплює період від ІІІ тис. до н. е до І ст. н.е. Стародавня Греція створила чудові зразки людського генія, що пронизували усі грані людського життя – філософію, поезію, архітектуру, скульптуру, живопис. Охарактеризувати основні досягнення давньогрецької культури:

1. Період крито-мікейської цивілізації (ІІІ тис. до н .е – ХY ст до н.е.):

• міфологія – перша історична форма культури;

• релігія (антропоморфізм богів): уроджене естетичне відчуття стародавніх греків під впливом чудової природи формувало уявлення про богів як людиноподібних істот, сповнених сили, краси, молодості;

• вазова кераміка;

• палацова цивілізація;

2. Гомерівський період (ХІ – ІХ ст. до н. е):

• володіння технікою оброблення заліза;

• створення на демократичних засадах держав-полісів;

3. Архаїчний період (YІІІ - YІ ст.. до н.е.):

- вироблення етичної самосвідомості та відчуття культурної ідентичності;

- Олімпійські ігри (776 р. до н. е);

- оракули – храми, що займались віщуванням майбутнього;

- перехід від релігійно-міфологічних уявлень про світ до його філософського осмислення. Виникла натурфілософія, що вивчала загальні закономірності та раціоналізм, заснований на логіці. Це свідчить про інтелектуальну революцію;

- започаткування діалектики Гераклітом (« все тече, все змінюється», не можна двічі увійти в одну й ту саму річку»);

- розвиток алфавітного письма;

- становлення грецької літератури та архітектури;

- рання грецька скульптура – зображення юнацької та дівочої фігур, що мали риси героїки та міфічності;

4. Класичний період (Y- ІYст. до н. е):

- розквіт філософсько-естетичної думки (Сократ, Демокріт, Платон, Аристотель);

- розвиток спеціальних наукових дисциплін (математика, астрономія, медицина, історія);

- містобудування (міста з прямокутними кварталами, розділеними вулицями, що перетиналися під прямим кутом);

- спорудження комплексу Афінського акрополя – підвищена і укріплена частина міста, верхнє місто, фортеця на випадок війни. Акрополь як витвір архітектурного мистецтва був і святилищем, і укріпленням, і громадським центром;

- скульптурне мистецтво трактується як краса людського тіла в поєднанні з величчю духу. Класична скульптура зображала тіло в динаміці, що дало можливість передати не лише виразність форми тіла, а й порухи душі (Мірон, Фідій, Поліклет, Скопас, Пракситель, Лісіпп);

-театр (Есхіл, Софокл, Арістофан);

- риторика – ораторське мистецтво (Ісократ, Демосфен);

Зробити висновок про те, що культура Стародавньої Греції є неперевершеною («грецьке диво») і має значний вплив на формування не лише європейської, а й світової культури.

Питання 21. Культура епохи еллінізму

Література: 16, ст. 48 -51; 14, ст. 119 - 131; 18, ст. 117 - 121; 26, ст. 135- 138.

Показати, що доба еллінізму (остання третина ІV – І ст.. до н. е.). є новим ступенем розвитку матеріальної та духовної культури, форм політичної організації і соціальних відносин народів Середземномор’я, Передньої Азії та інших регіонів, що об’єдналися в одну державу внаслідок походів Олександра Македонського.

Добо еллінізму означає в перекладі з грецької – грецька доба, тобто епоха поширення грецької культури на всій території імперії Олександра Македонського. Елліністична культура мала космополітичні риси, без кордонів, націй і держав. Вона являла собою синтез грецької та східних культур, але пануючою була грецька культура. Це не одноманітна культура. У кожному регіоні вона мала свою специфіку. Створення єдиного економічного простору для різних національних культур замінило замкненість держави-поліса на відкритість міста, що належало великій імперії. Відмінними рисами елліністичної культури був синкретизм, індивідуалізм та перевага природничо-математичних та технічних наук над гуманітарними. Еллінізм характеризується руйнуванням релігійної замкнутості. Традиційні релігійні форми породжують нові форми. Поширилося ототожнення богів грецького пантеону з східними божествами. Тенденція до універсалізації релігійних вірувань стає прологом майбутнього монотеїзму. Виникає потреба в магічних образах, в магії, астрології.

Елліністичний період позначився небаченим розвитком науки, яка виділялася з філософії. Науковим центром стала Александрія з її анатомічними театрами, обсерваторіями, ботанічними садами, найбільшою в світі бібліотекою. Науковими надбаннями епохи стали праці Евкліда, Архімеда, Апполонія. Особливим досягненням була поява історичної науки, зокрема мемуаристики, грецької філології.

Характерними рисами елліністичного мистецтва була світськість, патетика та інтерес до побутових тем. Літературі притаманні аполітизм, педантизм, еротика, в основу сюжетів покладена інтрига.

Триває розвиток архітектури і скульптури. Видатними пам’ятками еллінізму є храм Артеміди в Ефесі, храм Аполлона поблизу Мілета, храм-гробниця в Галікарнасі. В скульптурі переважав поетичний стиль. Поряд з класичними зразками з’являються гігантоманія та скульптурна мініатюра (статуя богині Ніки, бронзова скульптура бога Геліоса – родоський Колос, що став одним із семи чудес світу, Венера Мілоська).

Важливими чинниками розвитку елліністичної культури є поширення грецької системи освіти та способу життя.

Зробити висновок про те, що елліністична культура на відміну від класичної грецької, створена громадянами світу, а не грецького полісу. Вона стала засвоєнням найкращих здобутків культурного розмаїття об’єднаного світу. Вона віддзеркалює основні проблеми перехідного періоду – від античної полісної колективності до індивідуалізму, народжуваного монархією. Витончена багатомірна культура еллінізму стала завершальним етапом в розвитку культури стародавньої Греції.